Готелі Львова: старовинні історії міста, відомі постояльці, авантюрні таємниці й загадкові події львівської давнини. Рецензія на книгу Дениса Мандзюка «Готелі старого Львова»

Книжка «Готелі старого Львова» — це літературно-довідкова збірка від журналіста, письменника та блогера Дениса Мандзюка, який уже зацікавив дослідників і дослідниць історії Львова виданнями «Країна Галичина. Місця, події, люди», «Копаний м’яч. Коротка історія українського футболу в Галичині» та «Право на смерть. Самогубства у Львові часів цісарства».

Нова книга автора дозволяє зануритися в буремне минуле Львова крізь призму вивчення подій і авантюр, що відбувалися в готельних номерах міста — читачі можуть відчути себе свідками трагічних і комічних подій, які сталися з гостями Львова у ХІХ — на початку ХХ століть. Канва оповіді складається з сотень фактів та історій, які могли би зникнути в круговерті часу, але завдяки автору тепер закарбовані у книзі для сучасників і майбутніх дослідників старовинної хроніки міста Лева.

Мандрівки Львовом часто-густо загострюють відчуття плину часу — під пильним поглядом кам’яних маскаронів і горгулій, вік яких перетнув позначку в кілька століть, людина може відчувати себе незначущою крихтою міської історії. Авжеж — старовинні фасади ставали свідками неймовірної кількості подій, веселощів, трагедій і авантюр. І книга Мандзюка схожа на екскурсію, яка здатна змінити ставлення до Львова раз і назавжди: коли стіни відомих споруд промовляють потаємними легендами до обізнаних і уважних читачів, стають відомими долі багатіїв та добродіїв, які пішли у засвіти в позаминулому столітті, а вивчення побуту й традицій старого міста відкривають нові ракурси вже відомих і впізнаваних будівель.

Читачеві пропонують дістатися на машині часу років на 200 назад і мандрувати готелями старого Львова завдяки історичним довідкам, вирізкам із газет того часу, збереженим афішам і щоденникам свідків і свідкинь. Атмосферу читання вдало доповнюють історичні фотографії, що дозволяє не лише побачити первозданний вигляд відомих будівель і львівських вулиць, а й порівняти його із сучасним містом. Наприклад, можна дізнатися, що річка Полтва, яка протікала через центр Львова, зникла під землею, а в деяких готелях із часом добудували поверхи під час реставрацій.

Особливість видання — розповідь про минуле через історію будівель і зв’язок споруд із міськими інтригами та легендами. Читачі знайомляться з персоналіями того часу, про яких пише автор, дізнаються сімейні драми заможних власників кам’яниць і старовинних готелів, захоплюються драматичними долями, жахаються самогубств через нерозділене кохання, а портрети зухвалих злодіїв, розпусних повій, мрійників, королів, монахинь, коханців оживають на сторінках видання та малюються в загостреній уяві. Історії людей і їхні переживання складені у біографічні оповідки, які дозволяють осягнути бентежність буття.

Так, у 1911 році у кімнаті «Народної гостинниці» зупинилися троє учнів гімназії, серед них — Євген Юринець. Уночі постояльців розбудив постріл: Юринець застрелився, залишивши після себе зошит із віршами. Того ж дня Іван Франко отримав поштою рукописи юнака з проханням опублікувати їх після смерті. Хоча вірші виявилися незграбними, Франко надрукував у газеті один уривок, що відображав романтичні мрії юного автора.

Готельний номер — театральна сцена, на якій актори грають драму чи трагедію, але ім’я цій п’єсі — життя, тож і події з шаленою швидкістю змінюють одна одну: видання налічує 5 розгорнутих блоків, у яких ідеться про найвідоміші готелі старого Львова, 29 коротких нарисів про першорядні та другорядні готелі, а також згадки про третьорядні готелі (в якості абеткового вказівника) та пансіонати міста Лева. Книжка налічує 403 короткі персоналізовані історії — авантюри, драми, шахрайства, розпуста, самогубства, візити почесних гостей, а також декілька десятків фотографій готелів у різні часи та епохи.

