Від Праги до Софії, від Кракова до Загреба: як живе фантастика сходу та півдня Європи

Українська фантастика останні роки розвивається бурхливо: ростуть тиражі, з’являються нові імена, міцнішає запит аудиторії на знайомі локації чи осмислення нашої історії. А про що нині пишуть наші сусіди? З перекладів на українському ринку вже можна скласти певне враження про польську фантастику. Однак здебільшого автори жанру зі Східної Європи чи Балкан — terra incognita, тож заким ми зможемо почитати їх, пропоную бодай «зазирнути за куліси» і дізнатися більше. 

Які тренди нині у фантастиці? Яким тиражем може вийти жанрова книжка? Як локальний читач сприймає локального автора?  Щоби дізнатися відповіді, я поговорила про письменництво і книжковий ринок із закордонними фантастами: Терезою Матушковою (Чехія), Мартіном Колевим (Болгарія), Катажиною Ткачик (Польща) і Хрвоє Перадіном (Хорватія). Ми познайомилися під час моїх письменницьких резиденцій закордоном, коли я щоразу шукала інформацію про тамтешню фантастику. Окрім письменництва, Тереза Матушкова й Мартін Колев викладають творче письмо, Катажина Ткачик працює рецензенткою у видавництві, а Хрвоє Перадін бере активну участь в діяльності фан-клубу фантастики SFERA, тож їхня залученість до книжкового світу дуже різнобічна, а їхній досвід — це погляд зсередини літпроцесу.

Мартін Колев: Головна тенденція, на яку я хотів би звернути увагу, простежується останнім часом в більшості болгарського фентезі — це зростання інтересу до нашого фольклору та міфології: як до традицій (Нестінарство, «Нечисті дні» наприкінці року тощо), так і до міфологічних істот (Самодіва, Змій, Вампір). Не випадково дві з небагатьох популярних закордоном книг підкреслюють цей інтерес — «Нечисті дні» Геновеви Дімової, яка мешкає в Шотландії, та Wildalone Красі Зуркової, яка мешкає в США.

Друга тенденція — це поєднання міського фентезі та детективної літератури, часто з елементами жахів, — у книгах Еміля Мінчева, Маріна Трошанова, Васіла Попова тощо. Звичайно, ми маємо і жіночу альтернативу цій умовно чоловічій (в рамках болгарського ринку) тенденції — поєднання фентезі та романтичної літератури, яке можна побачити у творах Цветеліни Владімірової, Іскри Урумової, Сімони Панової, Александріни Крушарської та ін.

Тереза Матушкова: Чеські читачі люблять пригодницьке фентезі, дія якого відбувається в сучасності, а герой бореться з надприродними істотами або вампірами. Засновником цього тренду став Їржі Кулганек у 1990 році, і люди досі полюбляють книги такого жанру. І, звісно, надзвичайно популярний янґедалт та роментезі.

Катажина Ткачик:  Залишається у тренді фантастика, дія якої відбувається у вигаданих світах, натхненних Середньовіччям (більш-менш історично достовірним)  та історії на основі слов’янської міфології.

Однак, якщо подивитися на тренди польського букстаграму або книжкових магазинів, легко помітити, що більшість популярних книг написана іноземними, переважно англомовними, авторами. Дуже мало сучасних польськомовних письменників змогли пробитися в суспільну свідомість і досягти комерційного успіху, особливо на початку кар’єри у жанрі. Найвідоміші автори працюють уже багато років, навіть десятиліть. Найбагатшим автором фентезі залишається Анджей Сапковський, творець «Відьмака». Він також є третім найбагатшим автором у Польщі серед усіх жанрів (за рейтингом 2024 року).

Хрвоє Перадін: Широка тема, яка досить давно користується популярністю, — це історії, засновані на місцевому фольклорі та слов’янських традиціях. Письменники базують свої книги на оповідках, які їм розповідали старші члени родини. Також існує безліч етнологічних досліджень, що описують сільські легенди. У тренді й історична фантастика, наприклад, заснована на історії старовинних середземноморських міст, таких як Дубровник. 

Решта, я б сказав, відповідає сучасним світовим тенденціям або особистим уподобанням авторів (у нас є низка самвидавних історій). Є все: від темної академії, придворних інтриг, квір-фентезі, слеш-горору до історій для дітей та молоді. Також є когорта авторів, які пишуть виключно англійською мовою. Їхня мета — або прорватися на більший ринок, або вони вважають англійську «природною» мовою для літературного самовираження (оскільки саме так переважно читають фантастику). Хоча теми, про які вони пишуть, часто дуже локальні.

