Спорт, книжки і флірт: що пропонує почитати церемонія відкриття Олімпійських ігор

Церемонія відкриття Олімпійських ігор 2024 в Парижі показала, що йдеться не тільки про спорт, але й про культуру в різних її проявах, навіть провокативних. А провокацій на церемонії було дійсно чимало: від обезголовленої Марії Антуанетти до книжок, якими фліртували персонажі сценки в бібліотеці. Організатори зібрали не просто важливі тексти, а такі, що відбивають, як французька література говорить про любов: чуттєво, різноманітно, а нерідко і провокативно.

У матеріалі розповідаємо, які ж книжки показали на відкритті Олімпіади та про що в них йдеться

Поетична збірка символіста Поля Верлена, вірші до якої він писав у подорожі з Артюром Рембо. У ній пейзажні замальовки, які були притаманні Верлену і раніше, стають відповідниками певних душевних станів людини. Саме таке проговорення через натяки, замість прямого називання, дозволяє поету зачепити важливу для символістів річ — невиразність точного (і єдиноправильного) змісту слів.

Пʼєсу «Ми не граємо в любов» пізній романтик Альфред де Мюссе написав після розриву з письменницею Жорж Санд. У центрі сюжету історія кохання, яка мала би отримати свій щасливий фінал, якби не гордість. Вона здатна зруйнувати не лише майбутнє парі, але й забрати життя людей поряд. То чи є ще місце любові, якщо гордість бере гору?

Нобелівська лауреатка Анні Ерно часто пише про особисті досвіди: переживання шлюбу, аборту, хвороби та смерті матері, боротьби з раком. Тому доволі очікувано, що і сюжет роману також автобіографічний. У ньому розгортається історія стосунків героїні з одруженим чоловіком, чиє справжнє імʼя ховається за скороченням «А».

Сюжет одного з найвідоміших романів класика французького реалізму Гі де Мопасана також не обійшовся без адюльтеру, тобто подружньої зради. Головний герой — амбітний і безпринципний спокусник Жорж Дюруа прагне піднятися на саму вершину французького соціуму і готовий заради цього на все: хоч дурити впливових коханок, хоч — шантажувати їхніх батьків.

Лауреатка Гонкурівської премії Лейла Слімані також пише про складні жіночі досвіди, становлення та становище жінок у суспільстві. Місце дії роману «Секс та брехня» — Марокко (рідна країна авторки), де суспільство радо приймає два типи жінок: одружених або незайманих. То якою ж може бути жіноча сексуальність в такому просторі? І чи є їй місце?

Дія роману відбувається під час Першої світової війни: 15-літній хлопець провокацією спокушає молоду жінку, одружену з чоловіком, який зараз на фронті, і якого вона більше не кохає. Сюжет обурив суспільство, особливо ветеранів війни, проте критики відзначили цинічний і розчарований тон Раймона Радіґе, який міг би бути таким же впізнаваним як стиль, наприклад Андре Жіда, якби автор не помер занадто рано — у 20 років.

Епістолярний роман зі 175 листів двох коханців віконта Вальмона та маркізи де Мертей, в яких вони розповідають один одному плани своїх інтриг та любовних пригод. Проте, де Лакло все ж підкреслює нерівність їхніх умов: віконт — чоловік, якому суспільство може пробачити його розпусні звершення, тоді як маркіза змушена вести складнішу гру для збереження показної «благочестивості».

Комедія-балет «Блискучі коханці» на музику Жана-Батіста Люллі та хореографію Пʼєра Бошана розповідає історію принцеси Еріфіли, до якої залицяються одразу двоє принців, жоден з яких не має шансів. Натомість закоханий у неї Сострат не може мріяти про шлюб з нею через різницю у статусі. Але поява дикого кабана докорінно змінить ситуацію, а винним у всьому, як тоді було модно, зроблять астролога.

Комедія де Маріво не мала успіху під час першого показу, бо публіка була не готова до сюжету із такими гендерними інверсіями. Принцеса Спарти Леоніда перевдягається у чоловіка і вирушає у дім свого ворога, бо закохалася в юного Агіса. Там вона дізнається, що він є справжнім спадкоємцем її трону, Леоніда вирішує повернути йому владу. Зробити це можна лише вдавшись до серії інтриг та спокус.