23 серпня щорічно відзначається Європейський день пам’яті жертв сталінізму і нацизму, також відомий як День чорної стрічки. Цей день присвячений вшануванню пам’яті жертв тоталітарних режимів, коли по всій Європі проводять заходи, покликані зберегти пам’ять про трагічні події минулого та запобігти повторенню таких злочинів у майбутньому.
Дату Європейський парламент обрав не випадково. Саме 23 серпня 1939 року підписано Пакт Молотова-Ріббентропа між Радянським Союзом та нацистською Німеччиною, який фактично розділив Східну Європу на сфери впливу між двома тоталітарними режимами. Цей договір став підґрунтям до Другої світової війни й призвів до численних трагедій та злочинів проти людства.
Відповідальність нацисти вперше понесли на Міжнародному військовому трибуналі у Нюрнберзі над політичною, військовою та економічною елітою Третього Рейху. Згодом поза Нюрнбергом відбулося понад 900 подібних процесів у Німеччині та Ізраїлі.
День чорної стрічки має на меті нагадувати про страшні наслідки тоталітарних ідеологій. Для вшанування пам’яті жертв сталінізму та нацизму ми підготували добірку з семи фільмів, що допоможуть краще зрозуміти історичний контекст, особисті трагедії та масштаби злочинів, скоєних за сталінського та нацистського режимів.
«Список Шиндлера» (Schindler's List), режисер — Стівен Спілберг, 1993
Рейтинг на Rotten Tomatoes — 98% свіжості на основі 137 рецензій, рейтинг на IMDb — 9 з 10.
Ця історична драма базується на реальних подіях і розповідає про життя Оскара Шиндлера, німецького бізнесмена, який врятував понад тисячу євреїв під час Голокосту, найнявши їх на роботу на своїх фабриках.
На початку фільму Шиндлер прибуває до Кракова, де використовує свої зв’язки в нацистській партії, щоб відкрити фабрику. Він наймає євреїв за мінімальну плату, що виявляється єдиною надією на виживання для багатьох із них.
Фільм вражає своєю візуальною естетикою, більшість сцен знято в чорно-білих тонах, що надає їм документальної автентичності. Водночас червона куртка маленької дівчинки, що виділяється серед сірих тонів, стає символом невинності, знищеної нацистським режимом.
«Список Шиндлера» отримав сім статуеток «Оскар», включаючи нагороду за найкращий фільм і найкращого режисера. Він залишається одним із найпотужніших кінематографічних свідчень про жахи Голокосту.
«Життя прекрасне» (La vita è bella), режисер — Роберто Беніньї, 1997
Рейтинг на Rotten Tomatoes — 81% свіжості на основі 91 рецензії, рейтинг на IMDb — 8,6 з 10.
Це зворушлива італійська стрічка, яка поєднує в собі гумор і трагедію, щоб розповісти історію про любов, мужність і надію. Події фільму розгортаються навколо Гвідо — веселого й добродушного чоловіка, який закохується в Дору і зрештою одружується з нею. Разом вони живуть щасливим життям, допоки все не змінюється з початком Другої світової війни. Гвідо з Дорою і їхній син Джозуе опиняються в концтаборі.
Щоб захистити Джозуе від жахливої реальності навколо них, Гвідо використовує свою уяву й почуття гумору. Він переконує сина, що їхнє перебування в таборі — це велика гра, у якій вони повинні заробляти очки, виконуючи різні завдання, а головний приз — справжній танк.
Стрічка нагадує про те, що навіть у найтемніші часи людський дух може знайти спосіб зберегти світло й надію.
«Хлопчик у смугастій піжамі» (The Boy in the Striped Pajamas), режисер — Марк Герман, 2008
Рейтинг на Rotten Tomatoes — 65% свіжості на основі 146 рецензій, рейтинг на IMDb — 7,7 з 10.
Це історія про дружбу між восьмирічним сином нацистського коменданта концентраційного табору й ув’язненим єврейським хлопчиком по той бік огорожі. Фільм заснований на однойменному романі Джона Бойна і представляє трагічну історію очима невинної дитини.
