У кінотеатрах виходить «Прісцилла» від оскароносної Софії Копполи. Що пишуть критики?

автор Сергій Греков - 03.01.2024 в Кіно

11 січня на великі екрани в Україні вийде стрічка «Прісцилла» — нова картина Софії Копполи. За жанром — це біографічна драма про подружжя Елвіса та Прісцилли Преслі. Фільм заснований на мемуарах Прісцилли «Елвіс і Я», а сама жінка стала виконавчою продюсеркою стрічки. Картина переповідає реальні події з життя зіркової пари: від знайомства під час служби Елвіса в армії й до скандального розлучення після кількарічного шлюбу.

«Прісцилла» привернула значну увагу світової преси через низку причин. Це й постать режисерки, яка надала кінематографічний жіночий погляд на історію шлюбу з кумиром мільйонів. Це також і гучна прем’єра у Венеції, де виконавиця головної ролі Кейлі Спені здобула Кубок Вольпі за найкращу акторську гру. І, зрештою, це персонаж Елвіс у виконанні нової зірки Голлівуду — Джейкоба Елорді, який після гри в «Ейфорії» почав з’являтися у нових кінематографічних проєктах.

«Прісцилла» ввійшла в добірки найкращих стрічок року від авторитетних світових видань. На платформі Rotten Tomatoes фільм має рейтинг 82% з позначкою «Сертифікована свіжість», яку отримують кінострічки з найкращими рецензіями. Ми склали добірку відгуків, що дадуть якнайкраще розуміння про картину.

Бет Вебб, редакторка британського журналу про кінематограф Empire, описує «Прісциллу» у своїй рецензії як ретельно продуману мелодраму про 14 років із життя молодої жінки. Це історія про дівчину-підлітка, а згодом нареченої й дружини, проте світом персонажки керує кохання всього її життя — один із найвідоміших і найбажаніших чоловіків. Вебб схвально відгукується про гру Кейлі Спені: 

«Акторка делікатно переходить від закоханої підлітки до жінки, яка здається старшою за свої роки, змученої чоловіком, чия слава виправдовує його погані пориви».

Бет Вебб також зазначає, що фільм оминає показ публічного іміджу Елвіса, зосереджуючись на темній стороні його особистості, як от залежності від таблеток, схильності контролювати й спалахів насильства:

«Проте, навіть працюючи з похмурою стороною Короля, Джейкоб Елорді перебуває у формі зірки, водночас захоплюючи й охолоджуючи, оскільки темперамент його персонажа перемикає передачі з загрозливою швидкістю».

Головний кінокритик американського часопису Variety Овен Ґлейберман проводить паралелі між «Прісциллою» та раннім фільмом Софії Копполи «Марією-Антуанеттою». Героїня картини 2006 року — дівчина з королівської родини, яка живе в палаці, що стає для неї розкішною в’язницею:

«За 17 років після стрічки “Марія-Антуанетта” вона (Софія Коппола — ред.) виросла як режисерка — тепер її оповідь має органічні деталі та емоційну точність, котрі захоплюють вас».

Ґлейберман також пише, що це історія саме Прісцилли, на відміну від торішнього «Елвіса». Стрічка розповідає про те, як вона потрапила в його орбіту попри протести батьків, про щиру прив’язаність. А також про те, як дівчина опинилася у Ґрейсленді, де з нею обходилися наче з коштовністю й дозволяли все, окрім свободи приймати власні рішення.

«Цей фільм про те, що її утримують у домі, звідки вона тільки спостерігає, як Елвіс вирушає на зйомки фільмів і крутить романи зі своїми партнерками на знімальному майданчику. Це про справжнє кохання, котре героїня відчувала, і надію, яку плекала, наче їхній зв’язок може перерости у життєво важливе й душевне, а не в те, що виявилося насправді».

Про «Елвіса» також  згадує редакторка британського кіновидання Little White Lies Ганна Стронґ. Вона вважає, що нещодавній перформанс Остіна Батлера, який цього року приніс актору номінацію на «Оскар», — це та причина, котра зробила перевтілення Джейкоба Елорді в Елвіса непростим завданням. Мовляв, складно втримати рівень, так високо встановлений колегою по акторському цеху. Та критикиня все ж називає роботу Елорді переконливою: 

«Його Елвіс має більше переваг, ніж Батлера — у спалахах він здається імпозантним, навіть небезпечним. Та вже невдовзі він просить вибачення, звинувачуючи у своєму гніві успадкований від матері характер. Наче маленький хлопчик, якого сварять за погану поведінку, а він вдає, що ні в чому не винен».

Джеффрі Макнеб, кінооглядач британського новинного медіа The Independent, зазначає, що фанатам Короля рок-н-ролу дивитися драму буде некомфортно:

«У власний холоднокровний аналітичний спосіб Коппола висловлює кілька різких зауважень щодо того, як Прісциллу контролюють чоловіки в її житті. Персонажка живе в золотій клітці. Багатство та розкіш, котрі вона отримує, не компенсують її повної втрати свободи. І хоча Елвіс, можливо, справді був королем, його двір — судячи з наведених у фільмі доказів — насправді був дуже похмурим місцем».

Оглядачка The Atlantic Ширлі Лі пише, що «Прісцилла» закарбовується в пам’яті найбільше з усіх фільмів Копполи. Це стрічка-дослідження того, як складно похитнути переконання підлітків. Так у свої 14 років головна героїня почувається об’єктом поклоніння власного кумира, ще й старшого за неї на 10 років. Це для персонажки диво, а сцени з коханим завжди сповнені барв. Та з виходом Прісцилли з підліткового віку її точка зору змінюється:

«Завершення фільму правдоподібно показує жінку, яка наближається до майбутнього, в котрому вона повинна спробувати відмовитися від своїх підліткових фантазій. Історія кохання Елвіса та Прісцилли — це щось на зразок трагедії, як натякає нам фільм. Стати музою Елвіса було мрією — і довгою тінню, з котрою Прісциллі доведеться рахуватися до кінця свого життя».