У 9 епізоді подкасту «Висока полиця» ведуча, літературознавиця Богдана Романцова поговорила з перекладачкою Ярославою Стріхою про Букерівську премію — найбільшу британську літературну нагороду.
Ярослава Стріха розповіла про історію Букерівської премії, її темне минуле, пертурбації та розвиток попри все. Богдана Романцова розпитала про статус нагороди зараз, роботу членів журі, їхню обʼєктивність та тенденції, які формуються свідомо, чи мимоволі. Літературознавиці поміркували, який текст-лауреат за останні роки був найнеочікуванішим, що таке «букерівський формат», чому після 1990-го сталася навала історичних романів, та у чому секрет премії, яка, на тлі недовіри до інших нагород, не втрачає у впливовості та популярності.
Букерівська премія була заснована у 1969 році з інтенцією створити конкуренцію французькому Гонкуру. Спочатку нагороду мали вручати лише авторам з країн Співдружності націй (56 країн, більшість з яких раніше належала до Британської імперії), Ірландії та Південної Африки. З 2014 року премія присуджується за будь-який англомовний текст. Така зміна викликала певні незадоволення, зокрема через можливу участь американських текстів, оскільки книжковий ринок США дуже потужний і здатний відвернути частину увагу журі від письменників та письменниць інших країн. До того ж американські премії, як то Пулітцер, не розширюють свої рамки на тексти, видані за межами США, принаймні станом на сьогодні.
Спочатку призовий фонд премії складав 5 000 фунтів, у 1978 році він подвоївся, а згодом, у 2002 році збільшився до 50 000 фунтів, коли титульним спонсором нагороди стала інвестиційна компанія Man Group. Це зробило Букерівську премію однією з найбагатших літературних нагород у світі. Тоді ж на логотип премії додали слово «man», а офіційна назва премії стала The Man Booker Prize.
Щороку обирають пʼятеро нових членів журі. Цим займається виконавчий комітет, який складається з представників британської видавничої сфери на чолі з чинною виконавчою директоркою Букерівської премії Габі Вуд. Журі обирають з-поміж літературних критиків, літературознавців, письменників та письменниці, а також лауреатів минулих років. Вони мають прочитати усі номіновані тексти та сформували довгі списки — «Букерівську дюжину». Після другого читання складаються короткі списки з 6 позицій, з яких вже обирають текст-переможець.
Улюбленицею журі премії є письменниця Айріс Мердок, її тексти потрапляли у короткі списки аж 6 разів, проте лише один з них став лауреатом — роман «Море, море» (1978). Першим автором, який отримав Букерівську премію двічі став південноафриканський прозаїк Джон Максвелл Кутзее за тексти «Життя і час Міхаеля К.» (1983) та «Безчестя» (1999). За кілька років після отримання другої нагороди письменник став ще й лауреатом Нобелівської премії (2003). Окрім нього найпрестижнішу літературну премію у світі також отримували Вільям Ґолдінґ, Кадзуо Ішіґуро, Надін Гордімер та Відьядхар Сураджпрасад Найпол. А лауреатом спеціальної нагороди Букер Букерів у 1993 році став Салман Рушді за свій текст «Опівнічні діти».
Послухати епізод можна на усіх подкаст-платформах: Spotify, Apple Podcasts, YouTube, Sound Cloud, НВ Подкасти, Megogo, Litcom.