Мартін: Я помічаю розвиток в обох напрямках — деякі болгарські автори інтегрують місцеве середовище чи фольклор у свої історії, а інші дистанціюються від цього. Вони натомість використовуючи класичні, добре відомі жанрові тропи, які чужі місцевому контексту. Ті, що походять зі скандинавської міфології, англійського фольклору тощо. З мого досвіду, читачі набагато більш сприйнятливі до першого варіанту.

Тереза: Локальний вплив на фантастику неуникний. Багато авторів використовують слов’янську міфологію, чеський фольклор або казки. Такі істоти, як русалка, блудичка (блукаючий вогонь) або водник (водяник) дуже популярні навіть у чеському янґедалті. Багато історій також відбуваються в Празі через її історію та магічну атмосферу.

Катажина: Кілька років тому польська фантастика повернулася до язичницьких коренів. Хоча ця тенденція дещо ослабла, все ще існує безліч історій, натхненних слов’янською міфологією. Найчастіше використовують демонологію — привидів, добрих та злих духів, проклятих істот.

Хрвоє: Так, місцевий контекст дуже впливає. Автори часто використовують свої улюблені (або рідні) міста як джерело натхнення. Хорватська історія досить барвиста (ми знаходимося на перехресті австро-угорських, середземноморських та османських впливів), і деякі автори використовують її як тло для своїх творів. Конкурси коротких оповідань також іноді вимагають, щоби текст був тематично пов’язаний з певним регіоном або містом. В колах книжкових клубів, присвячених фантастичній літературі, ми помітили: навіть коли історія відбувається у «великому світовому контексті», теми, як правило, є місцевими і ближчими до нашої ментальності маленької країни.

Мартін: У Болгарії є досить активна спільнота шанувальників фантастики, яка організовує такі фестивалі, як Bulgacon, Prez 9 Zemi, Talasamia, Strannosbor та інші. Також існує давня традиція місцевих фан-клубів фентезі й наукової фантастики: «Іван Єфремов» (Софія), Terra Fantasia (Бургас), Uibrobia (Стара Загора), Fantastika (Карджалі) тощо. В останні роки більшість фантастичних журналів, якщо не всі, існують лише онлайн, хоча деякі з них час від часу випускають друковані номери: наприклад, журнал Shadowdance. Є також косплей-заходи, LARP і фентезі-бали. Незважаючи на зростання популярності фентезі серед читачів, ці події здебільшого пов’язані з індивідуальними зусиллями фанатів і організаторів, оскільки жанрову літературу все ще не сприймають серйозно більшість болгарських критиків і науковців.

Тереза: У Чехії проводять безліч заходів, пов’язаних з книгами — зокрема, празький фестиваль Svět knihy (Світ книги) у травні — там завжди представлена фантастична література. У нас також є два ComicCon’и (у Празі та Брно) і безліч менших конвентів. Крім того, журнал Pevnost, присвячений фентезі, науковій фантастиці та жахам, активно підтримує місцевих авторів.

Катажина: У Польщі дуже багато книжкових ярмарків, особливо восени та у великих містах. Вони відбуваються у Познані, Ґданську, Варшаві (декілька, бо це столиця), Вроцлаві, Катовіце і, звичайно, Кракові. Міжнародний книжковий ярмарок у Кракові — найбільша видавнича подія Польщі. Також є фестивалі, де, крім книг, представлені настільні та відеоігри, й усе, пов’язане з мангою та аніме. Наприклад, Pyrkon у Познані (найбільший фестиваль такого ґатунку в Польщі та один з найбільших у Європі), Imladris у Кракові або Варшавський ярмарок фантастики, який проводять кілька разів на рік.

Є і тематичні журнали — наприклад, Nowa Fantastyka, що виходить з 1982 року і є найстарішим (та, ймовірно, найвідомішим) журналом фантастики на польському ринку. Однак сьогодні це нішевий продукт: друковані медіа втрачають вплив через онлайн-ЗМІ. Ймовірно, це глобальна тенденція. 

Хрвоє: У Хорватії по всій країні проводиться на диво багато невеликих конвенцій (можна практично все літо провести, відвідуючи їх). Більшість з них проводять власні літературні конкурси, а потім публікують збірки оповідань. У більших заходах (SFerakon, Liburnicon і Rikon) беруть участь великі видавництва, а на менших — книги продають дистриб’ютори. Є кілька спеціалізованих журналів і видань: Ubiq і Sirius B, а також багато фанзінів. Комерційних видань у жанрі наукової фантастики та фентезі дуже мало, і більшість із них випускають ентузіасти.

