Як працює Премія імені Георгія Ґонґадзе

З 2019 року Премією імені Георгія Ґонґадзе нагороджували сім разів: Вахтанґа Кіпіані, Павла Казаріна, Мирославу Барчук, Мстислава Чернова та Євгена Малолєтку, Богдана Логвиненка, Тетяну Трощинську та Івана Любиш-Кірдея. У 2022 році фотожурналіст Макс Левін посмертно отримав спеціальну відзнаку Премії імені Георгія Ґонґадзе. Ці імена змінюють сучасну українську журналістику та рухають її вперед. 

Співзасновники Премії: Український ПЕН, родина Георгія Ґонґадзе, видання «Українська правда», та Спільнота випускників Києво-Могилянської бізнес-школи (kmbs Alumni). Останні — як ціннісно так і фінансово підтримують Премію, й це один з унікальних випадків меценацтва в Україні. Розповідаємо, як влаштована Премія, що вона комунікує та як підтримує журналістів.

Історія Премії почалася ще у 2018 році. Тодішня виконавча директорка Українського ПЕН, культурна менеджерка Тетяна Терен розмірковувала над новими ініціативами організації й зосередилася на підтримці незалежної журналістики. Цей задум швидко знайшов підтримку у випускників Києво-Могилянської бізнес-школи, які стали меценатами Премії. Згодом до ініціативи долучилися журналістська спільнота, бізнесові та культурні середовища.

Тетяна Терен наголошує, що на той момент Український ПЕН, який заснував Премію, був більше літературною організацією, однак відчував потребу посилювати роботу у сфері свободи слова та журналістики. Тож Премія за своєю суттю не лише визнає досягнення журналістів, але й підтримує їх у цілях професійного шляху.

Від початку заснування Премія не обмежувалася суто нагородженням, а стала майданчиком для дискусій і пошуку рішень для проблем, що стоять перед українськими медіа. «Ми проводили стратегічні сесії, залучали експертів, обговорювали виклики, які стоять перед українською журналістикою, і зрозуміли, що Премія імені Георгія Ґонґадзе може стати важливою ланкою у розвитку незалежної медіасфери», — розповідає Терен. Далі у 2019 році координаторкою Премії стала проєктна менеджерка і журналістка Оксана Мамченкова, а в 2024 році директором — Михайло Таран. З 2025 року директоркою Премії є Анастасія Абрамець.

Георгій Ґонґадзе став обличчям Премії передусім завдяки сміливості, інноваційності та безкомпромісному прагненню до правди. Він був журналістом, який кинув виклик системі, створивши новий формат незалежної журналістики в Україні, коли заснував «Українську правду» 2000 року. Це ще й трапилося в епоху, коли цифрові медіа тільки починали розвиватися, тому це теж додавало викликів. Його ім’я залишається нагадуванням про ціну правди, потребу захищати свободу слова та підтримувати тих, хто продовжує його справу. І тому йдеться про потребу бути вірними журналістським стандартам і професійній етиці.

З моменту заснування у 2019 році Премія імені Георгія Ґонґадзе була задумана не лише як відзнака для найкращих журналістів, а як довгостроковий проєкт, що сприяє сталому розвитку української медіасфери. Це підтвердили на стратегічній сесії, що відбулася 23 червня 2019 року та яку модерувала одна з випускниць kmbs Марина Маслова, яка приєдналась до створення Премії. 

«Я долучилась перш за все через масштаб особистості Георгія, — розповідає Маслова. — Аби не втратити цей феномен особистості, щоб дати поштовх для розвитку наступних поколінь. При цьому не ідеалізувати людину, але передати її цінності. Не просто згадувати про Георгія, а продовжити його справу».  

Команда ініціаторів Премії переглядала її концепцію та визначала подальший вектор розвитку. Тодішня ключова мета сесії полягала у забезпеченні стабільності проєкту та його місії як драйвера змін в українській журналістській системі. Вже тоді у висновках прописали, що Премія не має обмежуватися лише разовим врученням нагороди. Вона повинна формувати професійні орієнтири, задавати високі журналістські стандарти та бути платформою для обміну досвідом між поколіннями журналістів.

