«Мені подзвонив Вейн» Володимира Мули — це докуфікшн, присвячений короткому, але насиченому періоду життя автора (спортивного журналіста та режисера), а саме — створення документального фільму «ЮКІ». У доробку Володимира Мули — ще три документальні фільми: «Американська мрія» (2015), «Американська мрія. У пошуках правди» (2017), «Нація футболу» (2022), — та документальний серіал «Футбол має тривати» (2023) (англ. Football Must Go On), який Мула створив у співавторстві з британським режисером та продюсером Алексом Ґейлом. У травні 2024 року проєкт отримав престижну премію Sports Emmy Awards.
У своєму книжковому дебюті Мула розповідає про ключові етапи роботи над документальною стрічкою «ЮКІ» протягом 2018–2020 років: від розробки ідеї та пошуку героїв до постпродакшену та прем’єри. Книгу опублікували за чотири роки після виходу стрічки, яка доволі довго лишалася найкасовішим українським документальним фільмом. Передмову до книги написав Вейн Ґрецкі, один з найвидатніших хокеїстів усіх часів, який також має українське походження та став одним із героїв як фільму, так і книги.
Кіно як першоджерело та робочий процес
Історія книги «Мені подзвонив Вейн» розпочинається задовго до доленосного дзвінка хокейної зірки. Життя та спорт — хороші драматурги, тому вони б не дозволили розв’язати всі проблеми автора одним дзвінком. Володимир Мула щойно закінчив свій попередній незалежний документальний фільм про українців, які переїхали до США, — «Американська мрія. У пошуках правди» та провів престур Штатами. Наступним проєктом мав стати фільм про спортивні здобутки тенісистки Еліни Світоліної, але спортсменка відмовилась від цієї ідеї. Основний задум був такий: представити Україну світові через досягнення атлетів українського походження. Тож замість зірки тенісу універсальними героями, яких зрозуміє як український, так і закордонний глядач, стали українці, які грали в Національній хокейній лізі.
Фото — обкладинка офіційного трейлеру документального фільму «Американська мрія. У пошуках правди»
Юкі — це прізвисько, яким у США та Канаді називають українців і яке Мула взяв за назву фільму. Серед хокеїстів цей термін закріпився завдяки Uke Line — трійкою гравців, до якої входили Вік (Віктор) Стасюк, Джонні (Іван) Буцик та Бронко Горват. Стасюк та Буцик були етнічними українцями, а Горват (який був етнічним угорцем, родина якого походила із Закарпаття) жартував, що вони мають його всиновити. Трійця успішно виступала за «Бостон Брюїнз» наприкінці 1950-х, проте, на жаль, привести команду до виграшу Кубка Стенлі їм не вдалося.
«Мені подзвонив Вейн» дає змогу подивитись на кіно — на прикладі «ЮКІ» — як на процес, а не готовий твір. Мула розповідає про пошук спонсорів, героїв та локацій, планування подорожей за кордон та комунікації всередині команди, про проблеми, які неможливо передбачити, та нюанси, які можуть загубитись у багатовекторному процесі створення фільму. На своєму шляху автор, як і будь-який журналіст, зустрічає багато людей, чиї імена він також вводить в оповідь: його колеги, друзі, члени команди, знайомі, в яких він залишається на ночівлю, щоб заощадити кошти на створення фільму. Зрозуміло, що від так чи інакше залучених у проєкт людей і від оточення може залежати майбутній успіх фільму, однак тут вони часом введені в текст дещо хаотично і непослідовно, а кількість згаданих імен може спантеличити.
Формат книжки, заснованої на документальній стрічці, є новим для українського ринку й не надто поширеним у світі. У кінематографі епізоди, які не увійшли до основного хронометражу, режисер спільно з продюсерами можуть перетворити на «фільм про фільм», не змінюючи при цьому кіномову на літературну. Мула натомість використовує свої кінематографічні напрацювання й інтегрує їх у текст. Такий метод дозволяє розкрити героїв глибше й дати необхідний контекст для розуміння історії. Якщо основною задачею фільму було розповісти історію, маловідому раніше широкому загалу, то роман її значно розширює. «Мені подзвонив Вейн» та «ЮКІ» взаємодоповнюють одне одного й у комплекті ніби створюють колекційне подарункове видання для хокейних фанів.
