Нещодавно медіа про андеграундну музику Neformat провело другу музичну конференцію Neformat Music Unity, спрямовану на потреби й інтереси представників українського музичного андеграунду та інді-сцени. Захід об’єднав представників медіа, артдиректорів клубів, музикантів, менеджерів та керівників різних музичних проєктів, тож конференція дала змогу зацікавленим у стабільному розвитку української музичної культури познайомитися, обмінятися досвідом та обговорити нагальні проблеми сфери.
Перша така подія відбулася у квітні 2023 року, на ній дискутували про благодійність і внесок музикантів у підтримку армії, також музиканти та медійники обговорили бум нової української музики у всіх його проявах та загалом окреслили перспективи розбудови здорової музичної індустрії в Україні після війни.
Наскрізна тема другої конференції — «Культурне будівництво». Вона відбулася у березні 2024 року. Говорили про різні аспекти відновлення: економічний, психологічний, інституційний. Зокрема відбулися три дискусії: про особливості та труднощі розбудови метал-індустрії в Україні, повернення благодійних турів і фестивалів під час війни, а ще про музику як інструмент внутрішнього відновлення.
Про музику і відновлення хочеться поміркувати довше. Адже з очевидних причин українці стикаються з потребою у відновленні через втому та брак енергії, а музика — це унікальний інструмент психологічного відновлення, доступний усім. Більшість слухачів часто відзначають, що саме музика надає сил, допомагає заспокоїтися, відволіктися. Коли нам хочеться посумувати, поностальгувати чи помріяти, ми вмикаємо відповідний трек і відчуваємо втіху, бо музика задовольняє наші емоційні потреби.
Однак усе це стосується слухача, адже для нього музика — продукт. А чи йдеться про задоволення й відновлення митцям, адже для них музика — це робота? Разом із музикантами, учасниками музичної сфери та психологинею ми поговорили про те, як відновлюються музиканти й слухачі під час війни, як артистам вдається не вигорати та знаходити натхнення. Крім того, подискутували про особливі потреби людей під час (і після) війни й поміркували, що музична сфера може для них зробити.
Чому одні творять, а інші — дистанціюються
За час повномасштабної війни з’явилася низка яскравих треків, а нові артисти гучно заявили про себе. На думку засновника музичної агенції kontrabass promo Юрія Базаки, від моменту повномасштабного вторгнення увага до української музики й попит на неї досягли такого рівня, якого не було ніколи за всю історію української культури, і зараз відбувається ренесанс української музики. При цьому деякі виконавці призупинили свою творчість: хтось змінив музичну діяльність на військову чи волонтерську, хтось узагалі зник з поля зору.
Чому одні артисти знаходять натхнення у стресових ситуаціях, а інші, навпаки, дистанціюються від творчості, міркує психологиня Вікторія Шаповалова.
Реакція на війну залежить від біохімічних процесів, від психологічної готовності до навантаження і також від того, наскільки швидко, усвідомлено людина починає рефлексувати й виражати це у творчості, вважає психологиня.
«Війна підсилює те, що в нас уже є. Тобто якщо людина схильна, наприклад, до депресивного стану, вона може ізолюватися й буде більше в депресивному відчутті. Для відновлення необхідне розуміння, скільки часу потрібно, щоб знову повернутися до творчості. Тобто варто не засуджувати себе, а відчувати свої потреби, як їх можна задовольнити для того, щоб потім бути ефективнішим», — підкреслює психологиня Вікторія Шаповалова.
І справді, у стресових ситуаціях варто особливо чуйно ставитися до себе, не ігнорувати свої потреби, починаючи від базових: їжі, стабільності, безпеці. Також допомагає впоратися підтримка рідних і друзів, увага з їхнього боку. І хоч деякі люди ізолюються, за словами психологині, це не страшно, просто має пройти певний час, щоб вони знову почали творити. Водночас для інших стрес може стати справжнім двигуном творчості. Згадаймо реакції «бий, біжи, замри», вони змушують нас реагувати певним чином, щоб вижити. Тож у декого вмикаються відповідні рефлекси, які запускають нові творчі можливості.
«Я знаю тих, хто, наприклад, не писав картини до 24 лютого, а після цього страшного стресу почав творити, знаходити себе у зовсім інших сферах, у яких, здавалося, не було місця. Тобто в принципі стрес — це добре, а те, що ми його постійно переживаємо — ні», — вважає психологиня.
Вікторія Шаповалова наголошує, що має відбутися певний процес усвідомлення й рефлексії, щоб повернутися до творчості.
