Подкаст «Кльове Слово» — це розмова з дітьми про традиції, історію та культурні особливості, які відбувались на території сучасної України. Зокрема про те, скільки цікавих явищ, значень та подій може ховатись за одним єдиним словом. У девʼятому випуску говоримо про орнамент як базовий мистецький елемент у будь-якій культурі. Одними з давніх і відомих орнаментів, які були знайдені на наших теренах, є візерунки трипільської культури.
Слово орнамент походить від латинського ornamentum — прикраса, ритмічне чергування різноманітних зображень, які можуть бути великими та дрібними, мати геометричне, рослинне або інше походження і являють собою композицію із повторюваних елементів.
Орнаменти притаманні багатьом різноманітним культурам у всіх куточках світу. Зокрема, один із найдавніших візерунків був знайдений на території Німеччини на статуетці, якій близько 50 тис. років!
Еволюціонуючи, люди почали прикрашати речі, які виготовляли та які їх оточували: предмети побуту, одяг, домівки; і це було безпосередньо повʼязано з їхніми віруваннями. І хоч перші орнаменти — це просто ритмічно повторювані лінії чи фігури, у різноманітних культурах візерунки завжди мають свою особливість і найчастіше їх можна відрізнити один від одного — вони завжди є унікальними. Приміром, складно сплутати орнаменти Давнього Єгипту з китайськими оздобами.
На наших теренах одними із найдавніших вважаються орнаменти, які залишились від культури лінійно-стрічкової кераміки. Сама назва цього періоду походить безпосередньо від вигляду орнаменту, який був нанесений на речових знахідках. Фактично це і є єдиною ознакою, за якою можливо відрізнити цю культуру поміж інших. Під час розкопок були знайдені круглі керамічні предмети, прикрашені глибокими лініями та вдавленими крапочками.
Ще один із найдавніших і найвідоміших для нас сьогодні орнаментів залишила Трипільська культура (також Трипілля), яка існувала від 4 до 2 тисячоліття до нашої ери. Українська назва походить від села Трипілля на Київщині, де наприкінці XIX століття були відкриті перші археологічні знахідки, що належать цій культурі.
Отже, 6 тисяч років тому така культура зʼявилась на теренах сучасної України, орієнтовно в межах Чернівецької області, але за весь час свого існування вона розповсюдилась на частину Румунії, Молдови і аж до півночі України.
Вперше залишки Трипільської культури виявив археолог та історик Вікентій Хвойка. В 1893 році він проводив розкопки на вулиці Кирилівській у Києві на ділянці розміром із невеликий дім, де знайшов велику кількість рештків до того невідомої в наукових колах культури. Він продовжив свої археологічні дослідження і в 1897 році біля села Трипілля в Київській області, де відшукав велику кількість подібних артефактів і дав назву культурі — «Трипільська» — за назвою села, де і відбувались розкопки.
Звідки ж взялись ці люди на теренах сучасної України? Науковці вважають, що внаслідок неолітичної революції, коли людство почало виробляти достатньо їжі і кількість населення почала стрімко зростати, частина людей стала мігрувати в пошуках вдалого місця для проживання. А землі між Дунаєм і Дніпром мали дуже гарні ґрунти для обробки. Вчені припускають, що народ, який ми називаємо трипільцями, прийшов на ці землі із балканського пів острова з метою продовжувати вирощувати зернові культури. Саме трипільців вважають одним із перших народів, які на наших теренах почали займатись землеробством. Пʼять тисяч років тому вони вже сіяли декілька видів зернових рослин, такі як: ячмінь, жито, пшениця, просо.
Археологи також знайшли знаряддя праці, якими трипільці працювали, і здебільшого вони були виготовлені із каміння — кремнію: серпи, різноманітні молоти і навіть сокири, які в той час ще були камʼяними. Існує припущення, що перший дриль також винайшли трипільці. Вони просвердлювали дірку у камені й насаджували його на палицю, таким чином створюючи молоток. Також трипільцям часто приписують винайдення рала, тим самим відзначаючи, що саме цей народ започаткував на наших землях орне землеробство. І оскільки трипільці були вправними рільниками і працювали на родючій землі, то і їжі вони мали вдосталь — кількість населення впевнено збільшувалась.
У міру того, як збільшувалась їхня популяція, зростали і поселення, в яких мешкали люди. Як для тих часів громади трипільців мали надзвичайно великий розмір, сьогодні науковці називають їх протомістами. І хоч трипільське протомісто могло налічувати від 3 до 15 тис. мешканців, повноцінним містом називати таке поселення все ж таки не можна, оскільки в ньому немає всіх необхідних для цього ознак. Наприклад, ті поселення не були центрами торгівлі, культурного чи адміністративного життя.
Крім того, що в трипільських поселеннях жила не притаманна тому періоду велика кількість мешканців, такі міста вирізнялись ще й особливістю побудови: житла розташовувались навколо центру і утворювали кільцеподібні вулиці, такі собі концентричні кола. Самі ж будинки мали однакову архітектуру — одно- або двоповерхові споруди з дерева, обмазані зверху глиною, прикрашені різними орнаментами червоного, білого та жовтого кольорів, з дахом, як в українських хатах, накритих очеретом чи соломою.