Туристичний путівник Північною Америкою
Однією з ключових особливостей книги є детальний опис маршрутів, які долає Мула під час знімальних сесій. Якщо ви не знайомі досконало з тамтешньою місцевістю, але хочете відстежувати шлях головного героя, то від самого початку варто озброїтись мапою США та Канади. Дивує те, наскільки чітко автор пам’ятає кожне місто, в якому йому довелось побувати, кожен вид та номер транспорту, яким він туди добирався. Згодом Володимир пояснює, що орієнтація у просторі для нього є способом розуміння свого місця у світі. Книга стає путівником локаціями хокейної слави, містами та вулицями, де жили та працювали легендарні спортсмени.
Історія розгортається та повторюється за простою схемою: режисер прямує у подорож, постає перед труднощами та долає їх, а згодом записує омріяне інтерв’ю зі своїми героями — і так по колу. Але при цьому Мулі вдається цікаво та змістовно розповідати про місця, в яких він бував, та про їхній зв’язок з української діаспорою. Наприклад, він описує Українське село, що належить до району Вест-Таун у Чикаго: яку частку площі міста воно займає та з якою щільністю там розмістилися українські музеї, греко-католицькі, католицькі та православний храми. Мула пише про те, як заклади культури продовжують зберігати та множити пам’ять про українських предків.
Режисер також розповідає про Маленьку Україну в Нью-Йорку, історію легендарного кафе «Веселка», яке відкрили українські біженці в 1954 році, та про загальну проукраїнську атмосферу району. Ці невеликі історичні відступи стають яскравими вкрапленнями: пом’якшують та олюднюють схематичну оповідь, підкреслюють тяглість присутності українців за кордоном.
Спортивний контекст
фото із сайту unionandblue.com
Кубок Стенлі — це фінальний турнір Національної хокейної ліги (НХЛ), в якому головною нагородою є однойменний трофей. До складу НХЛ наразі (адже кількість історично змінювалася) входять 32 команди: по 16 зі Східної та Західної конференцій. За підсумками регулярного чемпіонату визначаються учасники фінального турніру на вибуття (його окремо і називають Кубком Стенлі), переможці якого отримують титул чемпіонів сезону та заповітний кубок. Серед українців — володарів трофея понад 50 гравців, більша частина з яких вигравала цей кубок не один раз. Серед рекордсменів: Волтер Становскі (4), Волтер Брода (5), Білл Барілко (4), Джо Клюкей (4), Террі Савчук (4), Едді Шек (4), Джонні Бавер (4), Майк Босcі (4), Вейн Ґрецкі (4).
Мула розповідає історії спортсменів через особисті зустрічі з ними чи їхніми родичами. Героями книги стали: легендарний бомбардир та рекордсмен Вейн Ґрецкі, його тато Волтер Ґрецкі, володарі Кубка Стенлі: Брюс Драйвер, Джефф Чикрин, Джонні Буцик, Едді Шек, Ерік Нестеренко, Кен Данейко, Орест Кіндрачук, Руслан Федотенко. Цікаво спостерігати за тим, як автор вибудовує наратив розмови.
Когось від реальності відмежовує відстань, хтось навпаки — активно підтримує своїх співвітчизників. Деякі зі спортсменів, на жаль, не встигли побачити фільм, тож інтерв’ю, опубліковані у книзі, є одними з останніх їхніх публічних розмов.
Завдяки проєкту Мули багато зірок хокею, як-от Вейн Ґрецкі, публічно заговорили про своє походження. Тож автор у літературній формі закріплює результати свого розслідування, упереджуючи будь-чиї потенційні спроби приписати українські спортивні досягнення собі.
На перетині мемуаристики та мотиваційної літератури
Хоча «Мені подзвонив Вейн» — це документально-спортивний фікшн, його також можна назвати мотиваційною літературою. «ЮКІ» — фільм, який спочатку майже не мав бюджету, героїв та мережі контактів, але зміг відбутися завдяки зусиллям і вірі його автора.
