Книжковий Арсенал для багатьох став доброю традицією, що щороку на зламі весни та літа обʼєднує тисячі читачів та читачок. Воно й не дивно, адже фестиваль приваблює не лише книжковим ярмарком, але й безліччю дискусій, що точаться на аж девʼяти сценах як у середині Мистецького арсеналу, так і на вулиці. Тож, якщо цьогоріч збираєтеся відвідати фестиваль вперше, не поспішайте одразу заходити у приміщення, на подвір’ї вас також чекатимуть дві подієві сцени, галявина для відпочинку та смачна їжа, куди ж без неї.
Фокус-тема цьогорічного Книжкового Арсеналу: «Все між нами — переклад». Тому й у програмі фестивалю зібрано чимало дискусій, що з різних ракурсів дивляться на переклад, а також професійних подій, орієнтованих на перекладачів та перекладачок. Крім цього, велику увагу приділено культурним, соціальним та етичним викликам, що їх продовжує висувати війна. Також, як і торік, окремі події будуть присвячені темам фронтиру, перепрочитанню української класики та звʼязкам між Україною та світом, які теж не можливі без перекладу.
З Книжковим Арсеналом у багатьох повʼязані певні ритуали та звички. Для родин це ще один привід провести разом вихідні і взяти автографи в улюблених, як дитячих, так і дорослих авторів та авторок. Для представників та представниць культурної сфери — це місце щорічної зустрічі та платформа для обговорення ключових тем. А для команди медіа «Сенсор» — ще й підстава поміркувати, що цікавить кожну з нас саме зараз і які події допоможуть відповісти на питання, які нас бентежать. І тоді, звісно ж, поділитися своїми переліками дискусій, що їх точно хочемо послухати на Арсеналі.
Анастасія Євдокимова, головна редакторка
Відвідую Книжковий Арсенал щороку з моменту заснування. За цей час я встигла побувати у безлічі різних ролей: організаторкою подій, запрошеною кураторкою, модераторкою, спікеркою, працівницею видавничого стенду, відвідувачкою. І щоразу арсенальна пригода особлива і по-особливому запамʼятовується. Бо є ті, з ким ми зустрічалися біля фонтану, але кого забрала війна, є ті, з ким ми говорили в один мікрофон і чийого повернення ми ще чекаємо. У цих весняно-арсенальних спогадах є дві дірки — ковідна 2020 і повномасштабного вторгнення 2022, тому страшенно хочеться надолужити: почути, сказати, набутися разом, продуктивно поміркувати про літературу та читання, підтримати і отримати підтримку навзаєм. Я ставлюсь до Книжкового Арсеналу як до фахової події, тому час на Арсеналі — це час роботи.
Публічне інтерв’ю «Тренди. Класика: читання й перечитування» (30 травня, 13:30, Авторська сцена)
Є щонайменше три причини відвідати публічне інтервʼю Вадима Карпʼяка і Юрія Андруховича. Перша — тексти Андруховича страшенно цікаво перечитувати, повертатися до молодих поетів на «Святі воскресаючого духа» з «Рекреацій» і сміятися, повертатися до астрологів й алхіміків із «Екзотичних птахів та рослин» і насолоджуватися. Друга — Андрухович бібліофіл, а така бесіда — можливість зазирнути у його бібліотеку. Третя — на каналі Ukraїner Q вийшла розмова з письменником, яка розпалює і підігріває інтерес.
Дискусія «Що діти шукають в бібліотеках і книжках?» (30 травня, 14:00, Лекторій)
Оскільки я одна зі спікерок подій, то упевнена, що вона буде цікавою, а найважливіше — окреслить актуальні грані розмов про дитяче читання, адже з ним не так все просто і зрозуміло: діти читають у класі й за межами класу, діти читають вдома, діти читають і обговорюють прочитане з іншими дітьми. Яких текстів достатньо, а яких бракує? Чим читання художніх, вигаданих історій, відрізняється від читання нонфіку? Якими є білі плями дитячого читання, а саме яких відповідей ми не знаємо про читання дітей в Україні у час війни?
