Допомога бібліотекам: чи на часі?
Від початку повномасштабного вторгнення потреби українських громад значно змінилися. Відбудова житла, відновлення інфраструктурних об’єктів, підтримка військових та їхніх родин — головні вектори, які вже 4 роки перебувають у фокусі цілої держави.
І цілком очевидно, що інші питання (наприклад, у сфері освіти чи культури) відходять на другий план. Але чи може країна функціонувати, коли немає підтримки для шкіл, бібліотек, мистецьких просторів та молодіжних центрів? Відповідь на це питання Український ПЕН шукав у 2022 році. І таки знайшов!
Із червня 2022 року Український ПЕН організовує літературно-волонтерські поїздки на деокуповані та прифронтові території України. У цьому допомагають українські та закордонні фонди, громадські організації, видавництва, а також небайдужі люди, які надсилають книжки.
Першочергове завдання цих поїздок — передати в бібліотеки на прифронтових та деокупованих територіях книжки українською та іноземними мовами. І водночас під час таких візитів до громад письменники й журналісти надають волонтерську допомогу, документують злочини росії проти української культури, а також проводять зустрічі з місцевими мешканцями.
Український ПЕН також здійснює підтримку пошкоджених чи зруйнованих бібліотек у рамках кампанії «Незламні бібліотеки» — ініціативи, в рамках якої книгозбірні у 17 областях України вже отримали понад 100 тисяч видань українською та англійською мовами.
Бібліотека у Софіївській Борщагівці
«Кожна із цих поїздок незабутня — головно тому, що в кожній із них нам є чого навчитися. Іноді — смирення, коли бачиш, як багато зусиль потрібно, щоб пробити вузеньку доріжку для потоку нових і свіжих ідей, які так потрібні меншим громадам, щоб дозволити собі рухатися вперед. Але здебільшого — віри в себе і знання, що робиш потрібну справу, що в нашій великій країні завжди і скрізь є місце, де на вас чекають і де саме ви можете докластися до часом не помітних на перший погляд, але дієвих змін», — зазначила перекладачка, координаторка літературно-волонтерських поїздок Анна Вовченко.
Станом на 1 березня 2026 року Український ПЕН здійснив понад 40 літературно-волонтерських подорожей в усі звільнені та прифронтові регіони України: на Харківщину, Чернігівщину, Одещину, Миколаївщину, Херсонщину, Сумщину, Дніпровщину, Донеччину, Запоріжжя, Київщину тощо. До кожної поїздки долучаються українські та іноземні письменники і журналісти.
41-ша літературно-волонтерська поїздка
Свою 41-шу літературно-волонтерську поїздку Український ПЕН провів на Київщині. 22–24 лютого у мандри регіоном вирушили письменниці Галина Малик, Марина Гримич, Христина Морозова та Олеся Мамчич, а також психолог, дослідник з університету Монаша в Мельбурні (Австралія), стипендіат INDEX: Інститут документування і взаємодії Ешлі Гамфрі.
Маршрут поїздки пролягав через Софіївську Борщагівку, Білу Церкву, Фастів, Ковалівку та Українку.
«Ранок першого дня почався із Софіївської Борщагівки. Я вперше побачила бібліотеку, облаштовану в спортивному центрі поруч із футбольним полем. Далі ми мали зустріч у Молодіжному центрі Білої Церкви. Коли я почула, що на неї люди їхали із сусідніх населених пунктів, стало трохи соромно, що я часом з лівого берега Києва виїжджати не хочу.
Наступного дня була запланована подія для дітей у школі Благодійного Фонду Святого Мартіна де Поррес у Фастові. Я маю скепсис щодо поєднання релігії й освіти, але ця школа — суцільна любов. Тут безпосередні, веселі, щасливі діти», — зазначила письменниця та комунікаційниця Христина Морозова.
