В український прокат виходить фільм «Редакція»: що про нього пишуть критики?

авторка Анастасія Шевчук - 28.11.2024 в Кіно, Події

Добірка відгуків про фільм «Редакція» Романа Бондарчука

28 листопада на українські екрани виходить сатиричне драмеді «Редакція» режисера Романа Бондарчука. Світова прем’єра фільму відбулася на 74-му Берлінському кінофестивалі, а українська — на Київському тижні кінокритики 20 жовтня 2024 року. Стрічка вже здобула дві нагороди: в номінації «Найкращий сценарій» від Національної премії кінокритиків «Кіноколо» та перемогу на кінофестивалі Ukraina! Festiwal Filmowy у Польщі як найкращий ігровий фільм. 

Це вже друга кінострічка режисера Бондарчука, яку він зняв на рідній Херсонщині. Зйомки в такій місцевості демонструють мальовничі та унікальні місця, розширюючи уявлення про Україну. Першою став фільм «Вулкан», що вийшов на екрани у 2018 році, а в 2019 режисер був відзначений за стрічку Шевченківською премією.

Сюжет розгортається навколо наукового співробітника краєзнавчого музею Юри, якого звільняють за спробу оприлюднити фото підпалювачів лісу. Він вирішує влаштуватися в місцеву газету «Пектораль» і так потрапляє у вир абсурду регіональної журналістики, де головний редактор готовий за гроші писати про будь-що. Саме в цей час відбуваються вибори мера, і містян намагаються загітувати голосувати за чинного мера, який уже давно перебуває в комі та не виконує своїх обов’язків.

Наразі на IMDb фільм «Редакція» зібрав 76 оцінок та 16 критичних оглядів. А загальна оцінка становить 6,8 з 10.

Тож, що думають про фільм «Редакція» Романа Бондарчука українські і світові критики й критикині? Ми зібрали відгуки про стрічку.

Кінокритик Ігор Кромф пише для видання «Лірум», що цей фільм продовжує теми, які Бондарчук уже порушував у попередніх своїх стрічках — критика регіональної преси та перекручування фактів задля власної вигоди. Водночас проблеми в цьому фільмі набувають й іншого, трагічнішого звучання.

«“Редакція” — це велике висловлювання про значно глибші проблеми, ніж корупція, політичні рішалова та договорняки. І навіть не про жлобство та хамство, які лежать в основі всіх цих мерзенних та протиправних діянь. Він про значно страшнішу проблему — апатичність. Кожен раз, коли Юра намагається розказати правду, з’являються люди, від матері до головного редактора, які починають учити його істинам про те, що “все не так просто”, що “ну там уже все без нас вирішили”, що “ну і що це змінить узагалі”».

У своєму огляді для журналу Variety кінопродюсерка Кетрін Бей порівнює персонажа Юру з персонажем твору  Річарда Баха про пошук себе та свого місця у світі.

«Фільм можна порівняти з алегоричною новелою “Чайка Джонатан Лівінгстон” Річарда Баха, а саме через те, як вона втілюється через героя кінострічки: Юра — це Джонатан, чайка, яка живе, щоб літати, тоді як решта його роду, дріб’язкові та недалекі, літають, щоб радше виживати».

Ніколас Белл у своїй рецензії для американського медіа IONCINEMA також помічає цей підтекст.

«Згідно з улюбленим мистецьким підходом Бондарчука, “Редакція” безперечно є дивним птахом (хоча, можливо, не більш дивним, аніж титулована Чайка Джонатан Лівінгстон, оскільки фіксація контркультури Річарда Баха 1970-х років є повторюваним підтекстом)».

Критикиня та журналістка Сюзана Готліб у своєму огляді для європейського кіновидання Cineuropa зазначає, що «Редакція» — це фільм, у якому переплелися різні рівні оповіді: від реалістичного до метафоричного.

«Так само, як у “Вулкані”, режисер додає до своєї історії міфічні, майже надприродні елементи. “Редакція” — це химера, фільм, що поєднує цікаву, гостру сатиру зі своєрідними, фантастичними сюжетами».

Паризький кінокритик Ервін Дебуа пише для міжнародного товариства сінефілів, що у стрічці журналісти стають інструментами в руках влади та втрачають здатність об’єктивно висвітлювати реальність.

«Найбільше ми бачимо, як журналістика втрачає розум і честь, добровільно принижуючи себе до двох необдуманих видів діяльності. Перше — це підлещування можновладців через написання відвертих пропагандистських матеріалів. А друге — залякування будь-кого іншого через погрози й публікації необґрунтованих, викривальних статей. Бо, врешті-решт, “усім наплювати на факти”; крім Юри, який день за днем на власні очі бачить, як правда тоне в океані брехні».

Ілюстрації — кадри з фільму.
Матеріал створений в рамках студентського стажування.