Мартін: Я думаю, що болгарські читачі все більше цінують місцевих авторів жанрової літератури, проте згаданий вище консервативний розрив помітний і на цьому рівні. Я уже став би багатим, якби отримував п’ять копійок за кожен раз, коли чую: «Я впевнений, що ваші книги хороші, але просто не читаю таке». Тобто «серйозні» читачі, які цінують художню літературу (або ж так звану «високу», реалістичну), майже завжди демонстративно ігнорують фантастичні книги.

Тереза: Я думаю, що в останні роки люди починають відкривати для себе чеських авторів, хоча багато хто з них все ще віддає перевагу іноземним. Попереду у нас ще багато роботи. Назагал, у Чехії є багато чудових письменників. Я сподіваюся, що в майбутньому буде більше перекладів наших творів, бо дуже шкода, що так багато хороших книг не можуть потрапити до ширшої аудиторії.

 Катажина: Серед польських читачів — не тільки шанувальників фантастики — все ще існує певна упередженість щодо авторів, які пишуть польською мовою. Дехто відкрито зізнається, що уникає наших письменників, особливо дебютантів, і віддає перевагу перекладним творам. Часто читачі чекають на відгуки — доки більше людей (зазвичай інфлюенсери чи й самі автори) не переконають їх, що книга варта уваги. Проте це не зупиняє авторів — на щастя! Все більше людей продовжують писати нові цікаві книги і намагаються дебютувати, в тому числі з історіями, що відбуваються в Польщі. Самвидав також стає більш поширеним — це поволі змінює ставлення читачів до нього.

Хрвоє: Мені здається, що це досить вузька сфера, і більшість шанувальників фантастики в Хорватії не читали багатьох місцевих авторів. Я не думаю, що це через відсутність інтересу, просто фантастику читають здебільшого англійською, а хорватські видання майже не отримують промоції. Після закінчення тиражу книги часто потрапляють в забуття і вони доступні лише на полицях бібліотек та в магазинах букіністики. Однак серед фанатів завжди є книголюби, які стежать за всією літературною сферою. Я думаю, що останнім часом ситуація змінюється, оскільки невеликі видавництва пропонують кращий маркетинг та електронні видання, які сягають ширшої аудиторії.

Також у Хорватії набирають популярності семінари та курси з творчого письма. Це стосується різних жанрів, і з того, що я чув від редакторів фантастики, це збігається з підвищенням якості поданих робіт. Тож літературне майбутнє жанру виглядає оптимістичним.

 Мартін: Я вважаю, що перше видання жанрової книги зараз має 1000‒2000 примірників. Щоб зрозуміти масштаб цієї цифри: нещодавнє дослідження показало, що середній тираж болгарської книги у 2024 році становив 596 примірників, а майже половина болгар не прочитала жодної книги за останній рік. 

Тереза: В Чехії це зазвичай це від 750 до 2000 примірників. 

Катажина: Як правило, близько 3000 для дебюту і 3000–5000 для книги більш досвідченого, але не дуже відомого автора. Звичайно, що популярніший автор, то більший тираж. Наприклад, новинка Анджея Сапковського, ймовірно, вийшла десятками тисяч примірників.

Хрвоє: Тиражі невеликі, зазвичай менше 300 примірників. З підвищенням цін, можливо, 100-300 — залежно від державної субвенції (ця урядова грантова підтримка покриває частину вартості видання). Винятки — великі літературні імена, які пишуть твори в жанрі наукової фантастики та фентезі, їхній тираж може сягати декількох тисяч. 

Мартін: Мій найвідоміший цикл «Маги Софії» (Софийски магьосници) — це міська фентезі-тетралогія, яка розповідає про пригоди групи — звісно ж — магів у Софії. Головний герой — Свілен, чоловік середнього віку з дещо цинічним поглядом на життя, який мимоволі стає наставником Бріяна, молодого мага з великим потенціалом. Вони разом із друзями борються з демонами та злими магами, подорожують горами Странджа та Вітоша, де зустрічають зміїв, відьом та інших міфічних істот. Мені було дуже цікаво вплітати в розповідь елементи місцевої культури: загадки і пісні з мого дитинства, жарти, які майже неможливо перекласти, тощо. Це була велика пригода — як для магів, так і для мене.

