«Кураж» — один із наймасштабніших маркетів Києва, який, окрім своєї комерційної частини, став для киян платформою для нетворкінгу, відпочинку та колективної благодійної діяльності. Минулого «Куражу», у червні, організатори зібрали понад 3 млн грн для Сил оборони: на мобільний пункт управління БпАК та на операції з реконструкції обличчя постраждалих від війни українців. Прибуток та зібрані донати з липневого «Благодійного Куражу» передадуть фондам, котрі займаються наданням медичної допомоги військовим та підтримують дітей з деокупованих територій.
Про те, як «Кураж» просуває культуру благодійності через формат міської ярмарки, — читайте далі.
Наряджайтесь, якщо є бажання
Перше, що бачиш, коли йдеш до «Куражу», — молодь у яскравих образах. Про це йдеться у кодексі заходу: «“Кураж” — це привід наряджатися, якщо є бажання». Спершу відчуваєш себе розгублено: у довгому павільйоні простягнулися три ряди столів брендів, соціальних та благодійних ініціатив. Кожен має історію та власну місію, із якою прийшов на захід, і кожен намагається зачепити увагу гостя.
Відчутно запах східних пахощів, тестерів парфумів нового бренду та хот-догів із фудкорту на веранді. У цьому калейдоскопі спершу складно зорієнтуватися, куди рухатися, якщо не маєш цілі придбати річ у конкретного бренду. У кінці — простора лекційна зала, у якій протягом двох днів прочитають шість лекцій: від відповідей на запитання про світло від СЕО Yasno Сергія Коваленка до дослідження процесу створення популярного документального кіно від директора KNIFE! Films Максима Сердюка.
Накладання турнікетів під діджей-сет
Локація, де стоять два медичних авто, сховалася від сонця у затінку від маскувальної сітки. Одне з них пофарбовано у темно-зелений колір, кейсевак — для евакуації поранених бійців з поля бою; інше, медевак — схоже на машину швидкої допомоги, їздить у безпечнішій зоні. Він просторіший та краще обладнаний, адже саме в ньому надається кваліфікована медична допомога. З госпітальєркою Асею сидимо всередині. Вона розповідає, що разом із «Благодійним Куражем» Госпітальєри збирають на пальне, адже це — велика щомісячна стаття витрат для батальйону. Потреба в ньому ніколи не зникає, а лише зростає разом із цінами.
Коло медевака на килимку лежать декілька рядів турнікетів та два тренажери для тампонування ранового каналу. На локації небагато людей, які роздивляються автівки, але коли починається тренінг із накладання турнікета та зупинки кровотечі — усі фокусуються на словах та діях інструктора. Він акцентує на тому, що це базові практичні поради, а вміння накладати турнікет не дорівнює курсу з такмеду. Під діджей-сет на фоні дві дівчини тампонують поранення, а поруч жінка пояснює своїй п’ятирічній доньці, навіщо вдягати медичні рукавички. Хтось вперше в житті користується турнікетом, хтось питає, де можна пройти повноцінний вишкіл. Тут розумієш, наскільки війна інтегрувалась у наші життя, і радієш, що людям не байдуже на свою й чужу безпеку.
Магічне мислення
Уздовж будівлі гастрохабу Garage простягнулась Зіркова барахолка. Посеред алеї, біля бару «Синичка», стоїть чоловік із табличкою «Обійми, якщо тобі треба підтримка», а помічники з оприскувачами з водою рятують гостей від липневої спеки.
На Зірковій барахолці довжелезна черга. Запрошені гості приходять із мерчем, книжками чи одягом, дехто продає свої послуги за донат на загальний збір: малює портрети, фотографує чи грає партію в шахи. Але найзатребуваніший тут — Дмитро Коляденко та його ворожіння на картах Таро. Хтось із організаторів заходу каже, що до Дмитра завжди багато охочих.
У черзі знайомлюсь із підприємцями, які представляють свої бренди, власником езотеричного магазину та студентами КПІ з кастомним воєнним тубусом. На ньому зірки лишають свої автографи, щоби згодом продати його на аукціоні. Дмитро слухає запит та ставить додаткові запитання, а потім робить перший розклад. Якщо не впевнений у результаті, то бере іншу колоду й дивиться, що скаже вона, дає поради. Кожному приділяє не менше 10 хвилин. Ставлення до ритуалу у всіх різне: хтось вірить, хтось хоче поспілкуватись і зробити фото з Дмитром, а хтось — щоб його вислухали та дали надію. Думаю, що останнє стає ключовою причиною, чому стенд із Таро настільки популярний.
Простір офлайн-зустрічей
На локації центру з протезування та реабілітації постраждалих від війни Superhumans черга з охочих спробувати пройтись на протезі нижніх кінцівок. Це виявляється складно не тільки на фізичному, а й на когнітивному рівні, адже необхідно навчатися залучати правильні групи м’язів й почати інакше думати. Ветерани на локації по-батьківськи питають про враження від цього досвіду, але відповідь знають заздалегідь, бо пройшли тривалий шлях реабілітації та тренувань.
