В український кінопрокат вийде фільм «Назавжди-назавжди»: що про нього пишуть критики(-ні)?

авторка Катерина Куслива - 23.11.2024 в Кіно

В український кінопрокат вийде фільм «Назавжди-назавжди»

У листопаді 2024 року в український прокат вийшла драма режисерки Анни Бурячкової «Назавжди-назавжди». Світова прем’єра фільму відбулася минулоріч у вересні на 80-му Венеційському кінофестивалі.

У центрі сюжету — 15-річна Тоня. Дівчина змушена перейти до нової школи, де знайомиться із відчайдушною компанією, яка шукає пригод. Незабаром вона стає частиною любовного трикутника. Глядач спостерігає за конфліктами почуттів та спробами підлітків адаптуватися до швидких змін бурхливого життя.

У листопаді 2023 року фільм «Назавжди-назавжди» отримав головний приз на 33-му кінофестивалі Film Festival Cottbus у Котбусі, Німеччина. Українська премія «Кіноколо» відзначила «Назавжди-назавжди» номінаціями в категоріях «Найкраща акторка» та «Відкриття року». На платформі IMDb на основі 161 відгуку фільм має оцінку 6,5 з 10.    

Зібрали добірку відгуків кінокритиків та журналістів про цей фільм. 

Кінокритикиня Марта Балага у своєму відгуку для платформи Київського тижня критики вражена бунтівним характером головної героїні стрічки Тоні, вважаючи її досить сміливою та рішучою дівчиною, яка ще в такому юному віці здатна знайти рішення для найскладніших проблем 90-их: 

«У захопливому, вельми похмурому фільмі Бурячкової гріхи всієї країни, всього того бурхливого часу раптом звалилися на одну дівчину-підлітка. Але вона негайно дає відсіч, захищаючи одне з головних прав людини: право на помилку».

У своїй рецензії журналістка Суспільного Культура Альона Шилова аналізує сильні та слабки сторони драми «Назавжди-назавжди». Вона хвалить операторську роботу та режисуру, а зі слабких сторін Шилова відзначає поверховість взаємин героїв та відсутність глибинного пояснення характерів персонажів у стрічці, їхніх вчинків та поведінки:

«Головна проблема “Назавжди-Назавжди” полягає у тому, що глядачі мусять самі придумувати та пояснювати собі характери й психологію персонажів. Сценарій наповнений фактами на кшталт “вона пережила зґвалтування”, “він спить із дівчатами найкращого друга”, “вона байдужа мати”, але використовує цю характеристику героїв суто як ярлики, без подальшого заглиблення чи бодай якихось деталей».

Натомість журналіст Дмитро Майстренко у своїй рецензії для Yabl.ua стверджує, що в «Назавжди-назавжди» є певні шанси стати якісним та цікавим фільмом про підлітків і для підлітків, адже, на жаль, в українському «дещо цнотливому» кінематографі таких випадків доволі мало:

«“Назавжди-Назавжди” не заграє зі середньостатичним глядачем, який би хотів побачити добре кіно про неіснуючих школярів, що розмовляють чистою літературною мовою і переймаються якимись, вибачте, нісенітницями. Тут усе чітко, серйозно, щиро, по-справжньому, місцями навіть до крайнощів».

Кінооглядач Мартін Кудлак у статті для ScreenAnarchy зауважує, що дорослих майже немає у фільмі — сюжет зосереджений навколо компанії підлітків. Він говорить, що стрічка детально ілюструє палку любов, заплутані стосунки, булінг та інші виклики, з якими юні герої стикаються на порозі дорослого життя:

«Бурячкова зображає дорослішання по-суворому чесно. Вона уникає романтичної ідеалізації підліткового віку, натомість ілюструє його як заплутаний етап особистого розвитку, що стає особливо важким у часи 90-их».

Головний редактор Indie Eye Мікеле Фаджі у своїй рецензії порівнює стрічку із сучасними українськими фільмами «Ти мене любиш?» (режисерки Тоні Ноябрьової) та «Я і Фелікс» (режисерки Ірини Цілик), які теж трактують важкий період у країні через підліткове сприйняття:

«Найгірші принципи старого світу тиснуть на новий, не даючи змінам збалансовано та поступово увійти в життя. Тиск подій навколо впливає на й без того дезорієнтованих юних героїв, які стикаються із захопливими й водночас страшними обов’язками дорослого життя».

Кінокритик Естер Шорм у нідерландському Cinemagazine застерігає від перегляду стрічки слабкодухих людей, наголошуючи на грубості деяких сцен суворого життя 90-их. Однак він розділяє думку Шилової, називаючи сюжет «Назавжди-назавжди» надто заплутаним та кажучи, що деякі із сюжетних ліній і зовсім безслідно зникли десь на середині фільму:

«Сама історія не викликає захоплення. Відбувається надто багато подій, і деякі з них нелогічні та непродумані. Особливо це стосується любовного трикутника, зв’язки у якому не є чітко окресленими. Це не приносить фільму жодної користі, лише навпаки».

Матеріал створений в рамках студентського стажування.

Ілюстрації — кадри з фільму з відкритих джерел.