Презентація видавничої серії «Доступ необмежено: Юрій Смолич, Рона Черняхівська, Іван Дніпровський» (1 червня, 16:00, Видавнича сцена)
Видавництво «Основи» презентує нову серію класики! І це дуже добра новина, бо класика розширює свої горизонти, адже окрім усе нових видань «Тигроловів» зʼявляються й інші тексти, ті, які читали лише літературознавці й літературознавиці, які чекали свого видання в архівах, тексти й імена, про які ґуґл знає недостатньо, але ці сюжети й життєві історії потрібно розповідати, бо вони частина нашого минулого.
«Одержимість», А.С. Баєтт, «Темпора»
Це мій план на літні канікули! Минулого року у серпні я уже читала цю британську авторку, її «Книга для дітей» захопила мене, я оселилася у маєтку Веллвудів й уважно спостерігала за дорослими, які коїли дурниці, дітьми, які виростали, злам століть й суспільно-політичні зміни, які накочувалися на життя Англії високою хвилею. «Одержимість», за яку авторка отримала Букерівську премію у 1990-му — моя прийдешня літня пригода. Тим паче, що можна принагідно послухати епізод сенсорівського подкасту «Висока полиця» з перекладачкою Ясею Стріхою про цей текст.
«Саксаганського, Володимирська, Хрещатик...», Ігор Гирич, «Віхола»
Скільки живу в Києві — стільки він мене дивує: архітектурними деталями, меморіальними дошками, історіями про місто й містян. Чим жила українська інтелігенція, де гуртувалась, куди ходила, про що говорила — найцікавіші київські сюжети. Так, поруч із вигаданими світами «Невеличкою драмою» чи «Записками Китрпатого Мефістофеля» стає й література факту про ті часи.
«Сучасна українська проза та поезія», другий том, Vogue Ukraine
Двомовне видання творів, які дарують надію, творів різних жанрів, творів яскравих українських авторів й авторок. Як і перший том, це видання прекрасний подарунок — красивий і змістовний. Із ілюстрацією Миколи Толмачова на обкладинці, з історіями знакових письменників й письменниць під обкладинкою. Хочеться уже почитати тексти, побути в цих історіях.
Євгенія Олійник, арт-директорка
Цьогоріч буде мій другий Книжковий Арсенал. Як і багато українців, я йду туди гортати красиві книжки та спілкуватися з друзями про наші читацькі плани, а може, навіть випити келих пива! Оце я здивувалася, що на книжковому фестивалі можна і таке. Планую, як і минулого року, підібрати та відправити книжку на фронт. А також — на кілька годин загубитися серед стендів із зінами та професійною літературою в пошуках новинок. Книжковий Арсенал — це місце натхнення. Дивитися, як захоплено люди навколо обирають і купують книги, — вселяє віру в наше з вами світле майбутнє.
Дискусія «Історії українських митців. Як наблизити визначні імена до сучасних українців» (29 травня, 20:00, Лекторій)
Ця тема мені близька — з професійної цікавості і водночас особистої. Бо дуже хочеться бачити українське мистецтво не «на відстані», а поруч — у розмовах, книгах та статтях.
Завжди виникає багато питань: як говорити про українських митців так, щоб це було цікаво, близько й сучасно? Як розповідати їхні історії простою мовою, не втрачаючи глибини? Які формати — книжкові, візуальні, мультимедійні — допомагають зробити мистецтво частиною щоденного культурного досвіду, а не лише шкільного курсу чи музейного залу?
З цими питаннями збираюся на подію. Хочу піймати кілька цікавих ідей для вдалої інтерпретації у роботі та зрозуміти, як краще перевтілювати тексти авторів медіа «Сенсор» на запам’ятовувані віжуали.
Воркшоп з книжкового дизайну «Кодекс: цілісний наратив з окремих елементів» (31 травня, 16:00, Майстерні)
Книжковий дизайн — це не лише про обкладинки чи гарні шрифти, а передусім про те, як вигляд стає частиною сенсу. Як окремі елементи — папір, верстка, структура, ілюстрація, шрифт — складаються у цілісний наратив, що працює на ідею книжки, а не відволікає від неї.
