День закоханих, який ще називають Днем святого Валентина, завжди був чимось більшим, ніж просто святом, в яке можна було привітати своїх коханих. Як би це парадоксально не звучало, проте цей день завжди був двоїстим: з одного боку — люди, які святкують свою любов, а з іншого — люди, які підкреслено відчувають свою самотність у той час, коли все навколо засипане валентинками та маркетинговими пропозиціями подарунків коханим.
Зараз День святого Валентина набуває ще більше змістів та простору до переживання абсолютно різних емоцій — і часто ці емоції є складними, болісними, такими, яких може хотітися уникнути. Відколи в Україні почалася війна, а згодом і повномасштабне вторгнення, безліч пар втратили можливість бути поряд. Не лише на свята, але й на щодень.
Сьогодні велика частина українського суспільства може відчувати радше горе та відчай на свята, зокрема у день закоханих. Ситуації, де пара може спокійно запланувати та провести цей день разом, тепер можливі радше в меншості випадків. Частими є зовсім інші життєві ситуації, а тому людям, у яких склалися життєві обставини воєнного часу, може бути важливою видимість та чуйність з боку тих, хто з цим не стикається.
- Чоловіки та жінки-військові, які перебувають на службі, поки їхня кохана людина чекає їх удома.
- Чоловіки, які залишилися в Україні в той час, коли їхня партнерка перебуває за кордоном.
- Люди, які чекають своїх коханих, які знаходяться в російському полоні чи вважаються зниклими безвісти.
- Люди, які втратили своїх коханих: на війні чи під час обстрілів.
- Військові, які служать не поряд одне з одним. А також парамедики і волонтери.
- Військові, парамедики, волонтери, які почуваються самотніми.
- Цивільні, які почуваються самотніми.
Свято закоханих насамперед може асоціюватися з ніжними переживаннями: з любов’ю та підтримкою. І ці переживання є дуже важливими зокрема в контексті війни, хоча може здаватися, що будь-яке святкування є недоречним. Мабуть, головне питання, яке кожен може собі поставити, це питання того, чи святкування Дня закоханих взагалі є важливим та суттєвим особисто для нього чи для неї. Якщо так, то що для вас значить це свято? Святкування не обов’язково має бути в дорогому ресторані з горою подарунків: насправді це є вторинним проявом, великою мірою нав’язаним маркетингом. Звичайно, що в цьому немає нічого поганого, якщо на це є бажання та можливість, проте це не має бути єдиним прийнятним способом нагадати іншій людині про те, наскільки вона є важливою для вас.
Нагадуванням про ваші емоції може бути що завгодно: лист, написаний від руки, смс-ка, телефонний дзвінок, підбірка фотографій за час ваших стосунків. Не варто обмежувати себе тим, що вважається «золотим стандартом» в масовій культурі. Це може допомогти знизити тиск на себе та на кохану людину, сконцентруватися на тому, що насправді є важливим для вас.
Так само це стосується і тих, хто відчуває біль самотності з різних причин: ви можете провести цей день наодинці, якщо ви так того хочете, проте так само ви можете запланувати вечір з тими людьми, яких ви любите: не обов’язково романтично. Ви маєте право на ваш формат дозвілля і ви маєте право на прохання про підтримку: просто дайте близьким про це знати. І навпаки: якщо ви не хочете, аби вас чіпали в цей день, ви маєте право про це просити, дати собі дозвіл побути зі своїми почуттями сам на сам.
День закоханих може набувати нових змістів зараз, і це є дуже важливим процесом.
Це може бути день для нагадування про все те кохання, яке зараз є, яке було колись та яке могло статися, але в яке жорстоко втрутилася війна. Будь-яке свято може стати простором для єднання, для намагання зрозуміти та підтримати тих, кому це потрібно. День святого Валентина не мусить залишатися святом цукерок, паперових сердечок та дорогих подарунків — ми можемо наповнювати його чимось зовсім іншим. Чимось, що не обов’язково буде солодким та рожевим, але може бути цінним, уважним та цілющим.