«На цю нагороду не можна податись. Члени капітули самі обирають номінантів і розглядають їх відповідність принципам Премії. Це своєрідний барометр якісної журналістики», — наголошує Мирослава Ґонґадзе, одна з ініціаторок Премії.

Капітула Премії складається з 9 постійних членів: представника сім’ї Георгія Ґонґадзе, президента Українського ПЕН, представників «Української правди», Києво-Могилянської бізнес-школи та Спільноти меценатів Премії, а також лауреата минулого року. Шестеро членів Капітули запрошують трьох додаткових учасників — це українські журналісти, медіаексперти та провідні інтелектуали.

Члени Капітули пропонують кандидатури з письмовим обґрунтуванням. Довгий список не оприлюднюється, а наприкінці березня — на початку квітня оголошують уже публічно трійку номінантів. Вони проходять ретельний процес відбору, де оцінюється їхній професійний шлях, внесок у розвиток медіа та відповідність етичним стандартам. Кожного року 21 травня, у день народження Георгія, відбувається сама Церемонія нагородження лауреата, який отримує статуетку, грамоту і грошову винагороду у 200 000 гривень.

Як зазначає Нік Вікнянський, меценат і колишній член Наглядової ради Премії: «Ми з самого початку розуміли, що Премія має будуватися на інституті репутації. Коли ми бачимо, що міжнародні медіа відзначають українського журналіста як номінанта або лауреата цієї Премії, це означає, що ми рухаємося у правильному напрямку».

Фінансування самої Церемонії і нагороди для лауреата здійснюється переважно з внесків меценатів. Проте Премія це не лише нагорода раз в рік, це інституція з різними онлайн та офлайн проєктами, які реалізовуються протягом усього року і фінансуються, зокрема, з грантових коштів. «Нам було важливо залучити не просто спонсорів, а людей, для яких меценатство є частиною життєвої філософії», — пояснює Мирослава Ґонґадзе.

Значна частина меценатів підтримує Премію з моменту її заснування. Мецентство забезпечує прозору модель Премії, без можливостей впливу. 

Сьогодні ця модель продовжує розвиватися, залучаючи нових меценатів, але водночас зберігаючи ядро тих, хто підтримує Премію з моменту її заснування. Із новими викликами, зокрема скороченням грантів, організатори Премії обіцяють впоратися, адже важлива частка фінансового ресурсу надходить від кола бізнес-школи, інша частка — гранти та підтримка окремих фондів й ініціатив. Ця фінансова модель гарантує незалежність Премії та дає змогу реалізовувати додаткові проєкти. Одним із таких стали Медіадні — формат розмов про шляхи розвитку журналістики, які проводять у межах Премії щорічно в різних України. Це події, що об’єднують дієвців сфери. Дискусії допомагають разом вибудувати візії майбутнього та врахувати всі можливі актуальні питання, які стосуються локальних і загальнонаціональних контекстів. Кожен із Медіаднів — це можливість сформувати й обговорити унікальну програму, яка відповідає запиту певного регіону.

Тетяна Терен підкреслює, що унікальність фінансування Премії полягає в тому, що її підтримує не один великий меценат, а ціла спільнота. «Для нас було важливо, щоб Премія існувала не за рахунок однієї людини чи компанії, а завдяки підтримці відповідального бізнесу, який поділяє наші цінності», — пояснює вона.

Також завдяки цій моделі фінансування Премія змогла розширити свою діяльність та ініціювати нові проєкти. Серед них — меморіал загиблих журналістів «RECвієм» та вуличні фотовиставки The War Is Not Over Yet, що привертають увагу до злочинів Росії проти медіа в Україні.