У кожній будівлі була піч та місце, схоже на вівтар — святилище, де, скоріш за все, відбували певні релігійні ритуали. Біля цих ритуальних місць археологи знаходили керамічні фігурки, а також посуд, після дослідження якого стало зрозумілим, що їжу з нього не вживали, тому він явно був створений з ритуальною метою.
Саме трипільці залишили по собі численний спадок керамічних предметів, які були дуже гарно оздоблені і мали свій неповторний вигляд. Тогочасну кераміку ліпили вручну, без використання гончарного кола, і більшість своїх витворів трипільці прикрашали. Серед знайдених виробів переважають предмети посуду: горщики, миски, амфори різного розміру. Достеменно невідомо, що конкретно означають символи, які трипільці використовували. Але вважається, що деякі з них були вже піктограмами, тобто першими умовними писемними знаками, які несли певні значення.
Багато орнаментів мало спіральний вигляд, і науковці припускають, що цей візерунок повʼязаний із хліборобськими культами. Звісно ж, більшість орнаментів свідчила про тогочасні вірування, тому багато малюнків вчені розшифровують як знаки, які символізували сили природи. Наприклад, сонце могло бути зашифроване у вигляді різноманітних хрестів, закручених квітів, а квадрати, розділені на клітинки, могли символізувати поле, і якщо посередині клітинок є крапочка, скоріш за все, це означає, що поле засіяне. Також у трипільських орнаментах можна зустріти зображення, подібне до сучасних грабельок, і його розшифровка є дуже незвичайною — мистецтвознавці припускають, що цей символ малювали для позначення дощу: горизонтальна лінія була хмаркою, а вертикальні — це маленькі краплі, які падають з неба на землю.
Трипільська кераміка має один дуже впізнаваний, але при цьому і загадковий предмет, який першовідкривач Вікентій Хвойка назвав «біноклем», і кращої назви до сьогодні ніхто не спромігся вигадати, хоча й нині немає єдиної думки, для чого ж цей предмет міг слугувати. Існує декілька припущень:
- «Біноклі» застосовували для обряду «напування землі», тобто відбувалось певне ритуальне дійство, і через ці посудини поливали землю для багатого врожаю. Оскільки трипільці були рільниками, земля та її родючість для них мали велике значення.
- «Бінокль» насправді міг бути ритуальним барабаном — потрібно було лише натягнути на нього шкуру і, можливо, він також використовувався в ритуальних цілях.
Ці посудини хоч і не мали лінз, але могли використовувати для спостереження за місяцем.
Крім керамічного посуду, трипільці залишили по собі пластику у вигляді невеличких ліплених фігурок, деякі з яких прикрашені орнаментами. Мистецтвознавці називають такі фігурки «палеолітичними венерами», бо зазвичай вони мають чітке зображення жіночого тіла. Подібні скульптури знаходили в різних частинах Європи, їхнє виникнення пов’язують, знову ж таки, із віруваннями людей. Люди бачили, що життя дає саме жінка, і вважали, що саме від неї не тільки йде, а й залежить весь людський рід. Так само і земля була головною годувальницею для землеробних культур, тому мистецтвознавці вважають, що фігурки жінок були зліплені в ритуальних цілях — щоб закликати родючість землі, а також успішну продовжуваність роду.
Куди і чому зникали трипільці, нам достеменно невідомо… Існує декілька припущень: вони могли змішатися з племенами інших культур, які приходили на наші землі, або через зміну клімату частина населення просто перемістилась на інші території.
Трипільська культура існувала на наших теренах протягом декількох тисячоліть і, на диво, тільки впродовж останніх 150 років її почали перевідкривати. Елементи з трипільськими орнаментами дотепер можна зустріти в українському килимарстві, гончарстві, писанкарстві та вишивці.
І невідомо, скільки ще цікавих відкриттів зроблять історики та археологи найближчим часом. Одне з останніх досліджень у 2016 році зробив археолог Відейко та партнери з Німеччини. За допомогою сучасних технологій вони дослідили величезну площу землі, де історично перебували трипільці, і поміж залишків поселення знайшли фундамент неймовірно великої будівлі розміром 20 на 60 метрів — сучасна київська «хрущовка»! Цей приголомшливий факт вчергове спонукає дивуватись та захоплюватись навичками, якими володіли трипільці.
Дізнатись більше та роздивитись археологічні артефакти можна в музеї Вікентія Хвойки в селі Халепʼя на Київщині, а також в Державному історико-культурному заповіднику «Трипільська культура», в якому можна відвідати відтворене тогочасне житло.
Проєкт «Подкаст “Кльове Слово”» створений спеціально для дітей командою ГО «Теревені» і реалізовується за підтримки проєкту Агентства США з міжнародного розвитку USAID «Зміцнення громадської довіри (UCBI)».
Слухайте «Кльове Слово» на Spotify, Apple Podcasts, Google Podcasts, Soundcloud, Youtube, Megogo, NV podcasts, ABUK.
Авторка: Катерина Кудряшова, ведуча подкасту «Кльове Слово» та співзасновниця ГО «Теревені».
