Відгук кінокритикині, авторки телеграм-каналу «Нетфлікс головного мозку» Інни Гордєєвої на свіжий фільм для всієї родини про Віллі Вонку
Ми не намагатимемося уникнути слона в кімнаті, тож скажу це відразу: «Вонка» — це мюзикл! Класичний мюзикл з піснями і танцями в середині сцен. Бачили б ви мій шок на першій секунді фільму, бо ніхто про це не порпереджав. І тут важлива ремарка: я-то люблю мюзикли, навіть старі класичні, але коли ти до цього не готова, то виникає тисяча й одне питання. По-перше: навіщо перекладати пісні? І відповідь зрозуміла — діти. Ніхто не хоче втрачати дитячу аудиторію, а вони не вміють читати (як і головний герой фільму «Вонка»). Але пісні проспівані так, що нічого не зрозуміло — навіть дорослим важко зосередитись і сприймати сенс на слух, а дітям тим більше.
По-друге: чи можна було б без пісень? Можна, але вони створюють омаж першому фільму 1971 року з Джином Вайлдером. Багато музики взято саме з оригінальної екранізації. Реверанси в бік стрічки з Джонні Деппом теж були, але… я впевнена, що буде сіквел, де герой зламається, стане іншим і там неодмінно будуть омажи фільму 2005 року.
Загалом, «Вонка» (Wonka) 2023 року створений за оригінальною історією, натхненною оповіддю письменника Роальда Дала «Чарлі та шоколадна фабрика». Пригадуєте, коли востаннє чули імʼя та прізвище цього письменника? Кілька місяців тому, коли Вес Андерсон створив альманах короткометражних фільмів на основі оповідей Дала для Нетфліксу. А ще дует Андерсона і Дала — це «Незрівнянний містер Фокс».
Режисер фільму Пол Кінг — творець «Паддінгтонів» — настільки сильно хотів зайнятись історією виробника чоколяди, що відклав роботу над третім «Паддінгтоном». Взяв улюблену команду сценаристів: себе і Сімона Фарнабі. Запросив композитора мультфільму «Співай» — Джобі Талбота.
Абсолютно випадково оператор «ОЛДБОЯ», «Служниці» і «Минулої ночі в Сохо» Чунг-хун Чунг відповідав за візуальну частину разом із [увага] художником-постановником фільмів «Тенет», «Дюнкерк», «Темний лицар», «Інтерстеллар», серіалу «Світ дикого Заходу» і мюзиклу «Найвеличніший шоумен» Нейтаном Кроулі! Присягаюсь, не уявляю цей скажено-творчий мікс разом, але вони всі виклались на максимум, подарувавши яскраво-теплу історію становлення Віллі Вонки.
А ще, звісно, потужна віра в мрію. Будь-яку! Маленьку чи велику! Про цю суперсилу, ми — дорослі — часом забуваємо. Після перегляду залишається приємний присмак того, що все буде добре. Я бачила, як суперпохмурі люди виходили із кінозали з блискучими, від шаленого сміху — та від хоча б однієї сльозинки, очима.
Про жарти хочеться говорити окремо, бо вони — неймовірні. Я певна, багато з них піде в народ чи тік-ток, бо «алергія на бідність» — це вже стовідсотковий мем!
