Фоззі (він же Олександр Сидоренко) вже давно відомий не лише як учасник культового гурту ТНМК, а й як письменник. «Хеві-метал» — вже десята книга автора, до цього читачі мали змогу познайомитися з дитячою казкою «Гупало Василь. П’ять з половиною пригод», а також з романами «Червоні хащі» та «Чорний хліб».
«Хеві-метал» — історія про залежність, яку викликає сцена та складність переходу після телевізійних шоу на самостійну кар’єру. Це драма, проте книга наповнена притаманним авторові гумором, що не дає засумувати при читанні.
Життя після шоу
Іван Майборода — переможець пісенного шоу «Талант», намагається побудувати музичну кар’єру, поки конвеєр з виготовлення нових зірок не залишив його за бортом. У цьому головному герою допомагає одіозний директор Гєна Трушин, про характер якого говорить його ж обличчя: язик без кісток та всюдисущий ніс. Призові кошти закінчились, сольний концерт у Києві прогорів і тепер артисту Йоану З Вами (саме так Івана нарекла генпродюсерка каналу, «шоб цепляло развєдьонок 35-50») доводиться братись за будь-яку роботу. Проте всі ці численні кулінарні та гумористичні шоу, сумнівні концерти, радіоефіри, дні народження лише нагадують про те, що його час спливає і наближається повернення до рідного Тростянця.
Мешкає Іван на Червоному Хуторі на дев’ятому поверсі старої «гостинки» в однокімнатній квартирі, яку винаймає у пенсіонерки. Респектабельному артисту жити в таких умовах негоже, тим паче Бронзовому Голосу країни. Саме тому Йоан називає розвозці ТРК адресу сусідньої новобудови й біжить під парадний, щоб удати, ніби він такий успішний, що там живе.
Популярність артиста прямопропорційна популярності в соцмережах, чим головний герой не може похвалитись. Після «Таланту» у нього залишилось лише шість тисяч підписників, з яких топфанів лише шість. Саме тому, щоб імітувати хоч якусь активність на сторінці, доводилось залучати бот-підтримку в особі дружини Трушина, Іри. Вона з десятків акаунтів коментує і лайкає пости Йоана у вільний від роботи час. Тож Іван свої 30-50 лайків має, але що це за цифри для переможця головного пісенного шоу країни?
Останнім шансом для Бронзового Голосу стає авторська пісня «Гуллівер». Під час виступу на дні села артист виконує щойно написану композицію — і публіка в захваті. Це дає Івану віру в можливість перезапустити кар’єру новим хітом. Демоверсію записує на диктофон у гаражі знайомого механіка Кохана. Іван ставить все на кін, витрачаючи останні гроші сім’ї на розкрутку посту в соцмережах, де він просить фанатів зібрати кошти на запис пісні. Залишається лише сподіватись на краще.
Головний герой у такій складній ситуації залишається сам на сам, адже друзів у Києві він не має. У Івана є лиш знайомі, з якими ситуативно можна гарно провести час. Той же Кохан, щойно розмова заходить про гроші, перестає відповідати на дзвінки. Знайомі наркоторговці, що могли дати безплатний пакетик таких іноді потрібних Йоану речовин, переїхали з даху Іванової «гостинки» в невідомому напрямку. Директор до того моменту вже списав артиста і підшуковує нового кандидата на цю роль. А шоубізнес постає перед ним не як сфера, де можна знайти друзів, а як арена, де кожен думає лише про власну вигоду.
Життя після шоу
Автор виступає за збереження живої мови, що додає роману реалістичності. На жаль, ситуація в країні була такою, що, попри війну, що триває з 2014 року, більшість населення все одно розмовляла російською.
Іван свідомо обирає українську мову, хоча майже усі герої розмовляють російською чи суржиком. Причиною цьому стала поїздка в Мар’їнку разом з учасниками «Таланту» і логічне питання від старшини: «Чому всі артисти на сцені говорять українською, а коли повертаються до намету — переходять на російську?» На наступний день військовий загинув. У старшини лишилося четверо дітей.
Головний герой тяжко переживає цю новину. З ненависті Іван прокушує губу і вирішує не похмелятися, витримуючи на собі наслідки великої кількості гастрольного алкоголю. Відтоді Бронзовий Голос обіцяє собі ніколи більше не пити та не говорити російською.
Залаштунки шоубізнесу
«Шоубізнес тільки тим і займається, що обманює», — ця думка ниткою проходить вздовж сюжету. Не виняток і телепередача «Мрії здійснюються», на яку Івана запрошують, бо основна зірка відмовилась брати участь у зніманнях. Суть шоу полягає в тому, що знаменитість на один день освоює професію, про яку мріяла з дитинства. Іван здійснює чиюсь мрію і стає слідчим, розслідуючи реальне вбивство хлопця.
Через брак часу знімають усе нашвидкуруч і виявляється, обіцяна допомога розкрити вбивство — лише казочки від керівництва каналу. Основна мета — нажитися на чужому горі, створити шоу, яке з радістю подивляться ввечері, а родина хлопця далі хай сама розбирається. Іван дізнається, що поліція зам’яла справу, і хоче допомогти в розслідуванні сестрі загиблого Тоні. Через своє почуття справедливості Бронзовий Голос неодноразово потрапляє в неприємності.
До речі, передача є цілком реальною, як і її ведучий В’ячеслав Узєлков. Разом із Фоззі вони зняли пілотний випуск, однак програма так і не з’явилась на телебаченні.