Відновлення артистів
«Для самостійного відновлення артиста дуже важливо, щоб була стабільність. Навіть якщо виконавці їдуть у турне, у них мають бути певні маленькі дії, які вони впровадять у розклад дня і які надалі їх супроводжуватимуть у цьому стресовому середовищі. Другий момент — потрібне віддзеркалення від інших людей», — міркує про відновлення психологиня.
Йдеться про відстеження стану, адже артист може працювати, творити й не помічати виснаження. З одного боку, потрібно видавати творчість, контент. З іншого боку, в цьому процесі інколи важко зупинитися. І тут якраз може допомогти оточення, дати зворотний зв’язок про стан людини.
Необхідність впровадження стабільних дій для відновлення виокремлює й вокалістка, менеджерка метал-гурту Ignea Хель Богданова: «Потрібно приділити собі час на наповнення, знаходити щось, що відриває від основної роботи та просто зміщує фокус. Тобто ви маєте подумати, що вас наповнює, і це може бути щось банальне, як-от подивитися фільм чи почитати книжку. Деяких людей наповнює, наприклад, приготування чогось на кухні».
Хель Богданова
Для Хель основний спосіб відновлення — це подорожі, а якщо немає змоги поїхати за кордон, артистка може відпочити в місцевому парку. Також їй допомагає читання і спілкування з людьми.
«І насправді артисти перебувають десь на межі роботи й відновлення, коли пишуть музику, тому що ми дуже часто скидаємо в музику свої емоції», — додає Хель.
Учасник ВГНВЖ, warнякання Антон Слєпаков вважає, що в українців ще немає сталого досвіду, як правильно відновлюватися, зокрема через рефлексію.
«Ми всі зараз опинилися в такому середовищі, що робимо це трішки навмання. Мені, наприклад, набагато легше, коли люди підходять після виступів і щось говорять, просто розповідають про якийсь свій досвід чи розказують свої історії», — розповідає музикант.
За його словами, раніше майже весь процес музикування організовався так, що виконавці практично не мали моментального фідбеку, а тепер артисти отримують його, тому що навмисно не йдуть зі сцени.
Фідбек і справді дуже важливий для музиканта, який виступає перед великою авдиторією — чи то вистава в театрі, чи концерт. Так само відвідувачі можуть зарядитися на концертах, відчувши спільність у музиці: як із артистами, так і з іншими слухачами.
Антон Слєпаков вважає музику об’єднувальною силою, яка допомагає пережити нинішні події й відновитися, наскільки це можливо: «Ми дали багато виступів. Більшість із них були благодійні, деякі виступи відбулися на прифронтових територіях, деякі на звільнених. І це наш спільний досвід, бо зараз війна триває всюди».
Елемент відновлення у своїй роботі також бачить діджейка Sawras, яка почала створювати музику під час війни й черпає з неї ресурс.
Sawras
На думку дівчини, надихатися можна насамперед спілкуванням: «Якщо ти інтроверт, то це медіа і соцмережі, де ти слухаєш різних людей. Без натхнення теж можна працювати, коли ти сідаєш створювати музику, і воно приходить уже в процесі, але я думаю, що це дуже важлива частина».
Sawras вважає, що відновлення можна помічати день за днем, усвідомлено ставлячись до нього. Наприклад, фіксуючи зміни свого стану й роблячи кроки у цьому напрямі. Діджейка знаходить сили для створення музики, займаючись керамікою, мозаїкою, а також знайомлячись із новими людьми.
Рефлексія війни в музиці
Музика часто допомагає виражати емоції, думки й погляди на події, які відбуваються у світі, зокрема на війну. Вона дозволяє висловлювати свої почуття й переживання, тому це важливий засіб рефлексії такої складної теми, як війна. Здавалося б, музичне мистецтво має найбільше страждати через будь-які суспільні проблеми, а воно виявляється найбільш гнучким й адаптивним, вважає Володимир Пасяка, гендиректор фестивалю Faine Misto.
«Загалом вона найкраще висвітлює те, що відбувається у суспільстві, і не важливо, за яких саме обставин: під час коронавірусу всі засіли на студіях і видали найкрутіші альбоми, під час війни видають дуже мотивувальні тексти, всі військові з цими треками підуть у бій, а повоєнна музика буде про перемогу, про мотивацію відбудовувати країну і, напевно, про те, як потрібно жити по-новому», — каже гендиректор фестивалю Faine Misto Володимир Пасяка.
Володимир Пасяка
Музикант Антон Слєпаков каже, що не міг не помічати війни, тексти самі почали знаходити його і це було досвідом фіксації різних етапів: «Буквально кожного місяця з’являлися нові треки й вони немов цеглинками складалися в певну конструкцію. Це дуже допомогло мені систематизувати свої спогади, тому що наша пам’ять виштовхує все трагічне, страшне, неприємне — те, чого не хочеться пам’ятати, а такі проєкти допомагають зафіксувати це».
