У 18 епізоді подкасту «Висока полиця» літературознавиця Богдана Романцова поговорила з літературною оглядачкою та книжковою блогеркою Людмилою Дмитрук з каналу «Вишневий цвіт» про роман Ромена Ґарі (Еміля Ажара) «Життя попереду».
Людмила Дмитрук розповіла, як Ромену Ґарі вдалося обійти правила Гонкурівської премії та отримати свою другу нагороду, чому письменник часто вигадував факти своєї біографії та про що роман «Життя попереду». Богдана Романцова розпитала, чому автор обирає говорити про маргінеси французького суспільства, як, здавалось би, в усьому несхожа пара головних героїв знаходить шляхи до порозуміння та навіщо тексту стільки описів фізіології. Разом вони поміркували, як авторові романів високої полиці вдалося стати улюбленцем широкої аудиторії та чи потрібно готуватися до читання цього тексту.
Французький письменник Ромен Ґарі (1914–1980) мав насичене на події життя: спочатку його разом з матірʼю у межах виселення євреїв депортували з Вільнюсу на територію сучасної Росії, звідти вони емігрували до Польщі, а згодом — Франції, у роки війни він був бійцем руху опору, а пізніше — дипломатом, прозаїком, режисером та сценаристом. Проте, навіть з такою інтенсивною діяльністю митець мав потребу повсякчас містифікувати свою біографію, вигадувати все нові, часом дуже малоймовірні факти про себе та своїх батьків, які зараз активно спростовують дослідники життя та творчості Ґарі. До прикладу, він розповідав, що в роки депортації його матір була акторкою та брала участь в агітпропі, хоча історичні джерела не підтверджують це.
Та все ж наймасштабнішою містифікацією Ромена Ґарі вважається Еміль Ажар — більше, ніж один зі псевдонімів письменника, а справжній проєкт із введення в оману комітет Гонкурівської премії. У 1975 році автор пише одразу два романи: під своїм справжнім іменем та під маскою Еміля Ажара. Перший текст — про чоловіка, чия життєва сила в усіх її аспектах занепадає — сприйняли як очікуваний роман від вже не молодого письменника. А от до другого — якраз таки «Життя попереду» — поставилися як до чогось свіжого та революційного, не знаючи, хто насправді автор тексту. Щоб таку авантюру не розкрили, Ромен Ґарі залучив до неї свого родича Пола Павловича, який відігравав письменника Еміля Ажара на зустрічах з пресою. Хоч у спільноти і виникали певні питання та неузгодження, але Гонкурівський комітет все ж нагородив роман «Життя попереду» та його автора премією. Про те, що насправді текст написав Роман Ґарі стало відомо тільки після самогубства письменника, цей сюжет він власноруч описав у своєму останньому тексті «Життя і смерть Еміля Ажара» (“Vie et mort d’Émile Ajar”).
Сюжет роману «Життя попереду» розгортається у Парижі в районі Бельвіль, де живуть переважно емігранти та ті верстви суспільства, яких заведено не помічати. Головний герой тексту — хлопчик Момо живе у сиротинці мадам Рози, в якому переважно живуть діти повій, проте персонаж не знає достеменно свого походження та навіть віку. Його оточують люди, які пережили чимало, проте не втратили вміння любити, бажати чогось кращого чи просто красивого. Якщо спершу мадам Роза доглядає за хлопцем, то з часом, коли жінка захворіває, вони міняються ролями і тепер Момо глядить її. До певної міри це історія про дитинство та материнство, але не у романтизованому розумінні, а в декораціях маргіналізованого простору довкола. Звідси у тексті і чимало фізіології, часом доволі огидної. Не задля того, щоб епатувати читачів та читачок, а щоб відбити реалії життя Момо, яких він як наратор не соромиться і не збирається приховувати.
Роман став популярним не лише серед поціновувачів високої полиці, але й у ширших читацьких колах. Його кілька разів екранізовували: у 1977, 2010 та 2020 році. А також Жільбер Беко адаптував текст у форматі мюзиклу під назвою «Мадам Роза», премʼєра якого, через те що не знайшлися охочі поставити його на європейській сцені, відбулася в США. Натомість друга театральна адаптація у постановці Дідьє Лонга отримала позитивну оцінку від французького суспільства та кілька нагород.
Послухати епізод можна на усіх подкаст-платформах: Spotify, Apple Podcasts, YouTube, Sound Cloud, НВ Подкасти, Megogo, Litcom, Abuk.