У фокусі книжки — реальна історія, яка доводить, що дія важливіша за план. Володимир Мула потрапляє у різні несподівані ситуації, з яких знаходить вихід завдяки щирому бажанню продовжувати проєкт, у життєздатність якого на початку важко було повірити. Такою самою обнадійливою частиною книги є розповіді про те, як видатні спортсмени, які ніколи не були в Україні, продовжують берегти свій національний спадок та культуру. А значить — зв’язок із Батьківщиною не зникає після перетину кордону, якщо хотіти його підтримувати. Наприклад, Орест Кіндрачук, земляк автора з Городенки на Івано-Франківщині, дуже шкодує про те, що забув рідну мову, але його брат досі нею говорить. А батько Вейна Ґрецкі навіть у поважному віці читав українською.
Один із розділів присвячений тому, як Володимир побував у США, беручи участь у програмі Work & Travel. У ньому він ретроспективно описує знайомство зі Штатами та зображує не найпривабливіший початок прекрасної дружби. За часів свого навчання у КПІ Володимир поїхав до Америки працювати у парку розваг міста Герші. Після цього виснажливого досвіду, коли часу та ресурсів вистачало лише на роботу й аж ніяк не на подорожі, автор зарікся відвідувати Штати. Але ця лінія залишається недопрацьованою, адже після цього розділу події відбуватимуться послідовно, а герої цього флешбеку більше на сторінках не з’являться.
На українському ринку книжки про хокей представлені не надто широко. «Юкі. Людина 400 шрамів» є за тематикою найбільш наближеною до «Мені подзвонив Вейн». Авторка книги, журналістка Олександра Яворівська, розповідає про життя Террі (Тараса) Савчука, видатного хокеїста українського походження, одного з найлегендарніших воротарів у світовому хокеї. Книга виросла з невеликого оповідання, яке Олександра написала для своїх дітей, та вийшла друком у 2019 році.
Окрему нішу займають мемуари українських та іноземних спортсменів. У 2020 році вийшла книга гімнастки «Мій роман зі спортом» — Анни Різатдінової, а у 2021-му — автобіографія футболіста Андрія Шевченка у співавторстві з журналістом Алессандро Альчато — «Шляхетна сила. Моє життя, мій футбол». Українські видавництва перекладають біографії, засновані на дослідженнях журналістів, як-от «Маестро. Роджер Федерер: велике життя у великому тенісі» Крістофера Клері, «Мессі» та «Роналду» Ґільєма Балаґе, а також автобіографії самих спортсменів, як-от «Відкритий. Автобіографія» тенісиста Андре Аґассі. Тому книга Мули освіжає ринок спортивної літератури та дає новий — режисерський — ракурс погляду на українські книжки цієї тематики.
Мокап книжки із сайту лабораторія обкладинка із сайту yakaboo
Мова книги — легка та зрозуміла, оповідь ведеться від першої особи, й автор не використовує складну спортивну лексику без попереднього пояснення, тому книга буде зрозуміла не тільки хокейним фанатам. Мула вживає багато українських відповідників англіцизмам: це ніби наголошує на його походженні й на тому, стосунки з якою з країн у нього триваліші. Твір хоч і не розрахований на широку читацьку авдиторію через свою специфічну тематику, але стане непоганим стартом для розуміння українського сліду в історії НХЛ або цікавим бонусом до кінематографічного першотвору.
«Мені подзвонив Вейн» Володимира Мули — це хороше доповнення до оригінального проєкту — документального фільму «ЮКІ». Найкраще ці два твори працюватимуть у парі, адже книжці місцями може бракувати самостійності. Володимир бере інтерв’ю у великої кількості героїв, але брак описів та часто нелогічне розташування фото у верстці книги не дають змоги скласти їхні образи докупи без попереднього перегляду фільму. Коли аудіовізуальну мову перекладають на текстову, виникає брак конкретики в описі персонажів, який треба компенсувати візуально чи описово.
Але така проблема зі сприйняттям тексту може виникнути у читачів, які тільки розпочинають знайомство з історією перемог українців у НХЛ. Динаміка оповіді Мули майже не просідає, хоч і працює приблизно за одним і тим самим сценарієм. Герої — надзвичайно цікаві та яскраві, про кожного з них автор розповідає з великою любов’ю та повагою. Він вводить українських спортсменів, про перемоги яких ми найчастіше не знали, у загальноукраїнський контекст, а також — підсилює українські голоси у світі. Ця історія, хай у якому б форматі вона була розказана, по-справжньому надихає.
