Уяви, ти заходиш у темне приміщення й одразу розумієш: просто сидіти й дивитися тут не вийде. Світло, звуки, рухи акторів реагують на твою присутність, а від твоїх рішень залежить розвиток подій і навіть фінал історій. Ти більше не сторонній спостерігач — ти співучасник.
Саме так працює імерсивний театр (англ. immersive означає «залучення»). Його мета — перевести глядача від пасивного споглядання до активної взаємодії, де той має власну роль.
Сценарії подібних вистав будуються так, щоб глядач міг обирати свій маршрут, сюжетну лінію або ухвалювати доленосні рішення замість героїв. Актори можуть одночасно грати сцени в різних локаціях, а глядач переміщається з театральної зали на вулицю, в кафе чи в інше приміщення театру.
І що особливо захопливо — весь хід подій змінюється прямо перед глядачами: актори імпровізують у відповідь на їхні реакції, які відіграють важливу роль у вирішальні моменти, роблять кожну сцену живою і непередбачуваною.
Імерсивний театр як спосіб говорити про важливе
Саме ці особливості роблять імерсивний театр потужним інструментом ще й для розмови на соціально важливі теми. Адже лекцію чи статистику можна відкласти «на потім», а ось живий досвід залишає глибокий емоційний слід.
Таку інтерактивну форму діалогу обрав й іменсивний театр «Потік» від Школи Імпровізації Юрія Кляцкіна разом із Фундацією АнтиСНІД-США в Україні, у 2025 році створивши виставу «(Не) безпечне кохання». Ідея проєкту народилася з бажання говорити про речі, які довгі роки залишалися замовчуваними: сексуальна освіта, відповідальність у стосунках, життя з ВІЛ.
Що цікаво, постановку вперше презентували у Всесвітній день презерватива 13 лютого, аби символічно підкреслити важливість безпечного сексу й усвідомленого вибору в інтимному житті. І як показує статистика — це ті теми, які досі потребують відкритого обговорення та просвітництва.
За даними Info Sapiens на замовлення Фонду АнтиСНІД США (AHF Ukraine), лише 42% українців у віці 16-55 років використовують презерватив під час сексу з постійним партнером, а з випадковим — 70%. При цьому 64% застосовують його переважно як засіб запобігання вагітності, а лише 29% — для захисту від ВІЛ.
До речі, у виставі ці дані оживають через комедійні й драматичні сцени, які роблять тему зрозумілою і близькою кожному. За допомогою історій про сексуальні стосунки трьох різних пар глядачу дозволяють відчути, що сексуальне здоров’я стосується не лише комфорту чи довіри, а й безпеки та збереження власного життя.
Про що «(Не) безпечне кохання»
На сцені розгортаються чотири різні сюжетні лінії, які змінюються в реальному часі. Глядачі бачать Катю і Льошу, двох друзів на межі стосунків — їхня розмова може залишитися легким фліртом або перерости у щось глибше, інтимніше й ризикованіше… Що вони оберуть?
Світло змінює простір, і глядачі вже поруч із дівчиною, яка прокидається в незнайомій квартирі. Вона вагається: довіряти незнайомцю чи залишатися на безпечній відстані.
Наступними з’являється пара Маші і Гени, які багато років разом. І раптом вони зіштовхуються з прихованими секретами та мовчанням про ВІЛ. У цій сюжетній лінії глядач обирає: чи наважиться герой сказати правду й пройти цей шлях разом із партнеркою, чи збереже таємницю? Ці моменти стають викликом для обох і перевіркою їхніх меж.
Четверта сюжетна лінія розгортається між вже знайомими героями з другої та третьої історії, Максом та Геною, і досліджує тіньові частини особистості, які важко прийняти в собі.
У виставі легкість і гумор переплітаються з напругою у кожній сцені. Але вже за мить перед глядачами постає вибір. Чи дозволиш ти переступити межу друзям? Чи ризикне героїня довіритися незнайомцю? Чи був у пари незахищений секс?
Як усе завершиться, хеппі-ендом чи драмою — залежить тільки від тебе. Це саме той момент, де глядачі у фіналі голосують за розвиток подій через QR-код і в той самий час імпровізація змінює хід… І перетворює ситуації на інтерактивну реальність, де кожне «так» або «ні» має наслідки. І в результаті те, що на перший погляд здається лише ігровою фішкою, стає маніфестом про відповідальність та усвідомлений вибір.
Терапевтичний ефект та продовження історії
Сам режисер називає цю постановку ще й терапією, бо одна година вистави, як він каже, може замінити роки відкладених розмов із самим собою.
«Для мене важливо, з якими сенсами виходять глядачі. Я хотів, щоб це було схоже на візит до психолога, на простір, де можна знайти відповіді. А найголовніше, щоб людина могла вийти з більшим прийняттям себе, меншими почуттям провини за надумані речі та зі станом відкритого серця та любові», — додає Юрій Кляцкін.
Особливість «(Не) безпечного кохання» в тому, що в кожній з чотирьох історій по два кардинально різних варіанти фіналу. Можна щоразу повертатися і проживати інший досвід. І, можливо, саме твій вибір одного разу змінить усе. Афішу актуальних показів вистави театр «Потік» публікуватиме на своїй інстаграм-сторінці.
Вистава «(Не) безпечне кохання» — це перший крок до відкритого діалогу про сексуальне здоров’я. А продовжити діалог можна завдяки перевірці своїх знань — дізнайся більше, пройшовши інтерактивну вікторину за посиланням.
