Під час війни часто втрачається сенс тих речей, що розважали й надихали в мирний час. Ми озираємося на книжку чи виставу з думкою «Чи це на часі?». Яка метаморфоза має зустріти мистецтво сьогодні, щоб воно могло протистояти реальності?
20 та 21 вересня 2024 року у стінах Малого театру всі охочі могли відвідати лекцію і воркшоп від Маґди Шпехт у рамках освітньої програми the black box.
Варто додати контексту. the black box — освітня програма театрального спрямування, яка цьогоріч має фокус-тему: «Театр, що не втратив надію». Програма проходить у трьох містах: Києві, Харкові та Львові. Куратори Ніна Хижна й Артем Вусик зазначають: «Ідея програми обертається навколо дихотомії театру як тимчасового утопічного простору — відновлювального притулку, де ми можемо бути разом, рефлексуючи сьогодення та фантазуючи щодо майбутнього й театру критичного — холодного та гострого, як лезо, що ним ми препаруємо дійсність».
У Києві програма була зосереджена на пильності. Саме тому запрошена спікерка подій — Маґда Шпехт, польська театральна мисткиня, авторка перформенсів та інсталяцій, котра наразі вирішила стати «кіберельфинею» і боротися в цифровому просторі.
Перформативна лекція Маґди Шпехт «Кіберактивізм під час війни» у межах освітньої програми про театр the black box від Jam Factory Art Center та театру «Нафта». Фото Антона Дмитрука
Тож наразі йдеться не про театр як традиційне місце, де через слова, рухи й декорації розповідають історію. Театр у сучасному дискурсі стає каркасом для поєднання різних шляхів впливу й боротьби. Це набагато ширша практика. У ці складні часи театр зазнає метаморфізму і сам стає методом взаємодії, фактично однією з мов спілкування й існування в реальності.
Кіберельфи: хто вони такі?
На лекції-перформансі «Кіберактивізм під час війни» Маґда зустріла слухачів з ельфійськими вушками на голові. Спікерка пояснила, що представляє спільноту «кіберельфів», яка виникла в Естонії у 2014 році й налічує вже понад 4 000 волонтерів. Маґда — засновниця польської групи «кіберельфів». Діяльність організації пов’язана з поширенням правди про війну в Україні, боротьбою з дезінформацією і фейк-ньюсами.
Здавалося б, звідки з’явився образ фольклорних, міфічних істот? Як і у фентезійному світі, кіберельфи ведуть боротьбу з кібертролями. «Те, що ми визначаємо себе ельфами, допомагає краще почуватися», — зізнається Маґда. Ідеться про важливість усвідомлення й належність кожного з нас до певної спільноти, розмежування добра і зла. А ще про силу називання, силу слова. Головна мета кіберельфів — допомогти людям почуватися безпечно в цифровому просторі, вміти розрізняти правду й маніпуляції.
Крім роботи з розпізнаванням фейк-ньюсів, документуванням російських воєнних злочинів, Маґда розповідає про свою активістську діяльність під час лекції-перформансу, з якою подорожує різними містами та країнами. Вона ділиться власним досвідом і розкриває секрети безпечного перебування в цифровому світі.
«Для початку ви маєте усвідомити дві речі. Перша: все, що ви робите в кіберпросторі, залишає слід. Друга: необхідно захищати свої дані й оновлювати всі паролі», — наголошує спікерка.
(НЕ)Віртуальні війни
Віртуальний простір давно став майданчиком для політичних і соціальних протистоянь. Тільки за воїнів тут — хакери і боти, а за мечі — діпфейки й віруси. Маґда пригадує, як на початку широкомасштабного вторгнення міністр цифрової трансформації Михайло Федоров висловив важливість формування цифрової армії, що могла б чинити опір кібератакам із Росії та Білорусі. Натомість у державі-агресорі цілі служби, на кшталт ФСБ, працюють на те, аби здійснювати психологічні й технологічні операції задля поширення пропаганди. Російські кібератаки — це добре спланована ціленаправлена кампанія професійних тролів. Часто до міжнародних операцій залучають так званих «чорних капелюхів» — найбільш небезпечних хакерів, які мотивовані особистою і фінансовою вигодою. Натомість Путін розповідає байки про патріотичних хакерів, атаки яких є актом волонтерства, ба більше мистецьким актом.
Вона працює задля дискредитації Європи й США, використовуючи технології, психологію і візуальні важелі впливу. Маґда Шпехт пригадала, як у день повномасштабного вторгнення в Україну росіяни здійснили в Європі кібератаку на супутниковий провайдер Viasat, аби уникнути розголосу про свої злочини. Є приклади того, як через залучення візуальних тригерів Росія створює образ «Свого», використовуючи цінності й вірування певного суспільства.
Так, у Японії поширювали фото російського очільника в кімоно, який займається східними єдиноборствами. Образ «загниваючого Заходу» з його толерантністю і вседозволеністю на противагу окреслюють як «Інший», «Чужий». Це підкріплюють фейк-ньюсами про кокаїн Гантера Байдена, що виробляють в українських секретних лабораторіях.