Особливо цікаво, що воркшоп проводить Володимир Гавриш — один із тих, хто формує сучасний український книжковий дизайн. Його підхід — уважний, сміливий, інтелігентний — хочеться розібрати по поличках і зрозуміти краще. Та навчитися бачити не лише текст, а й образ книги як завершене висловлювання.
Дискусія «Літопис українського дизайну: за лаштунками періодики» (31 травня, 19:00, Видавнича сцена)
Цікаво буде послухати команду Spiilka — Володимира Смирнова й Настю Жеребецьку, які стоять за ідеєю журналу, що намагається вписати український дизайн у контекст, дати йому форму. Цікавить усе: як формується візуальна мова періодики? Як поєднуються редакторське бачення і дизайнерська логіка? І як через друковане видання можна говорити про професію, що постійно змінюється.
«Що воно таке? Українська література», Анастасія Євдокимова, Софія Мельник, «Ранок»
По-перше, її написала моя подруга Анастасія Євдокимова — головна редакторка медіа «Сенсор», літературознавиця, культурна менеджерка, а в минулому ще й вчителька української літератури, яка вміє говорити про складне легко, з гумором і любов’ю.
Хочеться мати її під рукою — як натхнення, як приклад влучної популяризації, як можливість ще раз закохатися в українську літературу.
«Літопис Українського дизайну», №3, ist publishing
Мені подарували перші дві частини, відповідно тепер мені потрібна наступна. Та я ставлю собі челенж! Хочу зібрати увесь літопис як подарунок, тож шукаю охочих подарувати мені третю частину. Просто придумала, що це весело і тепер дотримуюсь цілі, а хто сказав що так не можна?
«Мої думки про кіно. Як перекласти життя на сценарій», Антоніо Лукіч, Stretovych
Досі не маю цієї книжки, планую купити її. Вважаю що презентація не найсильніша моя сторона та постійно працюю над цим. Сподіваюсь ця книжка поглибить і систематизує знання, як працювати зі словом у різних форматах, сценаристикою і сторітелінгом.
Марина Губіна, випускова редакторка
Для мене Книжковий Арсенал — це вже понад 5 років привід щороку чекати кінець травня. Раніше це був час, коли навчання можна було поставити на паузу і провести кілька днів в оточенні книжок, розмов про літературу і їхніх спікерів та спікерок, які так цікаво розповідали про свою дільність, що мимоволі хотілося стати такою ж, як вони, коли виросту. Сьогодні Книжковий Арсенал — це також про можливість побачити тих, з ким протягом року все ніяк не виходило здибатися на каву, або тих, з ким встигли втілити якісь спільні проєкти, але досі не зустрічалися наживо. А ще на Арсеналі завжди випадає нагода послухати суголосні часу дискусії, які допомагають впорядкувати думки. Головне обрати саме ті події, що цікавлять вас просто зараз.
Дискусія «Культурна спадщина і війна: юридичний та етичний виміри відповідальності» (29 травня, 20:00, Літературна сцена)
За понад десятиліття війни, а особливо за роки повномасштабного вторгнення, ми чимало говорили про культурні втрати, що вже сталися, і які ще відбудуться, адже йдеться не лише по предмети та будівлі, але й про недописані, а відтак і не прочитані, тексти тих, хто загинув. У цій події мене зацікавив фокус на етичному вимірі, який, хоч і є надважливим, часто лишається обабіч дискусій. Тим паче, що говоритимуть досвідчені фахівці та фахівчині своїх сфер, тому очікую, що після події зможу подивитися на цю тему з інших ракурсів.
Дискусія «Мова літератури під обстрілами: перекладаючи закордонну літературу у часи війни» (31 травня, 14:00, Головна сцена)
Переклад — фокусна тема цьогорічного Арсеналу, тому цікавезних подій, присвячених йому, буде чимало. Найбільше чекаю розмови Ярослави Стріхи та Юрка Прохаська про роботу із книжками високої полиці в умовах війни, у час, коли кропітке формулювання тексту переривають обстріли. Передбачаю, що розмова точитиметься довкола потреби у текстах високої полиці у часи екзистенційної загроженості, і дуже чекаю на неї.
