Урятувати магію Різдва. Рецензія на повість-казку Мії Марченко «Місто Тіней»

Мія Марченко — сучасна українська письменниця, яка пише у жанрі фентезі, літературознавиця, перекладачка з англійської та французької мов, лауреатка літературних премій і конкурсів для перекладачів. Учасниця школи професійного письма Litosvita, у межах якої вдосконалювала свої письменницькі навички, а згодом — одна з лекторок школи.

Роман «Місто Тіней» був дебютним для авторки, а втім, одразу приніс їй успіх, здобувши декілька нагород. Наприклад, віну рік своєї появи, у 2016-му, отримав відзнаку «Дебют року» від літературного порталу «БараБука». На багатьох ресурсах цю книжку визначають просто як роман, однак доцільніше було б назвати твір повістю-казкою — адже сам обсяг твору невеликий, історія містить чимало казкових елементів, а світогляд головної героїні буде близький читачам, що є її однолітками, — дітям орієнтовно молодшого-середнього шкільного віку. У 2025 році «Місто Тіней» перевидало видавництво «Жорж».

Наразі Мія Марченко — авторка близько десятка дитячих книжок, серед яких фентезі-романи, казкові повісті та історії, які, як і «Місто Тіней», присвячені тематиці Різдва та Нового року. Письменниця також є лавреаткою премії імені Всеволода Нестайка за книжку «Майка Паливода обирає професію» та власниця відзнаки «Фентезі року 2024» від порталу «БараБука» за роман «Діти вогненного часу», який вона написала у співавторстві з Катериною Пекур.

Головна героїня — українська дівчинка, на ймення Марта. Авторка дає мало відомостей про свою персонажку: невідомо, яка Марта на вигляд, з якого вона міста, скільки їй років, — такий підхід дає можливість читачу пофантазувати і додати своїх деталей, щоб уявити персонажку. Утім, якщо проаналізувати думки та переживання Марти, можна принаймні припустити, що їй 11–12 років. 

Історія та власне пригоди Марти починаються з того, що дівчинка, втративши маму, переїжджає до батька в іншу країну та мусить поступово адаптуватися до нового середовища. Що ж це за країна, у якій вона опиняється? Як зазначає сама Мія Марченко, на написання «Міста» її надихнула поїздка до Латвії та статуя лицаря Роланда, розташована на головній площі столиці, — власне, лицар став одним із головних персонажів твору. Статуя зображує однойменного героя французького епосу про Ронсевальську битву 778 року. Загалом Роланд постає таким собі втіленням вірного і відважного героя-лицаря. Традиційно в частині Європи статую встановлювали як символ вільного від корупції місцевого ринку, незалежних міських органів та справедливого суддівства, а сам Роланд також вважався кимось на кшталт захисника-покровителя, зокрема, латвійців. Сама статуя створена у похмуро-готичному стилі, що перегукується зі стилем, у якому пише Мія Марченко: у своєму творі, сповненому похмурих готичних барв, вона описує чимало архітектури. Деякі описи, наприклад, відсилають до церкви Святого Петра у Латвії (у якій, до речі, зберігається оригінал статуї Роланда, а на площі Риги — її копія).

Попри те що прототипом для країни, до якої переїздить Марта, стає Латвія, все ж опис атмосфери та колориту нагадує інші місця. Особлива увага до різдвяної атмосфери, холодні краєвиди, імена тамтешніх мешканців (наприклад, Інге або Дані), а також слово Engeli (назва майстерні з іграшками, якою володіє дідусь Дані), що перекладається як «янголи» і за написанням подібне до котроїсь із германських мов, наштовхує на думку про країни Скандинавії. На це наштовхує також і те, що, як зазначала сама Мія Марченко під час презентації історії на Книжковій країні у квітні 2025 року, її твори за колоритом подібні до книжок письменників цього краю — зокрема, творів Астрід Ліндґрен і Ганса Крістіана Андерсена та циклу про мумі-тролів авторства Туве Янссон, а поєднує їхні тексти те, що у них так чи інакше фігурує елемент казки, а також наявні герої, що вирушають на пошуки пригод: сімейство мумі-тролів, Малюк, Пеппі Довгапанчоха, Герда тощо. 

Тож саме на новому для себе місці Марта втрапляє у вир труднощів, що згодом переростають у пригоди. Починаючи жити з батьком, дівчинка стикається з низкою нових проблем. Вона не може змиритися зі смертю матері, цей біль, який спіткав її зненацька, тягнутиметься ще довго. Також Марті складно комунікувати з батьком, адже він не жив до цього з донькою. А крім того, Марта наривається на відверту неприязнь з боку потенційної мачухи Інге: жінка хоче легкого життя з постійними забаганками на свою користь, а не опікуватися натомість дитиною, яка так зненацька звалилася їй на голову. До того ж Інге дратують відлюдкуватість і замріяність Марти, і, на її переконання, дівчинка геть не схожа на нормальних дітей. Звичайно, що дівчинка страждає від такого ставлення, а ще більше її ранить те, що батько, який наче і намагається ставитися до доньки поблажливо, водночас геть не розуміє її і не хоче заглиблюватися у її проблеми, принаймні спершу.

