Запорізький академічний обласний український музично-драматичний театр імені В. Г. Магара працює попри тривоги й постійні обстріли. З якими проблемами працівники й працівниці театру стикалися протягом 10-ти років російсько-української війни; про репертуар та керунок; про те, як працював театр з 2014-го та що змінилося під час повномасштабного вторгнення; про актуальні постановки, щоб відволіктися від перипетій сучасності, — розповідаємо в матеріалі.
Театр було засновано у березні 1929-го року під назвою «Театр малих форм». Перший рік він працював, порушуючи у своїх виставах найгостріші теми радянського суспільства: дух гарячої молоді, заклики до змін, сатиричний погляд на СРСР. Найвагоміший внесок у життя театру здійснив Володимир Магар — незмінний директор з 1936-го по 1965-ий рік, на чию честь театр названо сьогодні.
Робота театру завжди була проукраїнською. І хоча у повоєнні роки театр підкорив московські сцени та отримав нагороди від Леоніда Брежнєва, на сцені Театру Магара глядачі ніколи не бачили російських драматургів, акторів чи музикантів, а мовою всіх вистав завжди була українська.
Театр має багато глядачів із Запорізької, Дніпропетровської та Херсонської областей, а географія гастролей по Україні до 2022-го була дуже масштабною. Коли трупа їде на гастролі, то показує саме українську класику, хоча в репертуарі є також французькі, іспанські та англійські п’єси та балети.
Наприклад, театралізований концерт Viva Flamenсo, поєднує іспанську музику і танці. За словами заступниці директорки театру з творчих питань Лариси Сізінцової, одного разу іноземні глядачі після вистави запитували, звідки приїхала ця трупа. Премʼєра була настільки гучною, що гості не могли подумати, що це й справді поставила запорізька команда. Вони були вражені створенням іспанського колориту, яскравими костюмами та виконанням фламенко.
Раніше на малій сцені, де всього 36 місць, грали вистави за мотивами творів Лесі Українки, зокрема постановку двох акторів «На полі крові» режисерки Тетяни Лещової. Мала сцена відрізняється від великої можливістю для акторів побудувати особливий зв’язок з глядачами.
За словами Тамари Камлик: «Очі глядача й очі актора, така близькість, обмін енергетикою — це неймовірне поєднання, яке залишає бурхливі позитивні враження та емоції у глядачів».
На жаль, з міркувань безпеки на малій сцені наразі вистави не відбуваються, адже в разі тривоги бігти з четвертого поверху театру до укриття досить далеко і це створює великий ризик.
До початку російсько-української війни у 2014-му році театр працював стабільно. Опісля приймав українців з Донецької та Луганської областей. «До цього часу переселенці відвідують наш театр на безоплатній основі», — зазначає пані Тамара.
З 2022-го року укриття в театрі обладнане за державними стандартами як пункт незламності. Вистави часто перериваються тривогою, однак глядачі її комфортно пересиджують у безпеці. Якщо вона триває більше за 45 хвилин, то квитки залишаються дійсними на наступну виставу і відвідувачі можуть продовжити перегляд в інший день. Це впливає на кількість людей, які приходять до театру, адже багатьом страшно, а деякі не хочуть перериватися на невизначений час через тривогу або приходити ще раз в інший день, але відвідуваність поступово поновлюється.
«Є нюанс: коли надходять пропозиції з інших театрів, ми, звісно, попереджаємо, що Запоріжжя — це прифронтове місто і якщо лунає тривога, то вистава припиняється, а для гастролерів це не те що незручно — це майже неможливо», — розповідає Тамара Камлик.
У Запоріжжі обстріли відбуваються майже щодня, на день буває до 10-ти тривог, а театр уже втратив 31 вікно, тому для гастролерів можливості переносити концерт немає, а затримувати глядача наразі складно в будь-якому місті країни, адже є комендантська година. Наразі театр працює лише на головній сцені, а його команда не шукає інших сценічних рішень, зокрема проєктів під укриття, як це практикують, наприклад, в Одесі чи Івано-Франківську.
Попри небезпеку, виступати на сцені Музично-драматичного театру імені В. Г. Магара приїздять відомі виконавці та творчі колективи, наприклад, співачка Злата Огнєвіч, гурт Skai, Дніпровський академічний театр драми та комедії, Київський естрадно-симфонічний оркестр.
Нових вистав на тему війни у театрі немає. Із кількості проданих квитків зрозуміло, що найбільше глядачі хочуть дивитися комедії. «Ми відчули по глядачу, що людям хочеться трішки відволіктися на іншу тему, інформаційний простір заповнений війною, а люди із задоволенням чомусь ідуть на оперету “Весела вдова” Франца Легара», — коментує заступниця директорки театру з творчих питань Лариса Сізінцова.
Натомість по-новому працює незмінна класика, зокрема вистава «Думи» за мотивами Тараса Шевченка. «Про “Думи” можна говорити як про виставу про війну, про нас і про Україну. Це сучасний погляд на Шевченка. За цю виставу ми отримали гран-прі в міжнародному театральному конкурсі «Тарас Шевченко єднає народи». Щойно відкриється можливість гастрольної діяльності театру, ми однозначно будемо везти цю виставу, бо стільки вона розкриває тем», — каже Лариса Сізінцова.
У цій виставі чотири актори різного віку грають Тараса Шевченка протягом його життя, а осучаснює виставу паралель із сьогоденням: козаки, вбрані у сучасну військову форму.
Поруч із текстами Тараса Шевченка у театрі також працюють з біографічною виставою про Василя Стуса. Сьогодні однойменну виставу не показують, адже актор, який грає головного героя, Стуса, Сергій Собержанський, перебуває в Збройних Силах України.
На запитання про зміни в роботі у звʼязку зі службою в ЗСУ чи виїздом за кордон частини акторського колективу театру Тамара Камлик відповідає: «Якщо раніше у нас був тільки один вихідний, понеділок, і кількість відвідувань відрізнялася від теперішньої, то зараз театр працює для глядача у п’ятницю, суботу та неділю. Ми показуємо чотири вистави тож, звісно, пропорційно зменшується кількість глядачів».
Сьогодні театр працює для глядача і водночас завдяки глядачеві, адже люди готові, попри страх та економічну непевність, ходити на вистави, сміятися із комедій та співпереживати персонажам класики. Натомість актори намагаються дати якомога більше емоцій глядачам, занурити в історію, допомагаючи на якусь годину забути про страхи та тривоги. Війна безумовно вплинула на життя глядачів, працівників та самого театру, але театр продовжує свою роботу і готує нові вистави.
Більше про Театр Магара можна дізнатися на інстаграм– і фейсбук-сторінках.
