Без куплених прав, невідомо ким перекладені, абияк видані, а часом нелегально завезені книжки — одна з бід українського книжкового ринку.
Контрафакт – це друк книжок без дотримання авторських прав і без дозволів. Грубо кажучи, йдеться про книжкове піратство і порушення законодавства.
Контрафакт — це передусім репутаційні та фінансові втрати для видавців. А видавництвам не вистачає ресурсу точково боротися з контрафактом і піратством, тож потрібні централізовані алгоритми, інструкції й важелі впливу.
23 квітня, у Всесвітній день книги та авторського права, відбувся круглий стіл, де представники влади і бізнесу проговорили головні проблеми контрафактних книжок.
Як поширюють контрафакт?
Найбільшим каналом продажу є маркетплейси і безліччю дрібних учасників — як-от prom, olx, rozetka. Майже не існує суто піратських магазинів в інтернеті, які реєструють, бо такий сайт достатньо легко закрити. Тому 60-70% продажу – це саме маркетплейси.
Другий за популярністю – фізичний продаж: ринки, магазини, ятки.
Що можуть зробити маркетплейси?
Маркетплейси мали б вимагати від продавців повну інформацію, яка би фіксувала, хто продає товар. Бо тоді після звернення правовласника, продавця назавжди можна заблокувати.
Наприклад, на prom.ua в розділі «Книги» вибираємо фільтр «Українська мова» та країну-виробника — Молдову. Отримуємо 22 назви і всі з ознаками контрафакту.
Маркетплейси «за» контрафакт?
Маркетплейси відмовляються застосовувати до фізичних осіб норми закону про електронну комерцію, який вимагає від продавця дати свої повні дані. У кращому випадку в маркетплейсі є ім’я та номер телефона продавця.
У разі звернення з вимогою і претензією щодо контрафактного товару, таке оголошення прибирають, але з подібними нічого не роблять. А на запит видавництв отримати інформацію про продавця для звернення до правоохоронних органів маркетплейси відповідають, що ця інформація приватна й на цю фізособу не розповсюджуються норми вищезгаданого закону.
Контрафакт — шкодить
«Ми вкладаємо купу часу, роботи і сил у створення якісного видавничого продукту, в розвиток книжкового ринку, а контрафакт його вбиває. Є частина людей, яка купує піратську книжку, бо вона дешевша, а хтось і не знає, що це не оригінал. Тому репутаційні втрати дуже великі, коли у піратській книжці зазначений перекладач видавництва на обкладинці, але насправді це якість гугл-перекладача й дуже погана верстка», – каже виконавча директорка видавництва «Наш Формат» Анастасія Нікітіна.
Що може зробити держава?
«У більшості цивілізованих країн книжки до бібліотек потрапляють одночасно з книжками до книгарні. Хтось читає лише ті книжки, що їм належать, є ті, хто намагаються отримати цю продукцію безплатно. Держава, яка відповідає за бібліотечну систему, має відповідати й за те, щоб у цій системі була свіжа книжкова продукція українських видавців. Якщо людина зможе отримати книгу в бібліотеці на руки або прочитати її електронну версію в системі бібліотеки, рівень піратства в Україні дуже суттєво знизиться», — вважає адвокат, представник видавництва «Букшеф» Євген Ширинос.
Що може зробити суспільство?
«Книги – це про те, як ми вміємо читати і як ми маємо виховувати нові покоління. Виховання поваги в суспільстві до митця, до автора і правовласника – є одним із важливих завдань. Вихована людина готова шанувати права видавців, і таких людей має бути більше. Можливо ми це не вирішимо за 1 день, рік, але ми це робимо», – вважає т.в.о. міністра культури та інформаційної політики Ростислав Карандєєв.