Син коменданта Бруно переїжджає з родиною до нового будинку поблизу табору й одного дня зустрічає Шмуеля, «хлопчика у смугастій піжамі». Між дітлахами зароджується дружба, попри їхні такі різні світи. Бруно не розуміє, що відбувається в таборі і чому його новий товариш живе за колючим дротом.
Стрічка досліджує теми невинності, жорстокості й людяності, змушуючи глядачів замислитися про наслідки ненависті й війни. Фільм отримав схвальні відгуки за свої емоційно сильні сцени й глибоку історію, яка залишається в пам’яті надовго після перегляду.
«Пофарбоване пташеня» (The Painted Bird), режисер — Вацлав Маргул, 2019
Рейтинг на Rotten Tomatoes — 82% свіжості на основі 111 рецензій, рейтинг на IMDb — 7,3 з 10.
Це глибоко зворушлива драма, знята за мотивами однойменного роману Єжи Косинського. Фільм розповідає історію маленького хлопчика, який подорожує через спустошену війною Східну Європу під час Другої світової війни. На своєму шляху він стикається з жорстокістю та насильством, але також знаходить людяність та співчуття. Подорож головного героя стає символом виживання й надії на фоні найтемніших часів, а кожна зустріч із новими людьми розкриває різні аспекти людської природи — від найнижчих проявів до найвищих чеснот.
Це далеко не проста для перегляду стрічка, але художня майстерність і глибокий емоційний вплив роблять її важливим твором кіномистецтва.
«Піаніст» (The Pianist), режисер — Роман Поланскі, 2002
Рейтинг на Rotten Tomatoes — 95% свіжості на основі 190 рецензій, рейтинг на IMDb — 8,5 з 10.
Це біографічна драма, що розповідає історію Владислава Шпільмана, талановитого польського піаніста єврейського походження, який пережив жахи Другої світової війни та Голокосту. Стрічку розпочинає зображення життя Шпільмана у Варшаві, коли він працює на радіо і живе щасливим життям зі своєю родиною. Однак із початком війни сім’ю Шпільмана виселяють у Варшавське гетто, де вони стикаються з голодом, насильством і страхом.
Головному герою вдається уникнути депортації завдяки допомозі друзів, а глядачі впродовж фільму бачать, як важко він бореться за виживання, спостерігаючи за руйнуванням Варшави і страждаючи від самотності та відчаю. Його музика стає символом надії та людського духу, який не можна зламати.
Роман Полянський, який сам пережив Голокост, створив глибоко особистий фільм, що вражає своєю реалістичністю й емоційною силою. «Піаніст» — потужне свідчення стійкості людського духу перед лицем неймовірних труднощів.
«Радянська історія» (The Soviet Story), режисер — Едвінс Шноре, 2008
Рейтинг на IMDb — 8 з 10.
Це латвійський документальний фільм про історичні події в Радянському Союзі перед початком, під час та після Другої світової війни. А також про Голодомор, злочинну суть комунізму та жорстокість нацизму. Автори фільму зосередилися на злочинах радянського режиму і співпраці СРСР із нацистською Німеччиною. За допомогою низки документальних кадрів проводиться паралель між двома режимами. У фільмі підкреслено спланований характер голоду в Україні.
Фільм спонсоровано Європейським парламентом, він вийшов англійською мовою, його також переклали на півтора десятка мов. Як стверджують автори, у фільмі навіть представлено оригінал меморандуму про співпрацю між радянськими та німецькими спецслужбами щодо «розв’язання єврейського питання».
«У темряві» (In Darkness), режисерка — Аґнешка Голланд, 2011
Рейтинг на Rotten Tomatoes — 88% свіжості на основі 114 рецензій, рейтинг на IMDb — 7,3 з 10.
Це драматичний фільм, що базується на книзі Роберта Маршала «В каналізаціях Львова. Героїчна історія про часи Голокосту». Події фільму відбуваються у Львові під час Другої світової війни. Стрічка відображає спогади Іґнація Хігера, батька Крістіни Хігер, однієї з героїнь фільму. Вціліла після Голокосту Крістіна Хігер у дитинстві протягом 14 місяців переховувалася разом із родиною у львівській каналізації. Їм допомагав Леопольд Соха, головний персонаж фільму.
Стрічку номінували на премію «Оскар» як найкращий фільм іноземною мовою.