Марті також складно дається адаптація на новому місці, а негаразди супроводжують дівчинку і в школі. Однокласники недолюблюють Марту та глузують із неї, через те що вона така дивна та аж надто заглиблена у свої думки. Та біла смуга все ж не покидає Марту — вона знаходить справжнього друга, хлопчика, на ім’я Дані, і, здається, лише він та його мати Емма щиро розуміють дівчинку, сприймаючи її такою, якою вона є насправді, — світлою, чистою і охочою до відкриттів дитиною, що не боїться вірити у дива.

Є у Марти і ще одна втіха — її улюблена дитяча іграшка, маленький різдвяний янгол Серафин, у якому вона й знаходить свою розраду по смерті мами і який і приводить її до казкового Міста Тіней. Як виявилося, це у нашому людському світі Серафин є просто милою іграшкою, святковим атрибутом Різдва, а от у світі паралельному це — янгол, що володіє реальною могутньою силою, захисник-покровитель, якого розшукують мешканці таємничого міста з надією на те, що він зможе врятувати їхній край від прокляття. 

Отож кинувшись слідом за незнайомими людьми, які нібито силоміць намагаються забрати в неї іграшку, Марта опиняється в абсолютно новому світі — примарному, похмурому місті, через що, власне, воно і отримало свою назву. Там Марта знайомиться з новими друзями: лицарем Роландом; простим робітником Тобіасом, що у казковому світі здійснює роль ліхтарика та виконує важливу місію — нести світло у Місто Тіней, чому його й так прагнуть знезброїти — аби позбавити місто світла у фігуральному та буквальному сенсі; а також принцесою та правителькою міста Мафальдою (імовірно, її прототипом стала її тезка — італійська принцеса Мафальда Савойська, що жила у першій половині ХХ століття). Як розповідають Марті мешканці міста, цей край уже давно скутий кригою і тут не відчувається атмосфера Різдва через злого демона Йоля, що наклав на Місто Тіней прокляття. Ім’я антагоніста походить від однойменного свята зимового сонцестояння у Данії, Норвегії та Швеції, і тому символічно, що саме він постає в історії як викрадач Різдва. 

Урешті завдяки об’єднанню своїх друзів із реального світу (Дані та його мама) та потойбічного (лицар, принцеса, ліхтарник) Марта береться рятувати казковий край від напасті, щоб повернути різдвяну атмосферу як у місто, так і в реальний світ. А паралельно — втілити менш масштабну ціль: допомогти знайти справжнє кохання лицареві Роланду, на якого Йоль також наслав прокляття.

Чарівна казка Мії Марченко — не просто історія про захопливо-небезпечну мандрівку, яка закінчується порятунком Різдва, насправді тут криються набагато більші цінності. Наприклад, те, що найбільшим скарбом є родина, — саме цю думку носить Марта в собі після смерті мами. Зрештою вона знаходить свою люблячу сім’ю: після постійної взаємодії з Мартою її батько придивляється до своєї доньки пильніше та починає розуміти всі її переживання та маленькі мрії, а також береться заохочувати доньку в її хобі — малюванні — і всіляко розвивати в ній цю навичку. Марта отримує і материнську любов — від Емми, а Дані стає дівчинці немов братом.

Іще одним стрижнем, який Марта носила в собі і який не дозволяв їй зламатися, є те, що попри несприятливі обставини, вона лишилася особистістю, яка стійко трималася своїх думок, переконань і трохи дивних маленьких мрій. По прибутті Марти з Міста Тіней до реальності майже ніхто не повірив їй, навіть найближчі люди, Марту вважали божевільною та обманщицею, однак саме впевненість дівчинки в тому, що все це їй не примарилося і вона все робить правильно, і допомогла їй до кінця реалізувати свою місію.

А життєвий шлях Марти наштовхує читачів на думку про те, що кожна людина має свої особливі маленькі цінності і попри те, що комусь вони можуть здаватися дивними, ніхто не має права їх висміювати чи принижувати. Для Марти такою цінністю став Серафин, який був із нею поруч ще з дитинства. Ніхто не розумів одержимості дівчинки іграшкою, усі лишень кепкували. Однак маленький янгол не тільки допоміг Марті не зламатися, а й відкрив портал до нового таємничого світу, відвідавши який, Марта отримала неймовірний досвід — знайомство з новими друзями та їхній порятунок, а також невеличке побачення з покійною матір’ю.

