У 11 епізоді подкасту «Висока полиця» ведуча, літературознавиця Богдана Романцова поговорила з професоркою Києво-Могилянської академії Вірою Агеєвою про Шевченківську премію.
Віра Агеєва розповіла про премію як спосіб впливати на канон, виклики у роботі Шевченківського комітету, сучасні тенденції до межових жанрів, вагу особистості під час вибору лауреата та як Юрію Шевельову присуджували нагороду. Богдана Романцова розпитала про внутрішню кухню премії, асоціації її з чинною владою, реалії нагороди у часи СРСР та її місце у сучасному літературному процесі. Літературознавиці поміркували про брак осмисленого досвіду Першої та Другої світової воєн, силу жіночого голосу у літературі та якими має бути склад журі, щоб премії можна було довіряти.
Повна назва «Шевченківської премії» — Національна премія України імені Тараса Шевченка. Її історія почалася ще в радянські часи з постанови 1961 року про створення тоді ще Республіканської премії, якою нагороджували митців у галузі літератури, музики, театру, образотворчого мистецтва та кінематографії. Першими її лауреатами у 1962 році стали Олесь Гончар та Павло Тичина у літературі та Платон Майборода у музиці. Кількість номінацій дещо змінювалась, варіювалася від 5 до 9 залежно від року. Станом на зараз премію присуджують за твори, випущені протягом останніх 5 років, у максимум 7 номінаціях: література, публіцистика (журналістика), театральне, візуальне та музичне мистецтво, кіномистецтво, літературознавство та мистецтвознавство.
Вибором лауреатів займається Шевченківський комітет на чолі з його головою та заступником, склад комітету час від часу переобирають. Найдовше комітет очолював літературознавець Микола Шамота — з 1972 по 1979, та письменник Павло Загребельний — з 1980 по 1987. Зараз головою комітету є актор Євген Нищук, а його заступником — літературознавець Дмитро Чистяк. Усі рішення щодо лауреатства, коротких та довгих списків приймають простою більшістю голосів. За усі номінації голосують одразу всі члени комітети, що неодноразово ставало приводом для критики премії.
У радянські часи нагороду з літератури присуджували переважно письменника і поетам, єдиною авторкою, яка стала лауреаткою Шевченківської премії, була Ірина Вільде. Письменниця отримала її лише на 4 рік нагородження — у 1965-му, але наступні кілька десятиліть лишалася винятком серед переможців. А першою поеткою, яка отримала нагороду вже за часів незалежності стала Ірина Жиленко у 1996 році. Зараз тенденції зовсім інші, жіночий голос у сучасній літературі дуже потужний і премія це помічає. Останні роки лауреатками ставали: Катерина Калитко за збірку поезій «Орден мовчальниць» (2023), Тамара Горіха Зерня за роман «Доця» (2022), Оксана Луцишина за роман «Іван і Феба» (2021), Маріанна Кіяновська на збірку «Бабин Яр. Голоси» (2020).
Лауреатам премії вручають диплом та почесний знак лауреата — медаль із барельєфним зображенням Тараса Шевченка. Також переможець чи переможниця отримують грошову премію, у 2022 році її розмір склав 397 тисяч гривень. Оскільки премія національна її присудження часто асоціюється з чинною владою. Так, наприклад, у 2011 році письменник Василь Шкляр відмовився отримувати нагороду на знак протесту проти тодішнього міністра освіти — Дмитра Табачника.
Послухати епізод можна на усіх подкаст-платформах: Spotify, Apple Podcasts, YouTube, Sound Cloud, НВ Подкасти, Megogo, Litcom.