І справді, творчість про війну має документальні риси, вона фіксує події тут і зараз, допомагає транслювати їх світові. Однак травма все ще свіжа і в когось може лише поглибитись. Не всі артисти готові писати на воєнну тему, кожному необхідний свій час для відновлення, усвідомлення й рефлексії.
Головна редакторка проєкту Neformat Ярина Денисюк каже, що неодноразово чула від музикантів: відрефлексувати війну під час війни дуже складно, щоб не вийшло те, що називають «байрактарщина». Але є й гурти, яким вдається говорити про те, що відбувається тут і зараз, наприклад, гурт Guerilla Noir цього року випустив альбом «Пил». У ньому йдеться про історію людини, яка пережила окупацію, і це справді глибока рефлексія людських емоцій. Водночас слухачам (зокрема військовим) потрібні пісні про БТР.
Ярина Денисюк
«Музика виходить на будь-який смак. Я думаю, що реагувати більш-менш виходить, але повноцінну рефлексію ми побачимо, коли це все завершиться», — каже Ярина Денисюк.
Кожен вбачає у музиці свою функцію: хтось зараз фокусується на війні, фіксує її й просто не може писати про щось інше, а дехто віддає перевагу веселим пісням для підтримки духу слухачів, скидання напруги або ж розвиває цікаві для себе ідеї.
Хель Богдановій з метал-гуртом Ignea до вподоби просувати українську культуру, але не в лоб: «Наприклад, у нас вийшов альбом про Софію Яблонську (Dreams of Lands Unseen) і на момент, коли ми його писали, майже ніхто з моїх друзів в Україні не знав про неї. Ми зайшли не з боку того, що розказуємо про війну, — ми розказуємо про багату українську культуру».
Музиканти свідомо не хочуть писати зараз про свій досвід, бо багато чого вже було сказано, а етап набування цього досвіду для українців ще не завершився.
Проте до початку повномасштабного вторгнення гурт Ignea писав на тему війни: «Це було на якомусь підсвідомому рівні. У нас, наприклад, є пісня про українську валькірію Маґуру (богиню війни й перемоги, віддану покровительку воїнів), і зараз я не можу виконувати її без сліз, хоча вона написана до повномасштабного вторгнення».
Війна стала межею для кожного аспекту життя, зокрема і для творчості. Засновник музичної агенції kontrabass promo Юрій Базака зауважив, що українська культура через років 20 буде поділятися на пострадянську і післявоєнну.
Юрій Базака
«Напевно, післявоєнний виток музики, який у нас попереду, якраз і буде рефлексією тих, хто прожив усі ці важкі часи», — каже Юрій Базака.
Як адаптувати музичну сферу до нових реалій
Війна серйозно впливає на психіку та емоційний стан людей. Як військові, так і цивільні стикаються з травмами, ПТСР, тож важливо зробити всі аспекти людського життя інклюзивними, доступними кожному. Попри війну, музична індустрія намагається розвиватися і водночас допомагати військовим благодійними зборами, однак окремо варто звернути увагу на доступність музики, концертних і фестивальних майданчиків, готовність організаторів до викликів нашого часу. Як музичній сфері адаптуватися до потреб людей у країні під час війни та після війни, що слід змінювати вже сьогодні?
«Можливо, перед концертом варто проводити опитування — це може бути допоміжним показником того, в якому стані людина приходить на захід. Звісно, кожен має усвідомлювати, куди йде, і чи не спричинить це певну реакцію, але є люди, які не можуть це спрогнозувати. Наприклад, на концерті було все ок, а потім сталися знову обстріли, і людину це дестабілізувало», — міркує психологиня Вікторія Шаповалова.
На її думку, ефективно попіклуватися про людину, якій стало зле на заходах, допоможе попередження зі сцени про куточок допомоги. Проте виникає питання, чи всі концертні майданчики мають такий куточок з аптечкою і навченим працівником, який надасть кваліфіковану допомогу.
Люди навколо теж можуть попіклуватися: відвести вбік, дати води, заспокоїти. Проте не всі громадяни знають, як поводитися в таких ситуаціях чи пройшли курси домедичної допомоги.
«Ще одна особливість полягає у тому, що є реакції тривоги, дезорієнтації чи дереалізації, і тоді людину потрібно стабілізувати. А може бути агресивна реакція, коли вона щось згадує, у неї виник флешбек, тригер. Людина стає агресивною й може завдати шкоди іншим навколо», — додає психологиня.
