Дайджест театральних подій (з 20 по 26 січня)

Адаптація відомої психологічної драми драматурга Мартіна Макдони «Королева краси з Лінана» в баченні українського режисера Андрія Білоуса. Вистава розповідає про 30-річну дівчину, яка не може звільнитися від опіки мами, а тому намагається побудувати стосунки зі своїм першим коханням та його братом — усупереч усім та всьому. Теми домашньої тиранії, сепарації від батьків, циклічності життя та пошуку себе в ньому — так культова ірландська п’єса в українських реаліях сповнюється моторошними павзами та божевіллям.

Більше деталей на сайті театру.

Моноспектакль, сценічною авторкою ідеї та акторкою якої є Ольга Узун. Історія пошуку опори та себе у вигляді ліро-епічної вистави — суміші поезії та прози, які мисткиня написала сама. До спектаклю увійшло 13 віршів, які складаються в такий собі сеанс психотерапії — вони наповнені болем та розмовою насамперед із собою. Головна героїня шукає свої «строкаті стовпи» — те, на що можна опиратися, — та відповіді на питання, які болять. Відповіді, як завжди, знайти важко, але сформувати щирий та відвертий діалог — із глядачем та собою — трохи легше. «Коли йдеш на зустріч із собою, відкриваєш нового себе».

Більше деталей на сайті театру.

«В оповіданні Еріка-Емманюеля Шмітта “Намалюй мені літак” усе просто, глибоко і про мене», — каже головний актор однойменної вистави Михайла Урицького Олег Стефан. Це історія про Другу світову війну, але, як відомо, всі історії про війни приблизно однакові. Це історія про воєнного льотчика, який не хотів ним бути. Це історія про каяття, прийняття своїх гріхів та реальності поствоєнного простору — боліти буде всім. Навіть тим, хто вважає, що вийшов із війни з «незаплямованою совістю». Михайло Урицький надає виставі психологізму, залучаючи не тільки зірковий склад Театру на Лівому березі (Дмитро Олійник, Юлія Шаповал та інші), але навіть акторів-ляльок — альтер-его однієї з головних героїнь. Аби поговорити про війну у війні — щиро, відверто, так, як воно колись буде.

Більше деталей на сайті театру.

П’єса Оксани Гриценко, що здобула перемогу в конкурсі «Липневий мед 2023» (п’єси для дорослих) та була поставлена в багатьох театрах України. 

Вистава розповідає про жінок, які опинилися в окупованому селі на Херсонщині та намагаються вижити в жорстких умовах. Молочайник — рослина, яку використовували у прадавніх ворожіннях, — стає символом тієї надсили опору, яка закарбована всюди: у радянських пам’ятниках, приватних телеграм-каналах та садах на подвір’ї. Жительки села прагнуть звільнення та намагаються зробити все, що від них залежить, застосовуючи природні та надприродні сили. «Бо якщо жінка щось насправді хоче — то вона може все. Будь-яка жінка».

Більше деталей на сайті театру.

До Дня Соборності України головний режисер Дніпровського академічного театру драми і комедії Антон Меженін підготував документальну виставу про воєнні історії різних драматургів. Війна, як особистісний досвід кожної людини, постає в серії окремих історій — з окупації, фронту чи тилу — із уже відомими всім «символами війни»: «Руский воєнний…», Буча, жовто-блакитний стяг, окроплений кров’ю. Окрім свідчень про сучасну російсько-українську війну, режисер показує тяглість — боротьба з Росією триває вже більше 400 років. Боротьба за незалежність та свободу. 

Більше деталей на сайті театру.

Лялькова вистава Уляни Мороз та Яни Титаренко на основі сюжету відомого роману Юрія Винничука «Танґо смерті». Міжвоєнний Львів, у якому четверо друзів — українець, поляк, німець та єврей — шукають своє місце у світі, де неможливо забути минуле та історію. 

Орест Барбарика досліджує тему смерті, яка не так давно, під час Першої світової війни, вирувала повсюди. Тема, яка всього за кілька років знову заповнить вулиці — у 1939 році. Тепер молоде покоління має робити свої вибори: обирати сторону, ідеали, життя чи смерть. 

Вистава отримала відзнаку як Найкраща вистава для підлітків та дорослого глядача та Найкраща сценографія за версією UNIMA-Україна. 

Більше деталей на сайті театру.

Вистава-адаптація новели Михайла Коцюбинського «Сон» про сни головного героя, який у своїх фантазіях опиняється на прекрасному острові та зустрічає Незнайомку. Саме так і назвав свою виставу автор інсценівки Володимир Кудлінський. Складні стосунки між чоловіком та дружиною, ревнощі, втрата зв’язку одне з одним, замість того — поява відстані. 

Новела хоч і не є цілком автобіографічною, але бере багато чого з життя письменника: він також мав проблеми у своєму шлюбі, який зрештою розпався. «Не знаю, чи зможу я пережити цю драму, цей конфлікт між обов’язком і почуттям», — писав український письменник. Допомогла ж йому пережити цю драму мрія — нездійсненна, недосяжна, неокреслена. Жінка зі снів, яка допоможе не тільки розібратися у своїх почуттях, але й віднайти формулу щастя.

Більше деталей на сайті театру.

Харківська історія про, певно, найвідоміший харківський район — той, що здається сірим та непомітним, але на якому насправді кожен день розквітає яскрава веселка з подій, людей та емоції. Найвідоміша моновистава харківського театру «Нафта» і перша в майбутній трилогії про місто від режисера Артема Вусика. Це історія про бандитську Салтівку, дитячі спогади, мистецтво та пограничність — усі події відбуваються на межі між реальністю та сном. 