Спікерка визнає, що її рідна Польща також зазнає потужної пропаганди від Російської Федерації. Негативне ставлення Путіна до поляків чітко вербалізоване в його інтерв’ю з Такером Карлсоном.
Картини з виставки “SUPERPUTIN” (2017), фото з відкритих джерел
Усередині російського суспільства, наче пухлина, давно вкорінився один сценарій героїзації, канонізації, «бронзовєнія», як сказав би польський критик Тадеуш Бой-Желенський. Маґда наводить приклад російської виставки 2017 року під назвою “SUPERPUTIN”, де Путін обіймає бабусь і ягуарів та наслідує образ американського Супермена.
Театр зриває маски
Якщо проаналізувати тактику ведення кібервійни нашим ворогом, відразу впадає в око почерк ідеологічної хірургії: де потрібно — відтинаємо, де недостатньо — пришиваємо, дарма що білими нитками. Саме тому Маґда Шпехт радить добре перевіряти джерела інформації, здійснюючи верифікацію місця й часу (хронолокацію), що характеризують новини і статті. Під час перевірки матеріалів потрібно знайти правдиві відповіді на низку запитань: Хто? Що? Де? Коли? Задля верифікації фото й відео кіберельфи послуговуються методом OSINT (Open Sourse Intelligence). Це розвідка на основі відкритих джерел, що передбачає збір та аналіз інформації з соціальних мереж, вебсайтів, що є в загальному доступі. Спікерка наводить яскравий приклад: вона вирішила набрати слово «Буча» в пошукових системах Google та Yandex. Яким же було її здивування, коли результати пошуку останньої не видали жодної зруйнованої будівлі.
Маґда розповідає про один зі своїх останніх проєктів — виставу “Spy Girls”, в основу якої лягло розслідування про присутність російських солдат у тимчасово окупованих містах України. Прем’єра відбулась у лютому 2024 року в естонському театральному центрі Vaba Lava у місті Нарва. Упродовж кількох місяців команда проєкту збирала дані, створила кілька фейкових акаунтів, працювала з розвідкою Естонії.
«Ми на сцені розігрували життя російських військових», — коментує кіберельфиня.
Також у цьому проєкті команда Маґди досліджувала, як діпфейк працює на рівні театру. Учасники вистави спілкувалися з росіянами, приміряючи різні маски, наприклад, герцогині Сассекської Меган Маркл. Також актори змогли спровокувати російських військових на дікпіки, які Маґда потім розмістила на різних платформах і змогла отримати сто тисяч євро, що перерахувала на підтримку українським жінкам.
Вистава “Spy Girls” — чудовий приклад міждисциплінарності, поєднання журналістики, театру й кіберактивізму. Це історія про те, як ельфи можуть розвіювати чари не тільки тролів, а й очільників зла і створеної ними страшної реальності. А також про те, що мистецтво, зокрема театральне, завжди може трансформуватися і творити магію.
«Російська пропаганда — світ у дзеркальному вимірі», — переконує Маґда.
Імперія зла за допомогою гіпербол і літот через слова й образи створює навколо себе викривлений світ, у якому опиняється не казкова Аліса, а кожен із нас.
Безпека у кіберпросторі
У сьогоднішньому медіапросторі користувачі інтернету щоденно потрапляють у «кролячі нори», як і Аліса з Країни Див. Цей сталий вислів передбачає споживання одноманітного чи схожого контенту, який підкидають алгоритми, що керуються вподобаннями користувачів. Цим користуються маркетингові компанії, які збуджують апетит і змушують купувати й споживати комерційні продукти. У цьому випадку йдеться вже не про політичні кібервійни, а про існування кожного окремого індивіда в інформаційному просторі.
Під час воркшопу «Цифровий ландшафт і його вплив на конфіденційність» Маґда Шпехт пропонувала кожному і кожній через його персональний компʼютер спробувати інструменти захисту конфіденційності. Коли учасники воркшопу ділилися своїми думками й очікуваннями, виринула низка важливих проблем, які стосуються медіа- й кіберграмотності. Частина присутніх зізналися, що сприймають технології як щось вороже, таке, що загрожує їхній приватності. На початку повномасштабного вторгнення для когось інтернет став рятувальним жилетом, а потім перетворився на небезпечний простір із неконтрольованим гейзерним потоком інформації, що збиває з ніг тебе і твою психіку. Маґда допомогла зрозуміти, як працюють алгоритми і які інструменти допоможуть захистити себе від віртуальних небезпек.
Перформативна лекція Маґди Шпехт «Кіберактивізм під час війни». Фото Антона Дмитрука
За словами спікерки, найбільш потужний алгоритм має YouTube. З-поміж усіх медіамайданчиків навколо нього зосереджено найбільше фінансів. Його алгоритм став таким складним, що почав фактично жити своїм життям, тож навіть інженери вже не можуть сказати, як це працює. Саме алгоритми змінюють фокус нашої уваги. Ідеться не просто про технології, а й про політику.