Поетичні читання «Я хочу на той берег — переведи: український схід в поезії» (30 травня, 16:30, Літературна Сцена)
Український схід має чимало облич: деякі з них формуються просто зараз, деякі ми лише відкриваємо, деякі — переосмислюємо. До речі, у назві події використаний рядок із пісні «Сковорода» з альбому SKOVORODANCE, який, власне, пропонує подумати про Григорія Сковороду дещо по-новому. Тому найбільше чекаю на події багатоголосся та множинності досвідів, що їх можна знайти на чималій території українського сходу.
«Місто самоти», Олівія Ленґ, «Крапки»
Чекала на цю книжку ще від перших анонсів і все ніяк не виходило нарешті придбати собі примірник. Це і спогади, і автобіографія, і культурна критика під одною палітуркою. Дії відбуваються у переповненому людьми, сенсами та мистецтвом Нью-Йорку, які багато в чому визначають головну персонажку, але не роблять її менш самотньою.
«Проблема великої літератури», Віктор Петров, «Віхола»
Віктор Петров (він же В. Домонтович) мав страшенно цікаві погляди на літературу. Його, як і Юрія Шевельова, не розуміли тогочасні колеги, а для сьогоднішніх нас змісти та стиль його міркувань лишаються актуальними. До того ж у мене вже склалася звичка читати Шевельова, коли треба трохи творчої наснаги, тепер чергуватиму його есеї із текстами Петрова.
«Над чорний морем», Іван Нечуй-Левицький, Vivat
Дуже чекаю на збірку Михайла Коцюбинського «На острові», яка вийде у липні. А поки готуватимуся до теми літніх вакацій в українській літератури, читаючи новий для себе роман Нечуя-Левицького. Місцем дій у ньому є Одеса кінця ХІХ століття — велике місто зі строкатими мешканцями та ще більш строкатими туристами, тож без світоглядних конфліктів не обійдеться.
Софія Богуславець, випускова редакторка
Книжковий Арсенал у мене асоціюється зі змінами: уперше я побувала на фестивалі у 2021 році, коли якраз закінчила бакалаврат, а попереду — приємна, але й трішки лячна невідомість. А ця подія стала для мене способом повернутися у знайоме середовище, адже це про людей, які цікавляться культурою і літературою, про книжки, нові зустрічі і цікаві думки. Цьогоріч у мене також відбулося багато змін, тож очікую, що Книжковий Арсенал знову стане для мене чудовою нагодою побачитися з друзями й зануритися у світ культурно-мистецьких івентів і взаємодій — через тексти і, власне, переклади, адже це фокусна подія фестивалю 2025.
Дискусія «Переклад досвіду: чи мови достатньо?» (30 травня, 15:30, Головна сцена)
Я досі вчуся, як говорити про війну і як передавати через слова реалії, чутливі теми і досвіди. Тож ця розмова для мене — нагода почерпнути для себе нові знання і краще зрозуміти, як працювати з темою. У події йтиметься не лише про текстовий вимір такого «перекладу», а й про повсякдення і пережиття загалом.
«Як це — перекладати сучасну українську літературу: виклики та здобутки» (31 травня, 16:30, Авторська сцена)
Як на мене, дуже актуальна тема цьогорічного Книжкового Арсеналу, бо переклад стає чимось більшим, ніж просто способом передати зміст тексту, манеру авторів чи адаптувати ті або ті реалії до локальних контекстів. Це справді і про комунікацію зі світом на різних рівнях: як представлення себе, ідентичності, так і культури і цінностей країни. Тому цікаво почути думки перекладачів, які добирають українські тексти для представлення нас різними мовами, і те, як через слова ми можемо взаємодіяти із світом.
Лекція «Переклад образів: як польські фотокниги розповідають історії без слів» (1 червня, 16:00, Лекторій)
Це нагода для мене поглянути (можливо, навіть буквально), яким є переклад не тільки з різних мов чи досвідів, а й мистецьких медіа. Якось, працюючи з матеріалами про есеї й есеїстику, мене зацікавила тема фотоесеїв і я досі її відкриваю для себе. Тож як це передати одним зображенням цілу історію? Очікую, що подія надихне мене на власні творчі експерименти-переклади.
«З країни рижу та опію», Софія Яблонська, «Віхола»
Авторка — жінка, що самотужки вирушила в подорож світом, текст — один із перших українських тревелогів, а оповідь зосереджується на Китаї 1930-х. Які ще причини придбати книжку? Уперше познайомилася з письмом Софії Яблонської, читаючи її «Чар Марока», тому хочу продовжити мандрівку як текстом, так і простором, а ще — досвідом авторки.
«Мій рік відпочинку та розслаблення», Оттесса Мошфег, «КСД»
Про цей роман я вперше почула в одному з епізодів подкасту «Районна бібліотека», у якому авторка проєкту ділиться своїми дослідженнями і рефлексіями, на які її надихнув той чи той твір або постать. Тож тепер, коли цей роман вийшов у нас, мені цікаво: на які пошуки і міркування він наштовхне мене? Сюжет насправді досить незвичайний (принаймні для мене), а це, як виявилося, одна з категорій, за якою добираю собі книжки — тож чом би й ні?
«Поле бою. 10 конфліктів, що пояснюють новий Близький Схід», Крістофер Філліпс, «Стилет і стилос»
Продовжую відкривати і добирати для себе нонфікшн, а цьогоріч це — книжка, що досліджує геополітику сучасного Близького Сходу. На прикладі 10 гарячих точок автор розповідає про локальні контексти, а ще, як зовнішні сили впливають на ці країни. Мені цікава ця тема зараз, тому планую придбати і читати найближчим часом.
Владислава Сьомка, smm-спеціалістка
Мені страшенно цікава тема цьогорічного Книжкового Арсеналу. Я вважаю, що переклад — це значно глибший та всеохоплюючий процес, ніж пошук лінгвістичного відповідника однієї мови в іншій, і він усюди, навіть там, де ми не замислюємося про цей процес, навіть у межах однієї мови. Коли я вчила перекладознавство в університеті нам часто повторювали, що перекладати означає прокладати місток. Мені подобається ця метафора, але сьогодні я більше думаю не про те як будувати цей місток, а що ми через нього пронесемо. Тож на подіях фестивалю я шукатиму цікавих думок та сміливих ідей, а вони є там, де є книжки!
Перформанс «Журналістика оживає на сцені». Live Magazinе, спеціальний український випуск (29 травня 20:00 - 21:30)
Я люблю ходити на відкриття фестивалів на якісь перформативні події, бо вони створюють особливий настрій і налаштовують на те, що наступні кілька днів тут буде інше життя. А ця подія — це хороший приклад того, що переклад може бути не лише між мовами, а й між форматами. Цікаво буде послухати, як такий журналістський жанр як репортаж буде перекладено на театральну мову. Чи сподобається мені «слухати» газету? Це також про те, що Книжковий Арсенал пропонує унікальні досвіди.
Поетичні читання «Я хочу на той берег — переведи: український схід в поезії» (П'ятниця, 30 травня 16:30 - 18:00)
Що може бути захопливіше та чуттєвіше за читання віршів у колі улюблених поетів і поеток? Для мене поезія – це також про переклад і до того ж дуже складний, хоч і в межах однієї мови: переклад наших ще не до кінця осягнутий емоцій, переживань, сподівань у слова. Якщо пощастить, то хотіла б запитати у однієї із учасниць події про її нову поетичну збірку та досвід спілкування через поезією із іноземною аудиторією.
Як це — перекладати сучасну українську літературу: виклики та здобутки (Субота, 31 травня 16:30 - 17:30)
Захоплююсь культурною та зокрема перекладацькою діяльністю Ірини Дмитришин, яка зробила багато, щоб українські голоси зазвучали у франкофонному просторі. Буде цікаво послухати про зміни у попиті на українську літературу до 2022 року та зараз. З професійної точки зору хочу почути, до яких засобів вдаються перекладачі, коли постає потреба перекласти українські культурні явища, які досі були невідомві іноземним читачам: дають вичерпне пояснення чи просто транслітерують чи шукають наближений еквівалент у культурі країни, чиєю мовою перекладають.