Головний герой Артем намагається зібрати митців, які народилися на Салтівці, щоб повернути цьому району минулу яскравість та життя — створити промінь надії, який зможе прорватися навіть крізь високі радянські багатоповерхівки. Народитися в сюрреалістичному світі, де вибухи межують зі сміхом, панк-рок — із дзвінками президента. Театр «Нафта» створює яскравий фантасмагоричний колаж Харкова — живого, яскравого, бунтівного. Незважаючи ні на що. Всупереч усьому.

Більше про виставу на сторінці Театру «Нафта».

Хто такі Костя Шишка та Юрій Покальчук? Луцькі митці, які попри всю радянізацію, що вирувала навколо, змогли зберегти свою українськість: новою формою віршів, картинами, класним стьобом, глибокою прозою про складні речі, дослідженнями, перекладами. 

«Це люди, які були поза радянською системою спілок, державних формальних утворень. Не прислужували владі, були незручними, епатажними», — каже Руслана Порицька, режисерка театру «ГаРми́дЕр», який підготував ціле театральне дійство в пам’ять про луцьких письменників у співпраці з літературною платформою «Фронтера» та платформою «Алгоритм дій». Це момент єднання не тільки з митцями минулого, але й з митцями сьогодення.

Більше на інстаграм-сторінці театру.

Музична комедія від молодого режисера Олексія Трішкіна під акомпонування оркестру бере за основу сюжет творів Івана Нечуя-Левицького — пристрасті, сімейні розбірки, почуття, які мають (або ні) перемогти поколіннєві конфлікти. Усе в кращих традиціях відомої «Кайдашевої сім’ї», але в іншому сеттингу. 

Головні герої Мелашка та Тимоша не можуть бути разом через своїх матерів, які незадоволені вибором дітей та намагаються нав’язати їм власне бачення щасливого майбутнього. Кохання, ненависть, музика — усе це складається в одну цілісну історію.

Більше на сайті театру.

«Я неправильно витрачаю час. Не так, як хотілося б моєму чоловікові», — говорить героїня вистави «Брикси» про жінок: стереотипи навколо них та особливо навколо жінок старшого віку. «Я вже навчена всміхатися йому в будь-якій ситуації, бо він завжди має рацію», — лунають слова, які б лунати не мали. Але вистава «Брикси», попри всю гіркоту, насамперед про свято: сестринства, прийняття свого тіла та своїх бажань, пошук опори серед своїх, тих, хто завжди зрозуміє. 

У дореволюційну добу «бриксами» називали жіночий день, коли чоловіки могли виконувати всі жіночі примхи. А що, як і це свято насправді не про примхи і їхнє задоволення? Відповідає режисерка Анастасія Сегеда та акторський склад Театру Драматургів.

Більше в інстаграмі театру.

Що ми знаємо про Січових Стрільців? Перша світова війна, українська ідентичність, патріотичні пісні, про вплив яких ми згадуємо так само часто, як і про пісні УПА. Насамперед же січові стрільці були людьми, які любили, боролися і жили, — і про це розповідає Ростислав Держипільський у своїй виставі про кохання Степана Балинського до мадярської дівчини, яка закохується не тільки у сміливого Січового стрільця, але й в українське слово. 

Початок XX століття, боротьба за українськість, автентика та колорит західних областей України, і все це — під яскравий музичний супровід. Мюзикл був створений ще в 2014 році, але зараз — перепрочитаний та доповнений. Ростислав Держипільський показує українських воїнів сильними, міцними, відданими своїй країні. Такими, якими вони були і лишилися.

Більше на сайті театру.

Сюжет про самотніх дорослих чоловіків, які переживають кризу стосунків із сім’єю та собою, популярний і дуже вживаний що в зарубіжній культурі, що в українській. Адаптація книги відомого режисера Вуді Аллена від режисера Євгена Галкіна схожа. 

Джим Свейн, 45-річний письменник, розчарований у собі та житті, виходить на набережну, де зустрічає самотнього безхатька. Незнайомець знає все: про його коханку, дружину та заплутане життя. Вони разом — безхатько, що немає нічого, і дорослий впливовий чоловік з Ріверсайд драйву, який, як здається, теж не має нічого, — намагаються розібратися в його житті та зрозуміти: що з ним не так? І як буремність Мангеттену (інша назва відомої вулиці Нью-Йорку) може йому в цьому допомогти? 

Більше деталей на сайті театру.

Історія про подружню пару, яка втратила пристрасть у стосунках та намагається всіма силами її відновити. У сценічному просторі Вона й Він, але за ними тягнуться інші чоловіки та жінки: їхні колишні, теперішні, майбутні. Вистава-комедія Народного артиста Україна Лева Сомова фокусується на любові в її найрізноманітніших проявах та форматах. Головні герої жартують про любов, хворіють любов’ю, плачуть через любов, але найголовніше — відчувають. 

Це історія про людей, які намагаються втекти від проблем, але вони їх наздоганяють — дихають у потилицю, але не дають ніякого рішення. Головні актори вистави — Тетяна Лукачина, Олександр Леліков та Руфат Мамедов — кажуть, що: «”Інтимні комедії” — то історія про життя без сенсу, у рамках якогось сенсу». Родинні стосунки, метафоричність та намагання зрозуміти, у чому ж таки сенс кохання, навіть якщо його і немає.

Більше деталей на сайті театру.