Ще до того як подолати олімпійські відстані на Ironman і ультрамарафон навколо Монблану, Ярослав Ведмідь бігав між проєктами. Вже тоді компанія Postmen працювала з Буковелем, Новою Поштою та Планетою Кіно.
Одного дня за послугами звернувся спортивний магазин. Ярослав з командою вигадали ідею — спортсмен та звичайний офісний менеджер мали разом готуватись до змагання з триатлону Ironman, а підписники слідкували б за процесом у соціальних мережах. Клієнт погодився, та вже скоро команда Postmen зіштовхнулася з першою складністю.
Вони легко знайшли спортсмена, проте бути «офісним шльоциком», як жартував Ярослав, ніхто не схотів. Цю роль він узяв на себе. Просто в один день він купив реєстрацію на Ironman в Копенгагені та бігові кросівки.
До змагань лишався рік, тож Ярослав вирішив не зволікати з підготовкою. Вони з дружиною Оленою були саме у відпустці в Парижі, але валятись на дивані Ярослав аж ніяк не збирався. Він пірнув у пахучі новизною кросівки й побіг тонкими вулицями. У перший день ганяв протягом двох годин. За цей час подолав 16 кілометрів і все не міг зупинитись.
Наступного ранку охкав від крепатури в паризьких музеях. Так він зрозумів, що йому знадобиться досвідчений тренер, бо інакше підніме лапки догори ще на півдорозі в Копенгаген. А це не про нього.
Він знайшов такого тренера одразу ж після прибуття в Київ. Його звали Роман Король. Королем був і Ярослав, бо виконував 95% плану тренувань. Можливо, і не королем, але точно красунчиком. «Це було випробування дисципліни і моральної підготовки, тому що я мав 250 можливостей плюнути на це все, незважаючи на те, що вже куплені заявки, квитки, місця в готелі та все інше», — казав Ярослав у одному з інтерв’ю.
Потім він підбивав колег до бігу. Так народився Біговий гурток Postmen і звичка бігати разом вулицями міста щосереди та щоп’ятниці. З того часу Postmen називає себе «першою біговою агенцією».
Біг на довгі дистанції
Відтоді минуло 10 років. Ранком прибиральниця в офісі маячить перед бігунами. Сьогодні більшість команди вирішила доспати після нічного російського обстрілу. Та це не спинило арт-директорку Ірину Павлову і СЕО Олену Ведмідь. Ярослав сьогодні не біжить, і завтра теж. У лютому 2024 його не стало — раптово зупинилося серце під час заняття сайклом. Він знову випередив усіх. Тепер компанією Postmеn керує Олена, але спортивний гурток функціонує і надалі. Головне в цій справі — систематичність.
Дівчата крутяться двориками і виринають на ще лінивій вулиці Січових Стрільців. Сьогодні кінцевий пункт — Володимирська гірка. Дистанція усього сім кілометрів, та Олена поглядає на годинник уже посередині. Колись вона пробігла півмарафон в Запоріжжі, тоді Ярослав підганяв попереду: «Давай-давай, ти зможеш!» Тепер Олена мусить мотивувати себе сама.
— На певному проміжку дистанції біг потребує більше роботи мозку, аніж м’язів, — говорить арт-директорка Ірина. — Якщо втомився, варто поділити дистанцію на окремі відрізки. Так мозку легше сприймати останні кілька кілометрів.
Ярослав не боявся довгих дистанцій ні в спорті, ні на роботі. Він рухався до цілей маленькими кроками, коли в чомусь сумнівався. Цьому вчив і колег: «Інколи шкідливо викладати всю енергію на першому етапі проєкту, якщо не розумієш наступні дії. Важливо вміти розподіляти сили». Втім, інколи в процесі підготовки траплялись непередбачувані ситуації, як-от за місяць до Ironman.
Postmen уже розійшовся з клієнтом, а Ярослав продовжував тренування. Того дня катався на велосипеді, переходив пішохідний перехід, та раптом на нього вискочила машина. Обійшлось кількома швами на нозі та переламаним велосипедом. Але найбільше Ярослава засмутило те, що тепер він втратить гарну форму. Нічого подібного не сталося: він відновився, полетів у Копенгаген і подолав олімпійські дистанції 11:30:11 на KMD IronMan Copenhagen. Відтак виникло питання — куди рухатись далі?