Коло стенду з протезами верхніх і нижніх кінцівок розповідають про технічні особливості кожного з них. Там зустрічаю Настю, знайому комунікаційницю, із якою ніколи не бачилися поза межами Zoom-у. Це ще одна властивість «Куражу» — зустрічати людей, із якими не встигаєш побачитись.
Разом із друзями вона відкрила власний благодійний ярмарок, зізнається — надихалися «Куражем». Хотілося створити невелику подію, де можна відпочити, задонатити та придбати якісь приємні дрібнички. «Взагалі “Кураж” для мене — це душа Києва. Одна з визначних подій для міста», — пояснює Настя. Знайшли кілька виробників, які там продавали свою продукцію, і провели малесенький Куражик.
Настя каже, що це її перша барахолка з початку повномасштабного вторгнення, і розповідає про те, як змінилося значення слова «благодійність» за ці два роки:
«Благодійність — це вміння ділитися тим, що в тебе є для того, щоби зцілювати інших, робити світ кращим. Для себе, у першу чергу, теж. Але я не визначаю донати благодійністю. Це правило здорового глузду. Це потреба в безпеці, яку ми закриваємо власними силами. Благодійність відбувається, коли великі товстосуми діляться зі школами комп’ютерами й не очікують нічого у відповідь. Оце благодійність для мене. А донати — це історія, яку потрібно тут і зараз закривати.
Донат — це закриття безпекових потреб держави і своїх особистих. А благодійність — це коли в тебе надлишок чогось і ти готовий цим ділитися.»
Українська небайдужість
Щедрий вівторок — це глобальна ініціатива, яка прийшла в Україну у 2018 році. В Америці його відзначають раз на рік, після Дня подяки. Із 2022 року в Україні Щедрий вівторок триває 365 днів на рік. Про це каже Тетяна Мельникова, комунікаційна менеджерка Zagoriy Foundation та Щедрого вівторка, коли ми зустрічаємося біля стенду ініціативи.
«Ми локалізували цей рух в Україні і тепер вивчаємо не так благодійність, як небайдужість. Ми досліджуємо українську небайдужість, у чому вона проявляється: у донатах, допомозі, формуванні спільноти», — розповідає Тетяна.
Глобальною метою благодійного руху є збереження небайдужості і після перемоги.
Його учасники збирають та аналізують найкращі практики, щоби створити посібник із небайдужості для бізнесів. Він допоможе українським бізнесам долучатися до корпоративної та соціальної відповідальності будь-яким чином.
«Ми розуміємо, що бізнес — це велика підтримка для України. А бізнес — це люди.
Це українці, які працюють в Україні. Активні та свідомі роботодавці залучають усіх співробітників і викликають довіру», — міркує комунікаційниця.
Коло спільного стенду Щедрого вівторка з благодійним фондом «Рій» — манекен у маскувальній накидці. Маскування є одним із напрямків діяльності фонду: сітки, нашоломники, маскувальні вироби для зброї та плащі для снайперів. «Рій» залучає бізнеси до створення сіток та інших виробів: надають інструкторів та надсилають матеріали. Єдине, що необхідно, — люди, які будуть плести вироби в офісі. Таким чином, уже 800 волонтерів по всій країні створюють близько 500 виробів на місяць. Щедрий вівторок у цьому випадку допомагає бізнесам комунікувати з благодійними організаціями й обирати оптимальний напрям роботи.
«“Кураж” — це концентрація небайдужості, його відвідує велика кількість лідерів думок. Вони розділяють з нами спільні цінності й мають власне ком’юніті. Тут багато людей, яким не байдуже», — пояснює Тетяна вибір «Куража» як платформи для презентації благодійного проєкту.
Схожі думки чую після лекції «Як створювати популярне документальне кіно» від Макса Сердюка. Він розповів про різні етапи створення популярного документального фільму, пошук референсів для стрічок KNIFE! Films та промотував новий фільм про Назарія Яремчука. Нещодавно студія випустила серію популярних документальних фільмів «Епізоди» про різні етапи української історії та її культурні феномени.
«Я обрав “Кураж”, бо мені подобається аудиторія тут, я прийшов саме за нею. Бо розумію, що проєкти, які ми створюємо, призначені саме для цих людей. Відкритих до творчості, активних. Ми розуміємо, що наші проєкти не буде дивитися пасивний глядач. Про Яремчука більше знає доросла аудиторія, тому звертаємось саме до молоді».
«Благодійний Кураж», лекція Макса Сердюка.
Про спільні із «Куражем» та його відвідувачами цінності розповідає менеджерка бренду «Літери в місті» Віра Рябущенко. Це одеський проєкт, який зберігає та створює шрифтову дизайн-спадщину України: унікальну літеру та шрифти.
«”Кураж” збирає унікальні бренди. Тих, хто підтримує військову історію. Наразі це наша головна мета».
***
Аудиторія «Куража» — це активні відвідувачі, які хочуть купувати товари небайдужих брендів. Участь у барахолці для бізнесу означає не тільки покупку місця, а й відповідність цінностям заходу. Небайдужість зближує. «Кураж» — це не лише масштабне міське свято, а й простір свідомого відпочинку та перших знайомств із новими благодійними ініціативами.
