Виставка Каріни Синиці «Знахідка!» у Малій Галереї Мистецького арсеналу відкрилась лише 17 вересня, проте команда вимушена достроково її завершити через регулярні російські обстріли. Проєкт триватиме по 4 жовтня.
Комунікаційниця Мистецького арсеналу Аня Зурова зібрала 6 причин, чому вам варто встигнути її відвідати.
Виставка постає з моменту знахідки
Діти гралися в хованки і знайшли печеру. А в печері, поміж тисячолітніх брил, вони натрапили на давно скам’янілі мушлі. «Як ти думаєш, а скільки їм років? А вони старші за маму? А вони живі? А ми — живі?»
З цих слів починається кураторський текст Анни Ташевої, а з дитячого запитання постає і сам проєкт мисткині Каріни Синиці. Її зацікавив особливий момент ненавмисного контакту з чимось прадавнім, схованим у землі. Виставка переносить глядача у казковий світ, де така зустріч можлива будь-де: у дикому ландшафті, під землею, на околичній Троєщині чи на історичній Кудрявці.
Вона розповідає про перше усвідомлення смерті, але без страху
Більшість з нас ще в дитинстві стикається зі смертю, коли раптом розумієш те, що і ти колись помреш. У своєму тексті кураторка називає момент усвідомлення поворотним, таким, що ділить життя на «до» та «після». А саму знахідку — мушлю амоніта, тварини, що пережила динозаврів і вимерла разом із ними, — знахідкою життя та смерті водночас.
Експозиція відсилає вас у казковий всесвіт
Перша зала виставки переносить відвідувачів у казковий світ дитинства. Картини експонують прямо на підлозі, а центральними образами на них постають діти, які, граючись, знаходять тисячолітні закамʼянілості.
У другій залі картини вже на стіні, глядач ніби сам перетворюється на цих дітей, і роботи піднімаються з підлоги на стіни — у більш «музейний» і професійний регістр. Так простір повторює шлях від випадкової знахідки до осмислення, від казки до реальності.
Частина робіт натхненна київським монументальним мистецтвом
Каріна Синиця у своїй практиці часто звертається до українського монументального мистецтва. У «Знахідці!» скульптури стають тлом для «пейзажів минулого». Фонтан Ернеста Коткова «Водограй» на Троєщині зберігся, але не працює з 1990-х. Монументальну «Дюймовочку» невідомого автора на Троєщині знищили у 2023 році. На іншому полотні художниця зображає археологічні розкопки на Кудрявці 2024 року. Відомі та забуті місця міста постають як шари часу, які варто помітити, поки вони не зникли.
Військові фортифікаційні споруди як місце знахідки
Куратoрський текст нагадує, що сьогодні цінні наукові знахідки нерідко трапляються українським військовим. Фортифікації ставлять їх на одному рівні з античними амфорами та трипільською керамікою, у товщі ґрунту, «впритул із крихкістю чужого минулого та власного теперішнього». Проєкт розмовляє про війну через час, землю і пам’ять, а не через прямі образи.
Проєкт зачіпає тему дитячих знахідок як частини палеонтології
Кураторка Анна Ташева у своєму тексті зазначає: «Багато з найважливіших відкриттів в історії палеонаук (наприклад, печера Ласко у Франції) були зроблені нефахівчинями, почасту — дітьми». В особистій розмові і сама Каріна розповідає про палеонтологиню-самоучку Мері Еннінг, яка почала збирати артефакти ще з дитинства. Відтак, і в центрі картин мисткині опиняються діти.
Встигніть відвідати виставку «Знахідка!» в Малій Галереї Мистецького арсеналу (вул. Івана Мазепи, 28) по 4 жовтня. Галерея працює з 12:00 до 19:00, вхід вільний.
