Зроби собі подарунок, плекаючи стійкість у турбулентні часи
Турбота про себе — це не завжди про покупки чи справи. Цього Різдва вашим подарунком собі може стати рішення знайти час на хороші зміни, що ви на них заслуговуєте. Про те, що робити з подарунками та які подарунки робити варто, міркує клінічна психологиня, психотерапевтка в напрямах когнітивно-поведінкової й гештальт-терапії Олександра Шелюг.
Наша реальність сьогодні заледве римується з подарунками. Принаймні у традиційному їх розумінні, — тому, який про красу чи комфорт. Настає пора ефірних субстанцій, що їх не покладеш у коробку з бантом. Неможливо не зважати на війну й те, як вона методично виснажує нашу психіку. У такий час дорога до добробуту прокладається за дещо іншим маршрутом, а простір для свята у житті має трохи інше оздоблення.
Тому цьогоріч зимової пори, яка асоціюється, з-поміж іншого, з подарунками, пропоную подарувати собі підтримку й турботу. Можливо, ви зітхнете скептично — мовляв, чергова психологічна порада про підтримку себе в кризові часи. Але я все ж спробую запросити вас поглянути на ці процеси (і на себе заразом) з не зовсім, можливо, звичної точки зору. Christmas edition, так би мовити.
Можна, приміром, опертися на психологічну модель резильєнтності, яка, за словами відомої психологині, дослідниці стресу, копінгу та психологічної підтримки Карен Райвіч, є комбінацією здібностей, процесів, сильних сторін і ключових переконань, які в сукупності допомагають нам пристосовуватись, відновлюватись і зростати після поразки, нещасть, навіть травматичного досвіду. «Ми докорінно розуміємо, що резильєнтність не є бронею, яка оберігає нас від болю, — пише Райвіч у своїй передмові до книги ще однієї психологині-дослідниці резильєнтності Люсі Гон. — Натомість резильєнтність робить нас здатними відчувати біль (так само як і злість, тривогу, провину) та просуватись крізь ці емоції, щоб ми могли продовжувати відчувати радість, захоплення та любов. За своєю суттю резильєнтність стосується мобілізації всіх ресурсів, які є всередині нас, для того щоби впоратись із нещастям, яке постало перед нами, або навіть трансформувати його.
«Академія стійкості» — ресурс, з любов’ю створений Українським інститутом когнітивно-поведінкової терапії та центром «Коло сім’ї», каже про такі п’ять складових психологічної стійкості:
- цінності: знати сенс свого життя, своє покликання і жити згідно з цим навіть у миті найважчих випробувань;
- ефективна дія: організувати свою поведінку в ефективний спосіб, діяти з надією, діяти згідно з цінностями, діяти разом;
- корисне мислення: здатність сприйняти ситуацію та навігувати у ній з мудрими та світлими думками;
- ефективна регуляція енергії та емоцій;
- стосунки: об’єднання з іншими задля подолання труднощів, плекання спільної стійкості, взаємної підтримки та ефективної співдії.
Звісно, це лише формула, чи то пак форма, яку саме вам належить вдумливо наповнити змістом. Зробити собі, приміром, подарунки сміливості: викреслити з переліку завдань те одне, від початку нереалістичне, чи навпаки — докласти зусиль, щоб дотягнутися до омріяного. Чи подарунки близькості: попросити про допомогу чи доєднатися до волонтерського руху, зав’язати стосунки попри непевне майбутнє чи звільнити час для спільних важливих ритуалів. Такі подарунки назавжди залишаться з вами цінним досвідом, хоч і потребуватимуть відваги й зрілості.
А ще часом зробити собі подарунок — це вивчити кілька автентичних колядок і понести їх рідним разом зі звіздою. Прислухавшись до себе, обрати в книгарні дитячу книгу про те, чого вам бракувало колись чи бракує нині. Турбуватися про себе — це закорінюватися в культуру, шукати в ній сенси й добрі формулювання для власних почуттів, переймати досвід інших людей. Добре, якщо цьогоріч подарунки собі промовлятимуть до вашої — може, змарнілої — душі. Стануть цілющим символом рішучості, але й гнучкості. Плекатимуть силу духу, але й самоспівчуття в ці темні часи.
Звісно, хотілося б, щоб цей текст надихнув вас на нову думку чи, може, навіть спроби діяти в не знаний раніше спосіб. Та цілком нормально, якщо ви зрозумієте, що доведеться винайти індивідуальне рішення, співрозмірне з вашими силами й ситуацією. Можливо, це буде щось базове на кшталт турботи про потреби організму й здоров’я.
Наразі ж поділюся тим, що або вже працює для мене, або до чого є сенс прагнути.
Вище вже йшлося про важливість усвідомлювати свої цінності й діяти згідно з ними. Визначте, що вас наповнює й надихає та знаходьте змогу це робити. Наприклад, якщо я знаю, що спілкування з близькими людьми та підтримка їх є однією з моїх цінностей, то з більшою ймовірністю знайду на це час і сили.
Своєю чергою, сили ще потрібно вміти правильно розподілити. інності допомогають із розставленням пріоритетів, але важливо не тільки знати, а й вчасно згадати про свої обмеження. Приміром, у свій нещодавній вихідний після зустрічі з подругою я раптом відчула, що моя батарейка сіла. Це не дуже збігалося з моїми уявленнями про продуктивний день (дарма що вихідний). Але в той день це могло бути тільки так, і ніяк інакше. І це розуміння дозволило мені відповідально планувати залишок дня й не залазити в борг перед собою завтрашньою у спробах більше зробити сьогодні. І так, визнання власних обмежень передбачає вміння відмовлятись від менш значущих чи важливих речей (повертаємось до пріоритетів). Це не про капітуляцію – а про рух назустріч стійкості й змістовному життю.
А ще в той день я собі подякувала за справи, які вдалося зробити, хай навіть вдалося й не надто багато. Вдячність, до речі, теж є компонентом резильєнтності, який найчастіше фігурує в дослідженнях. Для мене ж вдячність – собі, рідним, світу, ЗСУ! – здатна осяяти найпохмуріший день. Навіть коли для нас лік таких днів іде на роки. Це ще й своєрідний спосіб позначати пройдені кілометри цього марафону, адже – тут звучатиму в унісон з колегами – війна і є виснажливим марафоном, що потребує відповідального ставлення.
На шляху до власного добробуту слід не забувати про те, кому ми ним завдячуємо й що від нас залежить добробут спільний. Допомагати тим, хто нас захищає або тим, хто цього потребує, вкладатися в спільну справу — критично важливо. Відкрийте маленький збір до Різдва чи відправте подарунок на Миколая (за старим стилем, ви ще навіть встигаєте) дитині військового чи людині, яка змушена була залишити свою домівку. Бо віддавати може бути найбільшим подарунком собі й — повертаючись до науки резильєнтності — працюватиме на рівні цінностей, соціальної належності.
Часом різдвяні дива є рукотворними й мають відтерміновану дію. Зичу нам усім уміння не відвертатися від реальності, а витримувати її, плекаючи власну емоційну стійкість й віднаходячи радість навіть у похмурих місцях.