Тереза: Я пишу епічне фентезі, дія якого відбувається у світі «Підмор’я» (Podmořі), захованому у величезній повітряній бульбашці під морем. Я вивчала еволюційну біологію та історію XIX століття, тому мої фентезі-історії присвячені божевільним вченим, магічній промисловій революції та аристократам, які протистоять одне одному. Мої улюблені персонажі (а також улюбленці моїх читачів) — це молодий командир-бунтівник з інвалідністю, який очолює повстання проти свого дядька-тирана, оскільки той убив героєвого батька. А ще є некромант — він насправді дуже любить людей і спочатку хотів стати лікарем, тож він неймовірно добрий, але водночас — дуже моторошний.

Крім того, я — редакторка фантастичних антологій і проводжу лекції з творчого письма у бібліотеках. Мій перший воркшоп відбувся у 2012 році, коли я ще навчалась в університеті. Спочатку він був призначений для старшокласників, але через кілька років ми відкрили лекції для всіх охочих. Я вірю, що творче письмо — це важлива навичка для всіх людей, а не тільки для письменників. Воно допомагає розвивати креативність і критичне мислення. І це весело! А з додатковими зусиллями можна досягнути більшого: деякі учасники моїх воркшопів уже опублікували власні оповідання і навіть романи.

Катажина: Зараз я зосереджена на фентезі у всіх його проявах — високе, затишне, темне, якщо назвати лише декілька — хоч ніколи не боюся експериментувати з іншими жанрами. Моя третя книга, «Гіацинт» (Hyacynt) — це ретелінг міфу про Аполлона та Гіацинта, дія якого відбувається у світі мистецтва, бізнесу та культури селебріті. Це романтична та психологічна історія, хоч і не без нотки божественної магії! 

Окрім романів, я також пишу ігрові книги — історії, в яких читач приймає рішення під час читання і безпосередньо впливає на те, як закінчиться історія. Моя ігрова книга «Академія Рансмор» (Academia Ransmoor) з вайбом темної академії — зараз найпопулярніша серед моїх робіт.

Брендон Сандерсон колись сказав — можливо, трохи різко — «ідеї дешеві», і робота в видавництві у якості рецензентки рукописів допомогла мені зрозуміти, що він мав на увазі. Автори фентезі надзвичайно креативні і сповнені захоплюючих ідей, але правда в тому, що хороша ідея також повинна бути добре розроблена і добре написана. Насправді рідко трапляються книги, які просто погані — частіше вони недопрацьовані. Саме це мотивує мене повертатися до своїх текстів і вдосконалювати їх.

Оскільки я сама авторка, то знаю, як дивитися на тексти інших письменників — особливо дебютантів. Я можу побачити потенціал, який можна розкрити під час редагування, тому що знаю: «виліплювати» текст — працювати над ним, переписувати, шліфувати — це не просто нормально, це — невід’ємна частина видавничої справи. 

Також сьогодні автори не можуть уникнути самореклами — і їм потрібно навчитися робити це добре. Читачі часто більш охоче слідкують за автором, ніж за видавництвом, особливо коли автор — інлюенсер. 

Хрвоє: Я опублікував кілька оповідань у місцевих журналах та на конкурсах, а минулого року виграв премію фестивалю SFERA за своє оповідання «Аванс» (Kapara), опубліковане в збірці «Загреб 3004» (Zagreb 3004). Це була дуже хвилююча перемога, оскільки нагороду мені вручила Марта Веллс (почесна гостя конвенту), а поруч із нею стояв Річард Морган. Мої дві мініатюри «Зірка в банці» (Zvijezda u teglici) та «Гонка роззброєння» (Utrka u razoružavanju) також були серед нагороджених історій у конкурсі Jednominutna priča (конкурс 1-хвилинних оповідань).

Також я — член товариства SFERA в Загребі. Це один з найстаріших фан-клубів фантастики в регіоні, який протягом 50 років є лідером жанрової літературної сцени завдяки конкурсу коротких оповідань SFERAKON та журналам UBIQ і Parsek. Клуб є організатором конвенції SFERAKON, найбільшої та найстарішої в країні. Це центр для всіх шанувальників фантастики в Загребі, де проводять різні заходи: мистецькі конкурси для учнів початкових і середніх шкіл, панельні дискусії, заходи з настільних ігор, літературні майстерні, книжкові клуби тощо.