«Чому існує світ? Екзистенційний детектив», Джим Голт, «Контур»
Зазвичай не люблю детективи, тому що у гонитві за розгадкою я пропускаю повз очі усі супроводжуючі обставини історії й тим паче художні засоби. Проте на цей детектив я звернула увагу, коли на «Сенсорі» виходив матеріал. Думаю, що це буде приємна подорож, коли заздалегідь знаєш, що розгадки немає, є лише шлях (і трохи вуличок Парижа). А ще я страшенно радію бачити, як книжковий ринок рясніє видавництвами і бажаю йому не збавляти темпу, а купити книжку у малого видавця — це найкращий спосіб підтримки.
«Тонкий Лід», Ірина Цілик, Meridian Czernowitz
Чомусь мені здається, що ця збірка може мати ефект турботливого дружнього плеча: ми всі живемо за цих обставин, ми відчуваємо те, що важко вкласти у складнопідрядні речення, але важливо проговорити хоч якось. За цікавим збігом обставин я вже чула кілька віршів зі збірки, але у перекладі англійською, тому хочу скоріше виправити цю ситуацію і почитати ці вірші в оригіналі.
«Мої думки про кіно. Як перекласти життя на сценарій», Антоніо Лукіч, Stretovych
Чому увага до книжки-конспекту? Бо травень — місяць, коли у комплекті з натхненням на купу активностей йде енергія на самодисципліну, тож її треба використати з користю і задоволенням. А ще травень — це кінофестивалі SunnyBunny, DocuDays. Звідси й інтерес до драматургії.
Вікторія Аврамчук, дизайнерка
Я ніколи не бувала на Книжковому Арсеналі, і цьогоріч це буде мій перший досвід та справді особлива подія для мене. З нетерпінням буду чекати на можливість поринути у цей світ книг, відкрити для себе нових авторів та видавництва, а також відвідати цікаві дискусії та презентації. Буду сподіватися, що цей візит принесе мені багато нового та стане джерелом натхнення!
Лекція «Як написати свою першу книгу» (1 червня, 11:00, Лекторій)
Ця лекція для мене надзвичайно актуальна, адже я завжди мріяла написати власну книжку, хоча поки нічого не виходило. Дуже хочу дізнатися, як правильно підійти до цього процесу, отримати практичні поради щодо написання та зрозуміти, як долати творчі кризи, що неминуче будуть виникати на цьому етапі.
Презентація видавничих планів. Видавництво ARTBOOKS: «Як ми стали видавцями манґи» (1 червня, 15:00, Видавнича сцена)
Чудова нагода дізнатися, як видавництво успішно функціонує на українському ринку, особливо у такому специфічному сегменті, як манґа. Цікаво послухати про труднощі з ліцензіями та перекладу манґ.
Дискусія «Як вибір жанру впливає на особистість: Dark Romance, трилери та романи» (1 червня, 17:00, Видавнича сцена)
Мені цікаво дізнатися, як різні жанри — від Dark Romance до трилерів та романів, можуть формувати світогляд, впливати на емоційний стан і навіть на поведінку людини. Хочу почути, чому саме ці жанри ми обираємо, і як вони можуть впливати на нас.
«Наречена», Алі Гейзелвуд, Vivat
Ця книжка одразу ж потрапляє до мого списку бажанок і вже чекає на придбання. Вважаю надзвичайно цікавим, що Алі Гейзелвуд вирішила спробувати себе у жанрі фентезі.
«Безсердечний мисливець», Крістен Сіккареллі, ARTBOOKS
«Безсердечний мисливець» Крістен Сіккареллі — новинка, що одразу привернула мою увагу і зайняла місце у планах на майбутнє читання. Особливо чекаю на складність стосунків між персонажами – їхню ворожнечу, довіру, зраду та кохання, які, сподіваюся, залишать сильне враження від читання.
«Що зі мною? Як розвинути стійкість і жити якісно», Марк Лівін, Софія Терлез, Vivat
Новинка, яка мене зацікавила своєю актуальністю, адже сьогодні це є проблемою для багатьох. Ця книжка обіцяє читачу допомогти не лише здолати свої внутрішні тривоги, а й глибше зрозуміти себе, свої емоції та потреби, що є ключем до якісного особистого розвитку.