Вікторія Шаповалова
Вікторія Шаповалова наголошує, що в такому разі потрібен уже інший підхід: перебування на концертах фахівців, які можуть упоратися з непередбачуваними ситуаціями. Тому що агресивну людину набагато важче заспокоїти, і слід подбати, щоб вона не нашкодила іншим. Що це за фахівці та чи можуть організатори забезпечити присутність таких спеціалістів?
«Бувають різні реакції на військових чи людей з інвалідністю, ситуації з ними. Я бачила, коли люди навколо не реагували, і це було дуже болісно. Якщо ти підійдеш до людини, скажеш «з тобою все нормально», «ти вдома, в Києві» — це вже дасть певний ефект. Це не означає, що ти відразу ж стабілізуєш людину, але все одно це може допомогти», — наголошує психологиня і додає, що важливо, аби навички першої психологічної допомоги також були доступними, наскільки це можливо.
Зараз психологічні центри та окремі фахівці справді працюють над тим, щоб суспільство усвідомлювало можливі стани людей, які пережили різні травматичні досвіди, але така просвіта досі не масова, а тільки зароджується.
Антон Слєпаков вважає, що можна сильно травмувати людей, які повернулися з війни чи були травмовані внаслідок війни, навіть необережним рухом, жестом, питанням. Музикант наголошує, що треба стати уважнішими одне до одного, а для цього, можливо, згадати власний досвід перших днів повномасштабного вторгнення, коли ми були дуже чуйні, допомагали незнайомим людям, могли привезти когось додому, когось годували.
«На жаль, у нас немає культури поведінки. Багато хто пройшов курси домедичної допомоги, і я думаю, що нам обов’язково треба щось таке пройти з точки зору психологічної чутливості — точно треба роз’яснювати, як саме ми маємо комунікувати з військовими», — вважає музикант.
Антон Слєпаков
Він підкреслив, що треба дуже делікатно вибудовувати комунікацію, і цього не завадило б навчитися всім, адже запит на чуйне ставлення вже існує у суспільстві, а людей, яким потрібне розуміння оточення, буде все більше і більше.
На думку Хель Богданової, правильною практикою (щонайменше під час воєнного стану) було б не включати звуки сирен або пострілів у свою музику.
«Ми не можемо вберегти всіх від усього, але треба підходити до цього свідомо. Можливо, якщо ви використовуєте якісь такі речі, слід попереджати про це, робити дисклеймери», — каже музикантка.
До візуальних елементів музичних концертів часто належать стробоскопи (прилади, що генерують швидкі світлові імпульси) — це ті засоби, від яких індустрії також варто відмовитися.
Цю думку поділяє й Антон Слєпаков: «Я не був безпосередньо на війні, але мене тригерить блимання стробоскопів. І це завжди здавалося мені маніпулятивним елементом. Зараз я вважаю неприпустимим, щоб гурти продовжували використовувати цю річ. Адже тепер є люди, яких це лякає».
Музикант каже, що наразі йому також важко уявити гучні звуки барабанів, семпли вибухів чи щось подібне в музиці. Він наголошує, що необхідно добре подумати, чи варто зараз додавати їх у трек, і бути уважними до людей навколо.
Володимир Пасяка розповів, що фестиваль Faine Misto був інклюзивним іще до повномасштабного вторгнення: організатори дбали про наявність заїздів до всіх локацій, туалетів для людей з інвалідністю. За словами Володимира, зараз локація також виглядає готовою: всюди асфальтоване покриття, а не трав’яне, є пандус, що дає змогу потрапити на будь-яку локацію. При цьому гендиректор фестивалю Faine Misto вважає, що більше уваги на інклюзивність звертатимуть, коли події почнуть відбуватися масово, і тоді кожен замислиться, як справлятись із цією кількістю людей, які потребують уваги, як забезпечувати їхні потреби.
«Попри те, що вже два роки триває повномасштабна війна, ми як суспільство абсолютно не готові до взаємодії з людьми з інвалідністю. Це нагальна проблема, яка обов’язково буде на першому місці. І вона настільки ж нагальна, як і розмінування території України», — каже Володимир.
Проєкт «Neformat Music Unity: Культурне будівництво» реалізується ГО «Неформат Україна» та співфінансується програмою ZMINA: Rebuilding, створеною за підтримки Європейського Союзу в рамках спеціального конкурсу заявок на підтримку українських переселенців та українського культурного і креативного секторів, за підтримки МБФ «ІЗОЛЯЦІЯ», Trans Europe Halles та Malý Berlín.
Ілюстрації — фото kirai gigs
