Про що проєкт «Династія Кричевських»
До 27 вересня в Музеї української діаспори в Києві триває виставковий проєкт «Династія Кричевських», приурочений до 100-річного ювілею Катерини Кричевської-Росандіч та 125-річного ювілею Василя Кричевського (Молодшого). Проєкт демонструє масштабну ретроспективу життя і творчості представників трьох поколінь видатної української мистецької династії, котрі в різні часи та за різних обставин були змушені покинути батьківщину й стати емігрантами.
В експозиції виставки — понад 80 живописних та графічних творів Кричевських з колекцій Музею української діаспори, Національного художнього музею України й приватних зібрань. Це: архітектурні начерки, книжкові обкладинки, полтавські й кримські краєвиди та емігрантські етюди візіонера української культури, архітектора й творця стилю «український національний модерн» Василя Кричевського (1873, Ворожба – 1952, Каракас); українські пейзажі й ескізи до портретів художника-монументаліста й педагога Федора Кричевського (1879, Лебедин – 1947, Ірпінь). Київські, кримські, каліфорнійські краєвиди, родинні портрети й дизайнерські ескізи художника українського кіно й дизайнера Василя Кричевського (Молодшого) (1901, Харків – 1987, Пало-Альто); українські й американські пейзажі мисткині Олени Кричевської (1892, Казимирівка – 1964, Маунтейн В’ю); вибрані паризькі, венеційські та нью-йоркські краєвиди й натюрморти майстра ліричного пейзажу, художника Миколи Кричевського (1898, Харків – 1961, Париж). Також ранні європейські, взірцеві американські пейзажі та краєвиди незалежної України художниці й меценатки, берегині спадщини видатної династії Катерини Кричевської-Росандіч (1926, Київ – 2021, Маунтейн В’ю).
Переважна більшість творів, представлених на виставці, належать до колекції Музею української діаспори, що сформувалася протягом 1990-2000-х років завдяки художниці Катерині Кричевській-Росандіч. Протягом усього життя мисткиня зберігала художню й архівну спадщину своєї династії, а в 1993 році особисто відвідала незалежну Україну та поповнила фондові зібрання провідних українських музеїв творами Кричевських, включаючи Музей української діаспори. Сьогодні колекція музею налічує понад 700 творів й архівних матеріалів Кричевських: пейзажі, портрети, натюрморти, ілюстрації, ескізи українського, французького, американського періодів, унікальні документи, листування й особисті речі трьох поколінь відомої родини, частину з яких проєкт «Династія Кричевських» представляє вперше.
На завершення виставки в Музеї української діаспори буде презентовано каталог, що підсумує проєкт та віддасть глибоку шану відомій мистецькій династії у рік подвійного ювілею — 100-річчя Катерини Кричевської-Росандіч та 125-річчя Василя Кричевського (Молодшого).
Олександр Довженко, Кричевські та кінострічка «Земля»
Однією з центральних тем виставки «Династія Кричевських» з нагоди відзначення 125-річчя від дня народження художника Василя Кричевського (Молодшого) стала історія створення кінострічки «Земля» — шедевру українського кінематографа, відзнятого у 1930 році видатним Олександром Довженком. Експозиція представила унікальні архівні матеріали Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України та відеозаписи Національного центру Олександра Довженка, що розкривають невідомі сторінки співпраці Довженка та Кричевського (Молодшого).
Афіша кінофільму «Земля». Режисер — Олександр Довженко, художник — Василь Кричевський (Молодший). Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України
Кадр із кінофільму «Земля». Режисер — Олександр Довженко, художник — Василь Кричевський (Молодший). 1930. Національний центр Олександра Довженка
Довгий час між дослідниками існувала суперечка: хто з Василів Кричевських — батько чи син — став художником «Землі». Василь Григорович Кричевський як перший художник українського кіно починав співпрацю з Олександром Довженком та Київською кіностудією, зокрема, за кінофільмом «Звенигора» (1927). Проте, маючи сина Василя, який також став працювати в українській кіноіндустрії, та передбачаючи можливу плутанину, вказував своє ім’я у титрах та афішах як «проф. Василь Кричевський».
Василь Кричевський (Молодший), як і батько, будучи талановитим художником українського кіно, до еміграції встиг попрацювати на Київській та Одеській кіностудіях й оформити 16 кінострічок. У титрах та афішах підписувався переважно як Василь Кричевський. Найвідомішою його роботою стала співпраця з Олександром Довженком за кінофільмом «Земля» 1930 року. Художник створив декорації, костюми, реквізити та обрав місце зйомок для кінострічки. Зі спогадів доньки художника Катерини Кричевської-Росандіч відомо: «У 1929 (чи 1930) р. батько почав роботу над фільмом “Земля” — відомим фільмом Олександра Довженка. Батьковим завданням було знайти цікаві місця для зйомок. Він знав такі коло села Шишаки, на Полтавщині, де його дядько Федір Кричевський мав хату. Батько вирішив, що село Яреськи було якраз те, що треба. Мама і я поїхали з ним».