Аліна Колотеєва, практикантка
Ніколи раніше не відвідувала Книжковий Арсенал, проте все буває вперше! Цьогорічна тематика хвилює мене так само сильно, як пориви вітру хвилюють море. Дізнатися тонкощі перекладу – це як віднайти філософський камінь, що супроводжуватиме тебе у популяризації текстів\праць\книг та допоможе зберегти їх сенси, жарти й культурні особливості. Адже переклад — це не просто зміна мови. Це мистецтво, в якому кожне слово має вагу, а кожен вибір перекладача може або збагатити, або спотворити первісний задум автора.
Дискусія «Література як засіб культурної дипломатії: розмова з лауреатами премії Drahomán Prize» (29 травня, 18:30 - 19:30, Авторська сцена)
У часи глобальних змін, війни та пошуку нових сенсів, література набуває унікального значення. Вона не просто «розповідає» про націю — вона творить її образ у світі. Хочеться більше дізнатися про те, яку саме роль відіграє література в дипломатії, адже аналізуючи те, які сенси закладали українські класики — такі як Шевченко, Хвильовий, Багряний — можна дійти висновку, що саме вона має можливість формувати свідомість людей і «кричати» історіями цих людей, навіть попри цензуру. На мою думку, література — це те, що розказує про важке та болюче крізь рефлексивні образи, прототипи яких можна знайти в історії країни героїв або автора.
Перформанс «Журналістика оживає на сцені». Live Magazinе, спеціальний український випуск (29 травня, 20:00 - 21:30, Вулична сцена)
Ця подія цікавить мене з професійної точки зору, адже репортажі це один з моїх улюблених форматів для роботи. Він «дихає» наче живий організм, а тепер ще й оживе на сцені. Реальні історії, написані професійними журналістами, фотографами та художниками, розповідатимуться вголос — особисто, емоційно, наживо. Це шанс не просто прочитати або почути історії, а шанс прожити їх. Тут журналістика потисне руку театру.
Поетично-театральний перформанс «Багато війни. Багато любові» (1 червня, 19:00 - 20:00, Видавнича сцена)
Те, що я люблю не менше за репортажі — це поезія і театр. Хочеться просто насолодитися та прожити цю годину, занурившись у перформанс. Послухати мистецьку відповідь на реальність, що змінила нас усіх. На реальність, яку ми проживаємо кожен день — колективно й особисто. На реальність, де без любові жити складно.
«Наша Європа» Оксана Забужко
Ця книга зацікавила мене, адже авторка охарактеризувала її, як спробу заповнити не лише інтелектуальні, а й освітні прогалини. Щось на кшталт збирання пазлу з інформації, якої часом бракує. Це збірка нонфікшн-текстів, написаних протягом трьох років повномасштабної війни, у якій будуть представлені есеї, передмови до книжок європейських авторів та мемуари. Оксана Забужко веде уявний діалог із письменниками, філософами та мислителями, як живими, так і тими, хто вже відійшов, з якими хотіла б обговорити важливі теми, але не мала нагоди.
«Вільні голоси Криму. Історії кримських журналістів — бранців Кремля»
Доля кримських татар — це моя римська імперія. Чомусь люди не часто згадають про їх трагічну історію, тому я щиро радію, коли зʼявляються книги, що можуть розказати про долю півострова та його жителів. Ця книга розкриває людську сторону опору. У ній зібрано листи, щоденники й виступи, які показують, як ці люди навіть у неволі залишаються вільними духом. Більшість героїв — представники корінного народу Криму, який вже не вперше у своїй історії переживає репресії — цього разу від російської окупаційної влади.
«Дерева» Персіваль Еверетт
Еверетт — це одним із найцікавіших американських письменників та цьогорічний лауреат Пулітцерівської премії, який створив політично-соціальну сатиру, що змальовує США без прикрас. Показує їх такими, якими вони є — або бояться бути. Роман затягує у тему расової ненависті, а події відбуваються за першої президентської каденції Дональда Трампа. Тож у всьому є історичний контекст, який я люблю куштувати на сніданок, обід та вечерю.