— Сюди, сюди, — жваво махає Ірина на доріжку.
Перед бігунами відкривається сонний Київ з Володимирської гірки. Олена клацає селфі. Є негласне правило: не сфотографувався — не бігав. А може, так вона хоче перепочити бодай хвилину. Та Ірина вже розігналась бігти далі. Нещодавно вони разом з екаунт-директоркою Postmen Ганною Савчук подолали свій перший марафон. Таку ціль дівчата поставили влітку та кілька місяців готувались.
Приклад бігового гуртка відображає філософію всього Postmen — грати в довгу. За роки діяльності компанія набувала постійних клієнтів , з якими співпрацює на довгій дистанції. Серед таких, наприклад: «Дарниця», «Юнісеф», Electrolux.
— Довготривалі відносини передбачають щирість та відвертість. Саме тому ми завжди прагнемо з клієнтами чесного зворотнього звʼязку, конструктивної критики та абсолютної прозорості в домовленостях, — ділиться Олена.
Як належить кожному відповідальному партнеру — стосується і бізнесу, й особистих стосунків, — Postmen говорить зі своїми клієнтами. Щороку команда збирається на «бігток», де вони аналізують поведінку споживачів, різні тенденції та тренди — в економіці, у дизайні, креативі, діляться найцікавішими рекламними кампаніями у світі. Порівнюють результати минулих років, а також прогнозують майбутні. Такий спосіб мислення заклав Ярослав. Після тріумфу на Ironman він зазіхнув на UTMB — це ультрамарафон, але не просто по рівній вулиці, а навколо самого Монблану.
Вершина життя
Ярослав наштовхнувся на статтю ультра-раннера Олексія Прокопенка. Він один з небагатьох українських спортсменів, хто пройшов кваліфікацію на UTMB та дістався фінішу. Ярослав написав Олексію: «Чувак, а ти тренуєш?» Чувак тренував. Уже за кілька днів розпочалась підготовка, яка тривала аж 5 років. Перед початком ковіду Ярослав підкорив Монблан і вже потім бігав туди, як додому. Знав кожний камінчик і кожний кущ. «Гори чистять, звільняють і повертають усе в мені на свої місця», — писав він у фейсбуці. Правда, мова про інші гори — наші, тобто Карпати.
Потім розпочалась пандемія, а лютий 2022 року приніс повномасштабне вторгнення. Ярослав марив повернутись в улюблену Японію. Можливо, махнути в подорож у Гренландію. Не встиг завершити і багато проєктів, як-от — «Грай за Україну» з Новою Поштою та Еліною Світоліною, арт-бук для Kernel. Тільки смерть змогла зупинити Ярослава, але не його справу. Кажуть, ідеї — безсмертні. Правду кажуть.
У липні 2024 року Postmen разом із компанією Run Ukraine запустили Бігозбір. Це ще один незакінчений проєкт Ярослава, покликаний закривати потреби українських фондів за допомогою пробіжок. Вони з командою вигадали нову валюту — кілометри. Тобто бігуни бігають, а бізнес за це донатить в обраний благодійний фонд. Кожний кілометр коштує десять гривень. Завдяки Бігозбору вдалося зібрати суму з шістьма нуликами — 8 мільйонів. Їх спрямували на благодійність для Superhumans, 3 ОШБр, Next Step та інші проєкти. Ярослав би пишався. І не тільки компанією, а й дружиною, яка нещодавно також повернулась до бігу.
До речі, навесні 2025 року тривав другий сезон Бігозбору для Run Ukraine. За цей час вдалося зібрати 7 300 000 грн!
Після підйому Андрієвським узвозом в Олени відкривається друге дихання. Тепер вона керує Postmen і продовжує справу Ярослава. А він точно підкорив би цю незначну дистанцію, значить — і вона теж зможе. Тепер уже мусить могти.
Команда Postmen залишилась без головного гравця, однак гра в довгу продовжується. Починаються нові проєкти, старі закінчуються. Всі процеси рухаються. Ось, навіть колеги бігають. А нещодавно Postmen утретє поспіль отримав найвищу рекламну нагороду України і звання «Комунікаційної агенції 2024 року». Ось тільки цього разу нагороду отримувала команда Postmen без Ярослава. Здається, Ярослав просто пішов відпочивати у своєму саду. Хоча, напевно, він бігає і там, на небі, довгі дистанції.