За словами Маґди Шпехт, алгоритми в інтернеті можуть знати про нас набагато більше, ніж ми самі знаємо про себе. Тож, якщо ми не захищаємо приватність у Google чи Facebook, стаємо для світу розгорнутою книжкою. Відразу перед очима кадри з серіалу «Чорне дзеркало», де інфопростір стає таким собі Великим Братом, який починає контролювати тебе.
Маґда озвучила думку, що 99% усього інтернет-простору згенеровано штучним інтелектом. На Amazon уже можна знайти книжки, згенеровані ШІ. Однак важливо перевіряти джерела.
«Коли я читаю статтю, перевіряю ім’я журналіста, дату публікації», — розповідає Маґда.
Інакше може статися прикра історія, що відбулась із сім’єю, яка отруїлась грибами після прочитання «Посібника з грибів», згенерованого ШІ.
На воркшопі за допомогою рекомендацій кіберельфині учасники ознайомилися з браузером, створеним для забезпечення анонімності в мережі — Tor. Маґда порадила завантажувати його через VPN – віртуальну приватну мережу, що шифрує наш інтернет-трафік і приховує IP-адресу. Також учасники зустрічі дізналися про сайт “Have I Been Pwned?”, який дозволяє перевірити, чи вашу пошту не було зламано. А платформа “There’s An AI For That” допоможе знайти будь-який сайт чи додаток зі штучним інтелектом.
Технології VS Щастя
Людина вже змалку починає звикати до голки технологій. Зараз у багатьох людей є проблема з концентрацією уваги. Швидкі рілзи витісняють великі тексти й витривалість сприйняття. Увага користувача сьогодні — найжаданіший товар, бо отримати її хочуть усі. Так працюють тренди: сьогодні дівчата копіюють рожевих Барбі, а завтра пригадують, що всі вони в душі «змучені англійки».
За словами Маґди Шпехт, «страх і злість генерують найбільше трафіку в соцмережах». Ось чому у Facebook більш популярними стають пости з гнівними смайликами й ненависними коментарями.
Спікерка застерігає: «Ви можете отримати залежність від поганих новин. І це спровокує негативне упередження проти всього у вашому житті».
З цим явищем пов’язаний термін “doomscrolling”, коли людина споживає велику кількість поганих новин і не може зупинитися. Професор Дін Маккей називає таку поведінку «механізмом подолання труднощів». Думскролінг — це своєрідна форма контролю: здається, що коли ти знаєш про щось погане, то готовий до різних сценаріїв.
Однак, як зауважує кіберельфиня, увесь негативний контент може нас травмувати. Найбільше на нас впливають ті новини, що стають сюрпризом. Кожна людина через фото й відео має шанси отримати ПТСР, наче сама стала свідком жахливих подій.
Тому є кілька простих рекомендацій для роботи з чутливим контентом, яких дотримується Маґда:
- Не відкривати такі матеріали на великому екрані.
- Попередньо вимикати звук.
- Змінювати кольорову картинку на чорно-білу, якщо потрібно переглядати контент кілька разів.
Також кіберельфиня радить чітко встановити час для гортання новинної стрічки, до прикладу, 30 хвилин зранку чи 30 хвилин по обіді. Сама Маґда виділяє на соцмережі не більше години на день. Залежність від телефонів — одна з найпоширеніших проблем нині.
«Я вважаю своїм захистом — робити щось без технологій», — зізнається Маґда Шпехт.
Раніше найрозумнішим вважали того, хто володів інформацією, а тепер найрозумніший той, хто вміє сортувати її. Той, хто може зробити технології своїм інструментом, а не стати їхнім рабом і жити на автопілоті. Хоча, звичайно, у нашій стрічці однаково важливими виглядають розбомблені госпіталі в Газі та милі котики.
На думку вчених, що більше ми моніторимо віртуальний контент, то менш щасливими ми є в реальності. Це свідоме зусилля — робити навіть буденні речі без залучення технологій. Коли востаннє ви робили щось без телефона, до прикладу, їздили в подорож? Коли не знімали краєвиди на відео, а ставали їх частиною? Як важливо бути, а не здаватися, відстоювати правду супроти засилля ілюзії і брехні.
«Правда в тому, що те, що рятує людей в періоди кризи — це солідарність і децентралізованість. Єдиний спосіб вижити в нашому світі — горизонтальні зв’язки й контакти з авторитетами, задіяними в певній галузі», — переконана Маґда Шпехт.
Коли ряд світових лідерів, серед яких і Путін, керується гаслом «Розділяй і володарюй», ми маємо зрозуміти, що сила в єдності, що зріле, технологічно розвинене суспільство відповідає за створення безпечного простору в онлайні та за вікном. Варто пам’ятати, що трансформерів і штучний інтелект створила саме спільнота людей з бажанням зробити наше майбутнє легшим і щасливішим.
