Що об’єднує есей та якісний детектив? Починаючи читати їх, ви не зможете точно передбачити завершення. Есей як жанр довго залишався невизначеним, суперечки між фахівцями тривають дотепер.
Есеїстика — один із жанрів, про межі та визначення якого досі сперечаються автори, дослідники й укладачі тлумачних словників. Це тип письма, в якому автор не скутий певними правилами й може більш вільно ділитися своїми думками та почуттями про певні проблеми чи події. Через це зміст есею складно переказати, а його кінцівку неможливо передбачити.
На думку літературознавиці Віри Агєєвої, есеїстика — це «простір інтелектуальної свободи». Журналіст Віталій Портников наголошує, що завдання есеїста — знати, про що говорити зі своєю аудиторією, добирати правильні слова та приклади. А есеїст Тарас Прохасько вважає, що написання есею подібне на роботу детектива, бо передбачає «незатаювання свого шляху і своєї роботи, а навпаки, як то робив Шерлок Голмс, коли розказував Ватсону, як і що було, як йому подумалося».
Віра Агєєва, Віталій Портников, Тарас Прохасько
У європейській традиції есей започаткував французький філософ і письменник Мішель де Монтень наприкінці ХVІ століття, виклавши у серії книжок «Проби» свої думки, що часто навіть були за межами його світогляду. Жанри, подібні до європейського есею, розвивалися й на Сході: у Китаї виник вільний за формою і простий за лексикою стиль гувень Хань Юя, а в Японії — дзуйхіцу («письмо за пензлем»), коли автор у довільній формі записував усе, що йому спадало на думку.
Юрій Шевельов, Євген Малянюк, Улас Самчук
Українська есеїстика спочатку була присвячена переважно проблемам державотворення, духовного відродження та національній ідентичності. Щодо перших авторів есеїв, то думки різняться: деякі дослідники вважають, що витоки варто шукати в бароковій прозі Йоаникія Ґалятовського чи Лазара Барановича, інші — у щоденнику Тараса Шевченка чи у 20-х роках XX століття. Серед відомих есеїстів: Дмитро Донцов, Володимир Винниченко, Євген Маланюк, Улас Самчук, Юрій Шевельов.
Оксана Забужко, Ростислав Семків, Вахтанґ Кебуладзе
Нині, у час великої війни, есеїстика привертає увагу багатьох авторів, які досліджують родинну чи колективну пам’ять, переглядають цінності та намагаються долучити Україну до ширшого, європейського контексту: Оксана Забужко, Тарас Прохасько, Юрій Андрухович, Костянтин Москалець, Ростислав Семків, Сергій Плохій, Сергій Жадан, Вахтанґ Кебуладзе.
Зараз стрімко розвивається і напрямок воєнної есеїстики, який дає змогу військовим та їхнім близьким ділитися своїм досвідом та переживаннями, фіксувати реальність. Це, наприклад, «Смерть солдата» Олесі Хромейчук про втрату брата на війні, «Позивний для Йова. Хроніки вторгнення» Олександра Михеда, «Деокупація. Історії опору українців» Богдана Логвиненка, «Повітряна й тривожна книжка» Ірини Славінської.
Окрему роль есеїстиці визначають і в низці премій, як, наприклад, «Книга року ВВС-Есеїстика». З 2018 щороку в Києві відбувається мініфестиваль «Дні есеїстики», що популяризує жанр есею та напрацювання найвідоміших авторів-есеїстів не лише в Україні, а й у загальносвітовому контексті. У межах фестивалю відбувається церемонія нагородження лауреата Премії імені Юрія Шевельова, яку започаткували у 2013 році на честь зачинателя модерної української есеїстики. Її присуджують раз на рік авторам за художню та наукову есеїстику.
Протягом минулорічного мініфестивалю, тема якого — «Інтенсивність читання», зосереджувалися на особливостях жанру есеїстики та його дослідженні через розмови з різними митцями та мисткинями про читацькі досвіди.
У 2024 «Дні есеїстики» триватимуть з 9 до 12 грудня, а цьогорічна тема — «Цінність тяглості». Так, мініфестиваль стане своєрідним проміжним підсумком програм попередніх років: під час серії авторських лекцій запрошені спікери й спікерки говоритимуть про особливості жанру, зокрема в українській літературній традиції, на прикладі видатних есеїстів. У центрі опиняться постаті Юрія Шевельова, Олега Лишеги, Євгена Сверстюка. У програмі мініфестивалю також дискусія режисерів та режисерок, кінокритиків і кінокритикинь про кіноесеїстику, що стане продовженням розмов попередніх років про есеїстику в інших жанрах і медіумах.
16 грудня презентуватимуть видання «Спіймати невловиме. Путівник світом есеїстики», яке підсумовує п’ять років фестивалю «Дні есеїстики», — це збірка міркувань про жанр від 27 есеїстів, письменників, журналістів та дослідників. А 17 грудня в день народження есеїста Юрія Шевельова відбудеться церемонія нагородження Премією.