Критерії відбору журналістів до Премії, загальні візії та цілі відразу знайшли відгук серед випускників Києво-Могилянської бізнес-школи, які традиційно мислять у довгостроковій перспективі. «Ми стратегували Премію як комплексну екосистему, що підтримує розвиток незалежної журналістики в Україні», — пояснює Марина Маслова. Вона додає, що у масштабуванні візії Премії допомогають випускники бізнес-школи, які мають широкий світогляд і допомагають вийти на нові, глибші рівні. 

Нік Вікнянський пригадує, що після перших стратсесій стало зрозуміло: Премія — це в першу чергу про репутацію. І це те, що насправді визначає журналіста як висококваліфіковану одиницю.

Анастасія Абрамець, чинна директорка Премії імені Георгія Ґонґадзе, коментує про плани, візію ролі, функцій, подій у межах Премії: «Наша робота зберігає і розвиває ключові цінності, закладені в саму ідею Премії: підтримку та розвиток незалежної, відповідальної журналістики, збереження пам’яті про Георгія Ґонґадзе та інших загиблих українських журналістів, а також тяглість поколінь у медіа.

Нині ми розширюємо нашу діяльність: окрім медіаднів у Києві, проводимо масштабні події у регіонах — Одеса, Харків, Полтава, Луцьк і Дніпро — за якістю та змістом вони нічим не поступаються столичній конференції». 

Нещодавний захід Премії, Медіадень у Дніпрі, продовжує серію медіаднів у регіонах. Наступні Медіадні 2026 відбудуться у Києві. У вересні до роковин загибелі Георгія, пройде Тиждень пам’яті — серія заходів, серед яких, зокрема, виставкові проєкти, акції пам’яті. Паралельно розвивають платформу «RECвієм» з портретами загиблих медійників та онлайн проявами у вигляді публічних обговорень, акцій пам’яті та виставок. Директорка Премії Анастасія Абрамець ділиться, що триває робота над онлайн-музеєм Георгія Ґонґадзе, а надалі планують презентувати офлайн-експозицію:

«Ми також проводимо зустрічі зі студентством. У минулому році ми також створили урок пам’яті Георгія для школярів, охопивши дуже юну, але дуже важливу частину нашого суспільства. У колаборації з Укрпоштою створили марку, присвячену журналістам. 

Паралельно ми будуємо велику спільноту відповідальних незалежних медійників по всій країні, створюючи простір для обміну думками, знайомств і народження нових спільних проєктів».

Для випускників Києво-Могилянської бізнес-школи Премія Ґонґадзе — можливість ціннісно інвестувати у майбутнє України, це шанс долучитися до підтримки репутаційних стандартів журналістики, яка формує суспільний дискурс.

«Ми з самого початку, закладаючи основи Премії, турбувались про те, щоб люди, які дотичні до імені Георгія Ґонґадзе, не просто фінансово її підтримували. Для них суспільне служіння і меценатство мало би бути усвідомленим і послідовним життєвим принципом, — каже Мирослава Ґонґадзе про роль випускників Києво-Могилянської бізнес-школи у підтримці Премії. — Тому у нас жорсткий відбір не лише до номінантів Премії, але й до меценатів. Я щаслива, що нам вдалось зібрати чесних і відданих принципам Премії підприємців. Те, що вони є частиною спільноти випускників Києво-Могилянської бізнес-школи, також є своєрідним знаком якості. Через Премію ми розвиваємо не лише журналістику але також підсвічуємо відповідальний і чесний бізнес в Україні».

Премія досі залишається актуальною і адаптується до нових викликів. А їх у короткій історії Премії було чимало: COVID-19, повномасштабне вторгнення Росії, відсутність стабільної міжнародної підтримки. Премія Ґонґадзе формує середовище, у якому незалежна журналістика розвивається, забезпечуючи українське суспільство якісною та об’єктивною інформацією, у якому вона має можливість боротися з ворожими наративами, розвивати формати, бути частиною світового інформаційного простору.