Прикрасьте оселю — зробіть витинанку
Про мистецтво витинанки розповідає директорка Могилів-Подільського Центру народної творчості, майстриня Оксана Городинська
Перед Різдвом усе поспішає вбиратися у святкові шати, а полиці магазинів рясніють ялинковими іграшками й елементами декору для дому. Прикраси можна зробити самостійно вдома, щось просте і для цього взяти папір і ножиці. Та саме папір і ножниці — основний матеріал для витинанки, паперового марева, який сповнить оселю й душу святковим настроєм.
Витинанка — древній вид народного мистецтва. Саме паперова витинанка стала дуже популярною, оскільки матеріали для виготовлення були доступними, її легко створити, а вироби нескладно почепити.
Були також оберегові витинанки: це такі значки, які вішали над вікнами і дверима. Щоб захистити дитину чи допомогти зіллю набратися цілющих властивостей, прикрашали витинанками сволок, до якого кріпилися гачки для колиски чи зілля, мисники, куточки біля образів. З декоративною метою робили фіранки на вікна.
Класичну українську витинанку вирізають із суцільного паперу. Вона обов’язково симетрична на дві, або на чотири сторони. Якщо її потягнути за крайчик, то витинанка розкриється вся, тобто лінії не обриваються. Вирізали її з газетного паперу, котрий потім фарбували соком буряка чи бузини, щоб на білих стінах чи комині, куди вішали виріб, він вирізнявся. Для різдвяних витинанок притаманні різні узори, переважно це зірки, дідухи, силуети духів, які охороняють домівку, солярні знаки: сонце або півень як сонячний птах.
Сьогодні витинанка перетворилася на багатогранне мистецтво, бо це можуть бути і мініатюрки, і великі полотна. Наприклад, витинанку використовують на сценах при оформленні вистав, концертів. Змінюється підхід до витинанок. