Авторка цього матеріалу, музикознавиця Ольга Лозинська, намагається створити компактний путівник світом звуків. Що може бути кращим для музиканта, як не можливість наблизити незнайому людину до справді доступного світу класичної музики? Це видається доброю затією. Отже, як слухати класичну музику й отримувати максимум задоволення та користі з цього заняття — далі в матеріалі.
Класична музика не завжди потребує підготовки до прослуховування, але часом ця підготовка додає більше контексту та сенсів. Для чого вони нам? Передусім для самозаглиблення та пізнання. Інколи — пізнання самих себе, світу навколо, але дуже часто — просто для приємного проведення часу та відпочинку. Музика додає смаку та барв, відтіняє звичність життя, вона не лякає глядачів при перегляді фільмів (а зараз практично неможливо уявити кінофільм без музичної складової), реклам чи відеоігор. Але часом відлякує людей від споживання її як основної страви, тому пропоную познімати ярлики упереджень. Сьогодні говоримо не про стилі та течії, епохи та їхніх музичних лідерів — а про те, як пізнати красу класичної музики.
Інтимність: лише я та класика
Можливо, ви з тих людей, які шукають добірки класичної музики як фон під час роботи або мандрівки. Можна сміливо поміркувати про цей процес: адже коли вухо вловлює складний структурований твір (навіть якщо він «легко» звучить), то мозок краще концентрується на основній роботі чи діяльності. Саме так музика працює з нашим підсвідомим. Тому не лише як ненав’язливий фон, а також як інструмент самопізнання виступає музика в нашому житті. Це чудовий спосіб, аби прожити накопичені емоції, дати волю почуттям, побути наодинці з собою. Зрештою, відчути інтимність моменту, де в нашому серці пролягає дорога лише з образами звуків, і вони заполонюють цю дорогу.
Слухаємо: Арво Пярт та Валентин Сильвестров
Сучасний естонський композитор Арво Пярт про свою музику каже, що ніжно витягував її із тиші. І це абсолютна правда, адже тиша є чи не найкращим звуком, а вміти слухати тишу — справжній людський дар.
Цей звуковий мінімалізм присутній й в метамузиці сучасного українського композитора Валентина Сильвестрова. Власне, метамузикою називає свою творчість сам автор. Але варто сказати, що шлях Сильвестрова до такої ніжності та прозорості викристалізовувався поступово. Слухаючи музику, можна непомітно зануритись у певний медитативний процес, наче споглядати світ навколо. Мені здається, що його музика зіткана з повітря. Хороший спосіб побути наодинці зі своїм внутрішнім світом, приділити йому час та увагу.
До речі, фортепіанні Багателі №3 є моїм будильником, саме з цією музикою я прокидаюся вранці. В ній немає жодної різкості, навпаки, композиція ласкаво запрошує до проживання ще одного дня.
Пізнати краще контекст життя та творчості композитора
Підбірки музики в YouTube чи на стрімінгових сервісах доступні для будь-яких станів, утім цей універсалізм допомагає тільки на етапі знайомства з класикою. Безперечно, алгоритми стрімінгу працюють дуже вдало і ними можна скористатись для поступового занурення у світ академічної музики. Адже справжня глибина океану відкривається, коли пірнаєш у нього. Після однієї композиції можна пошукати інші виконання та твори випадково знайденого композитора або прізвища, яке хоч-не-хоч, але звідкись знаєш. Музика не віддільна від життя та темпераменту її творця, хоча часто кажуть, що вона проходить крізь композитора, він просто її занотовує.
У вільному доступі є багато ресурсів, які розміщують матеріали про життя і творчість митців та виконавців, їхні щоденники, окремі цитати. Книги про композиторів чи стилі музики дедалі частіше з’являються і в українських книгарнях, і часто вони не обтяжені чисто музикознавчим аспектом. Це лише додаткова можливість розширити внутрішні горизонти пізнання та бути чутливим до творчого спадку людства.
Слухаємо: Ґустав Малер — Adagietto з Симфонії №5
Свіженька прем’єра у світі кіноіндустрії — фільм Бредлі Купера «Маестро» — отримала різні оцінки. Стрічка про видатного американського маестро з українським корінням Леонарда Бернстайна покликана насамперед популяризувати це ім’я та світ класики для широких кіл. Бернстайн був дійсно геніальним диригентом та видатним композитором.
Та у фільмі є довгий фрагмент з музикою австрійського композитора Ґустава Малера, а саме з однією із частин його Другої симфонії. З ніжною любов’ю пишу ці рядки про Малера і пропоную послухати абсолютну ніжність і невагомість з іншої його симфонії, а саме — з П’ятої. Обережно, після цієї композиції можна закохатися в історію композитора, в його дружину і справжню femme fatale того часу — Альму, з якою він познайомився та взяв шлюб якраз у час, коли працював над цим симфонічним шедевром. Отож, запрошую в музичну мандрівку життям віденської богеми початку ХХ століття.
Слухаємо: Йоганнес Брамс
Справжня ера романтики простяглась через ХІХ століття і була пов’язана з революціями та національними становленнями. Але також ідеалами та великою увагою до психологічного стану головних героїв, персонажів мистецьких сюжетів — чи то в літературі, чи то в музиці. Творчість німця Йоганнеса Брамса насичена і напруженим очікуванням кохання і гострою критикою до самого себе.
Вихід у світ — музика і ґудзики
Класика створена передусім для концертних залів. І причина не лише в соціалізації, а також у пристосованій акустиці. Тобто в ідеалі, концерти симфонічної музики найкраще слухати у великих концертних залах, як, приміром, філармонії, що продумані архітекторами при плануванні розміщення музикантів та публіки. Таким чином повнота звуку у всій красі своєї фізичної дії дає більш розгорнуту картину для загального масштабу.
Натомість камерне музикування, коли на сцені є або один соліст, або невеликий ансамбль, передбачає набагато інтимніший простір. Але цей простір насамперед для візуального сприйняття. Його можна створити за допомогою світла, якщо камерна класична музика звучить у залі філармонії. Серед локацій, де звукова палітра наповнює і повністю охоплює простір, є також храми. І дуже часто там відбуваються концерти хорової музики, подеколи інструментальної, а в римо-католицьких церквах є особлива нагода послухати гру органа — найбільшого музичного інструмента.
Навіть попри лояльність до культури дрес-коду в культурних інституціях, бажання одягнутись відповідно до певних вечірніх канонів може покращити настрій.
У мене є традиція купувати нову сукенку в кожен новий театр чи філармонію, яку відвідую в Україні чи за кордоном. Навіть у Єгипті перед прем’єрою опери просто неба біля храму Хатшепсут у стародавніх Фівах (тепер — Лускор), вдалося віднайти нішевий магазинчик з натуральними тканинами та невеликим вибором одягу. Колоритний спогад. Відтак ці речі в моєму гардеробі, як і фото в смартфоні на пам’ять, розповідають набагато більше про емоції та враження, якщо випадково їх оглянути у відкритій шафі.
Найчастіше концертні атрибути розповідають про музику або, можливо, якимось дивовижним чином музика зшивається із нитками та ґудзиками на одязі. Для мене це і сукні, куплені до таких подій, і звичайні аксесуари: брошка української дизайнерки, куплена поспіхом червона помада перед концертом і забута в сумочці програмка з вистави. Все, що з трепетом добиралося до загального луку, і дрібниці, про які скоро забуваєш. Це вже метафізика та трансцендентні рефлексії, але, на щастя, класика, як і добра поезія, дарує нам можливість вилетіти за межі звучної буденності.
Слухаємо: Джузеппе Верді Дует Радамеса та Аїди La Fatal Pietra з опери «Аїда»
Саме ця опера була написана для відкриття Суецького каналу, справді історичної події. Впродовж багатьох років збереглась традиція постановки цього оперного шедевра Джузеппе Верді в Єгипті. В основі сюжету лежить велика драма кохання між єгипетським полководцем Радамесом та ефіопською принцесою-бранкою.
Якою музикою наповнене місто?
Остання порада зводиться до банального промацування пульсу у вашому місті (регіоні). Кожна поважна інституція, оркестри та окремі виконавці мають свої сайти або сторінки в соціальних мережах, що робить виконавство доступним та відкритим для публіки. Підтримка українського виконавства є вкрай важливою сьогодні, адже розвиток культури завжди ототожнюється із розвитком держави. Культурна дипломатія працює навіть усередині громадянського суспільства: наповнення програм концертних залів є також віддзеркаленням внутрішніх настроїв усередині країни.
Музика справді часто безмовно виражає наші сумніви, страхи та надії. Наше відчуття реальності й осмислення історії. Тенденції змінюються, а факт того, що українські прем’єри збирають велику аудиторію, залишається незмінним впродовж останніх років. Звісно, завжди звучить і звучатиме світова класика попередніх століть, загартована часом та викликами сьогодення. Втім, це вже зовсім інша розмова, можливо, на наступний раз.
Слухаємо: Ганна Гаврилець та Золтан Алмаші
Якщо в афішах ви помічаєте прізвище сучасних українських композиторів — навіть не задумуйтесь, ця пригода варта вашого часу. Культурна спільнота країни втратила видатну композиторку Ганну Гаврилець на початку повномасштабного вторгнення. У Гаврилець був особливий дар творення сакральної музики, і, без перебільшень, серце наповнюється світлом, коли музика композиторки долинає до нього.
Ще одне відкриття для світу, а не лише для нас — це музика Золтана Алмаші, що звучить дедалі частіше. Його великі симфонічні твори, камерна музика, а також твори для віолончелі (композитор є блискучим віолончелістом) завжди заполонюють простір, в якому звучать.
Зрештою, українська класична індустрія живить артерії світової класики, бо насичує його новизною сенсів. Варто лише вслухатися!
посилання з усіма згаданими композиціями в ютуб-добірці:
https://youtube.com/playlist?list=PLNIIsPuXMSx3nvn2_AVK4PY2qnXeLyfQY&si=m42pPbVaqbc9wt8N