До прикладу, в книжці йдеться про готель «Жорж» у самісінькому центрі міста, повз який щоденно проходять тисячі львів’ян і гостей міста, здебільшого навіть не здогадуючись про його понад двохсотрічну історію, драматичні події та відомих особистостей, що перебували у цих стінах. Але варто розгорнути книгу «Готелі старого Львова» на розділі «Під покровом святого Юрія» — і за 54 сторінки історія найвідомішого львівського готелю розвернеться в унікальному та цікавому ракурсі. 

«Перший за віком, перший за статусом», — так про «Жорж» пише Денис Мандзюк. І дійсно, перед читачами постає деталізована історична оповідь: від відомостей про ідейника створення легендарного «Жоржа» Ґеорґа Гоффмана та його родину до цитування часописів, історії перебудови споруди та хитрих махінацій. А далі — доля готелю у Першій світовій війні та в радянські часи, коли заклад націоналізували. Тоді «Жорж» став частиною мережі «Інтурист» і обслуговував здебільшого іноземних гостей. На той час у готелі працювали 185 співробітників, серед яких було кілька агентів радянських спецслужб. Останні ретельно стежили за персоналом, особливо за працівниками з націоналістичними чи антирадянськими поглядами. Попри труднощі з обслуговуванням через відтік кваліфікованих кадрів, готель поступово став важливим об’єктом для розвідки та обслуговування міжнародних гостей, які почали відвідувати Львів у більшій кількості.

Влучною ілюстрацією до історичних довідок є частина, в якій ідеться про гостей: наприклад, можна дізнатися, як угорський піаніст-віртуоз Ференц Ліст (до речі, його ім’ям тепер у Львові зветься сусідня вулиця) завітав до Львова на один день, а прожив у «Жоржі» цілий місяць; що ерцгерцог Рудольф ласував у місцевому ресторані супом «Імперіаль», голландським лососем, полядвицею та іншими вишуканими стравами: як перський шах провів у Львові три дні та був неприємно вражений занадто високою ціною прийому; та про деталі арешту чекістами колишнього військового міністра Польської Республіки Юліуша Мальчевського. 

На зміну оповідкам про гостей готелю приходить розділ «Хроніка готелю Жоржа», де із зазначенням років мовиться про події, що сталися в стінах славнозвісного будинку. Наприклад, у 1908 році тижневик Nowości Illustrowane присвятив першу шпальту трагічному інциденту в цьому готелі. У статті йшлося про самогубство барона Фрідріха Еренбурґа, який викинувся з вікна третього поверху. Видання зосереджувало увагу на обставинах події та особистості барона, згадуючи про його зв’язки та можливі мотиви трагічного рішення. Цей випадок став однією з найгучніших подій у Львові того часу, породивши численні чутки й обговорення серед місцевої громадськості.

Денис Мандзюк загалом зосереджується на п’яти основних розділах про великі львівські готелі, як-от «Жорж», «Європейський готель», «Народна гостинниця», готельний комплекс «Брістоль», «Краківський готель», детально висвітлюючи їхнє створення, функціонування та цікаві випадки, пов’язані з гостями.

Кому ж може бути цікаво прочитати книгу Дениса Мандзюка «Готелі старого Львова»? Це видання приверне увагу різних читачів, оскільки воно більше схоже на екскурсію містом, де кожен і кожна знайде щось своє. Книга поєднує різні жанри — від історії з драматичними сюжетами до довідника, що збагачує знання. Крім того, завдяки детальним описам і фотографіям, вона стає не лише захопливим матеріалом для читання, а й своєрідним путівником, що дозволяє побачити Львів з нової перспективи.

Любов виникає з любові: можна стверджувати, що автор закоханий у Львів щиро та невідворотно. Адже лише з такими почуттями можна малими крихтами зібрати інформацію для такого масивного та ґрунтовного видання. Денис Мандзюк веде патреон-сторінку із назвою «Нецікавий Львів», але це омана, адже цікавинок на його каналі більшає з кожним новим дописом.

Книга Дениса Мандзюка «Готелі старого Львова» дозволяє побачити місто Лева у новому світлі — як архітектурний простір, де в готелях перетиналися шляхи видатних особистостей, творчих діячів і звичайних подорожніх. Завдяки легкому (але водночас інформативному) авторському стилю читачі дізнаються не лише про архітектуру і внутрішнє оздоблення готелів, а й про події, що стали частиною міського фольклору та історії.