Василь Кричевський (Молодший). Київ. 1934. Музей української діаспори
Василь Кричевський (Молодший). Річка Псло. Полтавщина. Ескіз. 1960-ті (?). Папір, олівець, акварель. Музей української діаспори
Василь Кричевський (Молодший). Рекламний плакат. Ескіз. 1958. Папір, туш, перо. Музей української діаспори
Василь Кричевський (Молодший). Сан-Франциско. 1956. Картон, гуаш. Музей української діаспори
Попри закордонні кінопокази й міжнародне визнання та внесення кінострічки «Земля» міжнародним референдумом кінокритиків до найвизначніших здобутків світового кінематографа, совєцька цензура після значних скорочень і кількох показів звинуватила фільм в біологізмі й натуралізмі, зняла з прокату й поклала на полицю. Сьогодні завдяки Національному центру Олександра Довженка, реставрації кіноплівки, а також виставці «Династія Кричевських» український глядач відкриває для себе знамениту «Землю» заново.
Емігрувавши до США в період Другої світової війни, Василь Кричевський (Молодший) продовжив займатися творчістю, проте до кінозйомок вже не повертався. Мистець переважно писав американські пейзажі та українські краєвиди по пам’яті, а також працював рекламним дизайнером — виконував креслення механічних приладів та етикетки до товарів широкого вжитку.
Збереження родинної спадщини та відвідини незалежної України Катериною Кричевською-Росандіч
Катерина Кричевська-Росандіч. Каліфорнія. США. 1981. Музей української діаспори
Василь Кричевський (Молодший) із дружиною Оленою (зліва) та донькою Катериною (справа) перед від’їздом до США. Гайдельберг. Німеччина. 1949. Музей української діаспори
Совєцький режим всіляко намагався стерти з української культурної мапи імена Кричевських. Еміграція в буремні історичні часи допомогла видатній родині зберегти життя й продовжити будувати українську національну культурну ідентичність ХХ ст. Роз’їхавшись по різних куточках світу: Василь Кричевський з дружиною Євгенією і донькою Галиною — до Венесуели, старший син Микола Кричевський — до Франції, а Василь Кричевський (Молодший) з дружиною Оленою та донькою Катериною — до США, — представники видатної династії продовжували підтримувати духовний зв’язок із батьківщиною, зберігали пам’ять про українську історію й культуру, плекали національні традиції в своїй творчості та були активними учасниками мистецького життя української діаспори.
Художниця й меценатка, онучка Василя Григоровича Кричевського Катерина Кричевська-Росандіч протягом усього життя зберігала мистецьку й архівну спадщину своєї видатної родини. Виставка «Династія Кричевських» з нагоди 100-річчя з дня народження мисткині представила взірцеві акварелі Катерини Кричевської-Росандіч різних періодів та твори її родини, збережені й передані до музейних зібрань особисто мисткинею після здобуття Україною незалежності.
Катерина Кричевська-Росандіч. Сан-Франциско. Каліфорнія. 1956. Папір, акварель, туш. Музей української діаспори
Катерина Кричевська-Росандіч. Затока Бодега. Каліфорнія. 1957. Папір, акварель. Музей української діаспори
Катерина Кричевська-Росандіч. Софійська вулиця. Київ. 1994. Папір, акварель. Музей української діаспори
Доля відвела Катерині Кричевській-Росандіч довге життя — 95 років, сповнене численних випробувань. Виїхавши у 17 років з Києва в розпал Другої світової війни, юна мисткиня з батьками поневірялася в німецьких Ді-Пі таборах для переміщених осіб, на початку 1950-х років емігрувала до вільної Америки, працювала в майстернях видатних українських художників-емігрантів Якова Гніздовського і Святослава Гординського, наприкінці 1950-х років з дядьком Миколою Кричевським із пленерами відвідала Європу, де студіювала акварельну техніку, створила десятки американських, європейських та українських краєвидів.
Поруч із художньою творчістю в житті Катерини Кричевської-Росандіч завжди були меценацтво та збереження спадщини своєї видатної родини. У 1993 році художниця однією з перших закордонних українців відвідала незалежну Україну та передала до музейних колекцій твори трьох поколінь династії Кричевських. Протягом 2000-х років мисткиня продовжувала листуватися з українськими музеями й дарувати до їхніх колекцій архівні матеріали й твори представників своєї родини. У 2009 році Катерина Кричевська-Росандіч була нагороджена почесною відзнакою «Заслужений діяч мистецтв України». Художниця залишила по собі спогади й значну епістолярну спадщину, що допомагають сучасним дослідникам розкрити маловідомі сторінки життя і творчості трьох поколінь династії Кричевських.
Катерина Кричевська-Росандіч отримує нагороду «Заслужений діяч мистецтв України». Зліва направо: зять Гарольд, Влад Воскресенський, представник Посольства України в США, Катерина Кричевська-Росандіч, донька Лада, онука Меган. Каліфорнія. США. 2009. Музей української діаспори
«Подорожуючи Європою, я часто спостерігала, як кожна країна пишається своєю старовиною. Часом я думала, як фактично мало ми, українці в Україні, і ті, що розвіяні по світі, знаємо про мистецьку старовину нашої батьківщини. А знати про цей мистецький доробок нашої культури варто і пишатися є чим», — згадувала Катерина Кричевська-Росандіч.