Ще одна думка, до якої автор підштовхує читачів: «Шоубізнес не для совісних». Менш талановиті Коля Рєзаний і Лапа мають більший успіх, ніж Йоан З Вами, а все тому, що вони готові на будь-що заради грошей і популярності. Зрештою, Трушин замінює свого підопічного. Спочатку віддає обіцяну Іванові роботу Колі Рєзаному, а згодом стає директором новоспеченої зірки Лапи. Головний герой розуміє, що втратив усі шанси через власні переконання. Цю думку підкреслює Трушин у прощальній розмові з Іваном: «Надо било дєлать, как всє дєлают… А ти всєгда хотєл, шоб по совєсті. А людям нє надо по совєсті, людям надо хайп».
Події твору відбуваються у 2019 році, що дозволяє поглянути на стан українського шоубізнесу до широкомасштабного вторгнення і навіть до ковіду. Особливу увагу варто приділити залежності від Москви. Книга чудово закарбовує цей момент історії: пісня, з якою переміг Іван, «Я свободєн», що символічно переслідує його протягом усієї кар’єри, один з прикладів орієнтації телебачення на російський ринок, адже там усі гроші.
Так само і попередній підопічний Трушина, шансоньє Коля Рєзаний, поїхав до Москви, бо виступи в тамтешніх кабаках приносять більше. Сам директор керується висловом «гроші не пахнуть» і бере замовлення від сумнівних політичних сил та продажних чиновників. Івану це не подобається, але від’ємний баланс на карті обеззброює будь-які спроби протесту.
Душевні муки героя передаються у його монологах протягом усієї книги. Йоан картає себе за те, що довів свою кар’єру до критичного стану. Тепер Бронзовий Голос мусить братися за будь-яку роботу, щоб заплатити за оренду квартири та продовжити перебування в Києві ще на місяць. Автор ще на початку книги дає зрозуміти читачам: «У тому, що сталося, Ваня міг звинувачувати тільки себе. Власне, це він і робив…»
Сім’я артиста
Одна з найсильніших сюжетних ліній книги — це руйнування родини головного героя під тиском шоубізнесу. Автор тонко й реалістично показує, як популярність стає випробуванням для особистого життя Івана. Дружина Мар’яна не готова миритися з тим, що їхню сім’ю використовують як черговий елемент видовища: її травма, народження сина, навіть приїзд до Києва — усе перетворюється на постановочні сцени для шоу чи ЗМІ.
Після перемоги головний герой залишається жити в Києві. Мар’яна ж залишається в Тростянці й виховує Стьопу сама. Без батька дитина росте неспокійною і всього боїться. Потреба в розбудові кар’єри породжує стосунки на відстані, ревнощі, недовіру, відчуження. Доходить до того, що Іван загадується над питанням, чи «Воно йому треба?», але сам поки не має відповіді.
Щоб збільшити інтерес до персони Йоана З Вами, директор пропонує розіграти роман з цьогорічною учасницею «Таланту» Лапою. Для неї це можливість збільшити шанси на перемогу, а для Івана — врятувати кар’єру. Бронзовий Голос довго думає, чи погоджуватись йому на дану пропозицію і як у разі згоди сказати про це Мар’яні. Зрештою Іван повідомляє дружині про псевдороман з Лапою, однак буквально на наступний день дізнається, що учасниця «Таланту» відмовилася від авантюри. Йоан знову опиняється за бортом.
Стьопа не впізнає батька. Це і не дивно, адже Іван відсутній у житті родини. Бронзовий Голос намагається відбудувати стосунки зі Стьопою, але дитина не впізнає батька й відгороджується від нього уявним світом улюбленого мультфільму «Король Лев». Бабуся навчила хлопця фрази, щоб не забрали іншопланетяни: «Дібібі дібєбє!!!», яку малий використовує проти Івана. Читачі бачать дитину, яка не хоче йти на контакт, шукаючи захисту в обіймах матері, і безвідповідального батька, який не знає, як остаточно не втратити сина.
Мар’яна підозрює чоловіка в зраді. Івана ж бісить, що Мар’яна постійно ним незадоволена. Конфлікт загострюється. Головний герой розривається між почуттям провини й нерозумінням, чи він взагалі хоче зберегти цю сім’ю.
Урешті-решт, Йоан більше не з нами. Він не витримує тиску і напивається, хоча після туру учасників «Таланту» відмовився від алкоголю. Бачимо головного героя беззахисним, покинутим, розчавленим жорстокою реальністю. І найголовніше питання: чи вдасться Івану знайти в собі сили піднятися й почати нове життя з родиною, відмовившись від кар’єри співака? Чи він облишить родину заради другого шансу в шоубізнесі?
Фоззі визначає жанр книги як «драмеді», тобто суміш драми та комедії, де веселощі межують з гіркотою, а сатира на шоубізнес приховує глибоку особисту трагедію. «Хеві-метал» майстерно балансує між іронією та болем, змушуючи читача то сміятися, то співпереживати головному герою. У цьому й полягає унікальність твору в українській літературі: історія Івана не лише про тимчасовість слави, залежність від шоубізнесу чи сімейні проблеми, що викликає кар’єра артиста. Це історія про людину, яка намагається втримати себе у світі, що готовий її списати.
Блукаючи сторінками «Хеві-металу», читач мимоволі згадає класичне «Місто» Валер’яна Підмогильного. Головні герої — митці, які намагаються підкорити столицю. Обидві книги мають багато схожостей, проте не менше відмінностей. Фоззі розбавляє драму якісним гумором, подібно до «Карбіду» Андрія Любки, та додає чимало реальних історій із залаштунків шоубізнесу.
У результаті вийшов унікальний художній твір, який можна поставити на полицю київської літератури. Це місце найкраще пасуватиме «Хеві-металу», адже столиця відіграє ключову роль у книзі. Неможливо уявити інше місто, яке здійснило стільки мрій, але водночас погубило стільки надій і сподівань. Київ дає лише один шанс.