Ілона Шелешко, практикантка
Для мене цьогорічний Книжковий Арсенал — це про перший досвід відвідування книжкового фестивалю у цілому, тому він є вкрай бажаним та особливим. Завжди хотілося стати частиною цього дійства тому, що воно про відчуття спорідненості із незнайомцями, які так само щиро готові цілий день слухати про навкололітературне. Мій особистий фокус — події, що перетинають літературу з іншими вимірами людського життя: правом, історією чи кінематографом, бо це більше змушує мене думати про те, яку роль відіграє література для мене щоденно.
Дискусія «Культурна спадщина і війна: юридичний та етичний виміри відповідальності» (четвер, 29 травня 20:00-21:00, Літературна сцена)
Війна є всюди, так сталося, і відбувалось протягом багатьох років, проте наслідки війни не завжди є очевидними. Одним з не завжди очевидних питань у воєнний час є питання культурною спадщини і культури в цілому. Коли є загроза життю фізично, важко зберігати стійкість у житті культурному, воно для багатьох втрачає сенс. Зрозуміти як людське сприйняття культурної спадщини видозмінюється через війну, є цінним для мене через загрозу втрати. Ще ціннішим є те, що у цій дискусії буде не тільки про значення культури, а й про нашу відповідальність перед нею, що теж не завжди є очевидним. Отож, ця дискусія для мене про те, що не просте для усвідомлення, але при цьому потрібне, бо культура оточує нас повсякденно.
Репортаж як розслідування. Розмова про практику написання репортажів (пʼятниця, 30 травня 14:30-15:30, Літературна сцена)
Репортаж говорить чітко про важливе, будує сюжет навколо питань, які турбують, досліджує їх. Таким чином репортаж може ставати розслідуванням хитких суспільних питань, незасвоєних історичних помилок, які централізуються довкола людини як індивідуальності і також й людини як частини суспільства. Розмова про практику написання репортажу цікава не тільки тим, що може навчити власне практикувати цей вид письма самостійно, але й тому, що навчитись бачити крізь призму розслідування може стати корисною навичкою у повсякденному життті
Розмова «До витоків: як формувався книжковий ринок в незалежній Україні» ( субота, 31 травня 15:30-16:30, Авторська сцена)
З розвитком книжкової галузі в Україні, багато всього змінювалось, але також збільшувався попит, а тому й кількість задіяних людей у цій галузі.
Щоб зрозуміти краще власну позицію у теперішньому книжковому ринку України, потрібно знати його історію і історії тих людей, які цей ринок формували. Усе має свої корені, а так як, я хочу досліджувати українську літературу і її вплив на власне формування як особистості, ця розмова багато мені пропонує. Вона може розповісти про мене як читача і мої потреби, про мене як перспективну літературну критикиню і мої потреби у цій частині книжкової галузі. Але, окрім цього, можна побачити певний зріз історії українського суспільства через розуміння книжкового ринку.
«Маїсові люди», Міґель Анхель Астуріас, «Вавилонська бібліотека»
Ця книжка не може пройти повз, бо я банально не знайома зовсім із гватемальською літературою. Конкретно цей текст може стати хорошим ( а то й найкращим!) провідником у світ цієї літератури, бо написаний переможцем Нобелівської премії з літератури і працює з магічним реалізмом, який для мене завжди є не тільки хорошим способом ескапізму, але й створює бажання бачити реальний світ особливішим.
«Столик з видом на кремль», Павел Решка, «Човен»
Це репортаж, який водночас є автобіографічною історією. Це текст про дорослішання, втрату ілюзій, бачення деталей, які раніше не помічались. Здається, цей досвід автора може стати близьким до досвідів українців, а тому й близьким для мене теж. Мені складно сформулювати певні очікування щодо цієї книжки, бо вона сама балансує між репортажем та автобіографією, але цим вона стає тільки цікавішою.
«Відкритий перелом голосу», Катерина Калитко, Vivat
Ця збірка поезії не є новинкою Книжкового Арсеналу цьогоріч, але є важливою частиною формування теплих спогадів для мене. Катерина Калитко даватиме публічне інтервʼю під час Арсеналу, а її поезія є однією з найсильніших збурювачів емоцій для мене. Хочу підкріпити враження про розмову з нею її ж крайньою збіркою. Це посилить ефект від події і дасть мені змогу краще зрозуміти фокуси у поезії крізь фокуси, які Катерина Калитко розставлятиме у розмові.