Молодіжний центр у Білій Церкві
Школа Благодійного Фонду Святого Мартіна де Поррес у Фастові
«Наступним пунктом нашого турне була подія у Центрі життєстійкості “Родина 4.5.0” у Фастові. Зусилля його команди і повага до військових викликають щире захоплення. А в останній день поїздки ми мали зустріч в Українці із читачами й читачками бібліотеки з найкрасивішим краєвидом в Україні, як влучно зауважила Марина Гримич. Я люблю ці зустрічі, тому що ти хоча й говориш про книжки, які ви привезли для бібліотек, але щоразу витягуєш глибоко з себе щось важливе, про що хочеться сказати», — ділиться Христина Морозова.
Як бібліотеки стали центром культурного (і не тільки) життя громад
За останні роки бібліотеки змінили своє «звичне обличчя». Замість простих книгозбірень, вони стали простором культурного життя невеликих українських громад. Тут можна потрапити і на презентацію книжки, і на літературні читання. Або ж просто провести час у компанії знайомих.
А в часі повномасштабного вторгнення у громадах Київщини (як і в інших регіонах) бібліотеки, молодіжні центри та центри життєстійкості стали справжніми осердями життя. Місцеві мешканці тут працюють, зустрічаються з друзями. Школярі — вчаться під час відключень світла. І всі разом шукають тепла посеред цієї непростої зими.
Книги також стають важливим елементом сучасного побуту українців. Адже читати можна за будь-яких умов. Бібліотекарі зізнаються, що відвідувачів тепер значно більше як серед дітей, так і серед дорослих. Адже читання книжок стає хорошим варіантом дозвілля під час тривалих відключень світла.
Бібліотека у Софіївській Борщагівці
Попри це й досі, коли минуло вже 4 роки від початку повномасштабного вторгнення росії в Україну, локальні бібліотеки стикаються з браком якісних книжок. Тривалий час на бібліотечних полицях поруч з книгами українською стояли і російські видання. І якщо російськомовні книжки і вдалося прибрати, то замінити їх бібліотекарі самостійно не можуть.
Завдяки партнерам та друзям — Міжнародному фонду «Відродження», Book Aid International, журналістці Мирославі Ґонґадзе, а також небайдужим українцям — у цій поїздці Український ПЕН зміг передати близько 600 україно- та англомовних книжок до бібліотек Київської області.
Символічно, що роковини повномасштабного вторгнення Український ПЕН спільно з письменницями та дослідниками зустрів також у поїздці. 24 лютого літературно-волонтерська поїздка привела до Українки.
Місто зазнає постійних обстрілів з боку Росії. А місцева бібліотека досі заповнена російськомовними виданнями. Причому абсолютно різними — від перекладів української класики до довідників з лікарських трав. Місцеві працівниці стверджують: книжки залишають, бо люди хочуть читати. А замінити російськомовні видання поки що немає чим.
«Фонд у нас, звісно, ще застарілий. Російськомовні книжки стоять, бо немає такого фінансування, щоб їх замінити. Коли є змога щось нове замовити, то ми просто в ейфорії. Тому що нова книжка — це завжди щось особливе. І кожен хоче читати саме нове. Наше місто молоде, бібліотека наповнена читачами. І дітьми, і дорослими», — зазначає директорка Української міської бібліотеки Таїсія Вакса.
Бібліотека в Українці
Попит на україномовні видання в Українці справді високий. Принаймні вже після зустрічі з письменницями відвідувачі бібліотеки хотіли взяти книжки додому. Питання лише в тому, коли кількість україномовних книжок дозволить повністю замінити російські видання.
Насправді з такою проблемою стикаються й інші бібліотеки. Наприклад, у Ковалівці, куди під час літературно-волонтерської поїздки також передали книжки, бібліотекарка Ірина Бараненко зізнається: «У мене зараз, на жаль, бібліотека напівпорожня. Прибрали всі російськомовні видання, і книжок стало значно менше. Звісно, хтось приносить з дому, якісь я купую. Але ще треба поповнювати фонд якісними книжками».
Хочеться вірити, що така допомога дозволить значно швидше поповнити бібліотечні фонди якісною українською та іноземною книгою. Бо культурний простір змінюється не автоматично — його потрібно наповнювати. Зрештою, для цього літературно-волонтерські поїздки Українського ПЕН і проводяться.
А якщо й ви хочете підтримати бібліотеки деокупованих та прифронтових регіонів, то це можна зробити! Усі деталі — на сайті Українського ПЕН.