Історія цікава й описом традицій, побуту, національної кухні тощо. Розповідають тут і про Різдво як про передусім сімейне свято, під час якого заведено забувати про сварки, а натомість сподіватися на світле і краще, як про пору, коли Добро торжествує над Злом. Таким чином, символічно, що саме у цей святковий період Марта вирішує всі конфлікти з батьком та знаходить нову родину, а також допомагає друзям із потойбічного світу здобути перемогу над лютими ворогами.

Тема Різдва і його порятунку в культурі далеко не нова та використовувалася в багатьох літературних творах, анімаційних стрічках та кінофільмах. До таких належать, наприклад, твір «Різдвяна пісня в прозі» класика Чарльза Дікенса, фільм «Ґрінч — викрадач Різдва» режисера Рона Говарда, повісті-казка «Лускунчик і Мишачий король» Е. Т. А. Гофмана, ба навіть стара добра «Снігова Королева» вже згаданого Ганса Крістіана Андерсена. У кіноіндустрії особливо подібною за сюжетом і темами до «Міста Тіней» є стрічка «Сім’я Клауса» Маттіаса Теммерманса: про хлопчика Жюля, який переживає втрату батька, а завдяки магічному артефакту опиняється в магічному світі, де зустрічає Санта-Клауса й мимоволі долучається до загальної підготовки до свята.

Історія Марти чимось схожа на книжку «Лев, Біла Відьма та шафа» з циклу «Хроніки Нарнії» Клайва Стейплза Льюїса. Можна простежити навіть подібності у сюжеті: зав’язка полягає у певних несприятливих обставинах, що спричинили переїзд (у Марти це — смерть мами, а у дітей Певенсі — евакуація та тимчасова розлука з батьками); персонажам складно адаптуватися на новому місці; згодом — вони знаходять портал до нового світу (Міста Тіней і Нарнії відповідно); є лиходії, що наслали на чарівний світ вічну зиму та викрали Різдво; а також наявні сімейні конфлікти. Ці дві історії подібні й тим, що в алегоричній формі переосмислюють людські цінності: Льюїс інтерпретував християнські теми, а Марченко пропонує теми, з якими можуть асоціювати себе молодші читачі.

Іще одна історія, схожа на «Місто Тіней», — уже більш сучасний твір «Різдвозавр», повість-казка американського письменника Тома Флетчера. Чудова та затишна історія оповідає про хлопчика, на ім’я Вільям, який на Різдво загадує отримати в подарунок динозавра. І в його житті з’являється справжній друг, разом з яким хлопчик вирушає до казкової зимової країни та знайомиться із самим Санта-Клаусом. Тобто йдеться про Різдво як час, коли збуваються світлі мрії дітей, що вже втратили сподівання, а ще це історія про вірних друзів-супутників та захопливу подорож до паралельного світу.

На одній із подій за книжкою Мія Марченко поділилася, що вибір свята, яке об’єднує родину за одним столом, зумовлений особистими причинами: історія присвячена її матері. Частково саме мати письменниці стає прототипом для створення образу Мартиної мами — незримої, а проте завжди присутньої поруч постаті, сама думка про яку оберігає дівчинку. Звісно, що через тяжку втрату в юному віці Марта не помічає чарівної атмосфери свята. Одного разу вона навіть зізнається, що ненавидить Різдво, — і не дивно, адже тепер для дівчинки це важкий, випробувальний час, а її серце затьмарене болем. Однак у тексті звучить і інша думка: «На Різдво завжди стається диво. Звісно, може й не статися, проте не чекати на нього — це все ж гірший варіант». 

І диво все ж стається з Мартою і в буквальному, і у фігуральному сенсі — здійснюється, певно, мрія кожної дитини побувати у казковому світі, а сама Марта після численних випробувань зрештою дізнається, що таке справжня любляча родина.

1. Як, на вашу думку, Марта бореться з відчуттям болю після втрати мами та адаптується у новому домі? Що їй допомагає?
2. Звідки взялася назва «Місто Тіней»? На які асоціації та атмосферу наштовхує така словосполука?
3. Яку роль відіграє опис різдвяних традицій, побуту країни, у якій перебуває Марта?
4. Як можна схарактеризувати контакт Марти та Дані? Чи отримує він певний розвиток протягом сюжету, і якщо так, то який?
5. Чи є якийсь сенс у тому, що саме Марта потрапила у Місто Тіней? Адже не кожна дитина так просто може опинитися у світі магії. Що саме у душі Марти було особливого?
6. Чому Серафин був для Марти чимось більшим, ніж просто іграшкою? Як маленький янгол рухав сюжет?
7. Чи слід вважати взаємини Марти та Емми схожими на дочірньо-материнські? 
8. Якою людиною насправді був Алекс? Що допомогло йому розкритися? 
9. Який досвід отримала Марта, перебуваючи у Місті Тіней? З чим вона звідти вийшла?
10. Що для дівчинки означає зв’язок з матір’ю?

Аудіоверсію рецензії можна прослухати на наших подкаст-платформах: Spotify, Apple Podcasts, YouTube, Soundcloud.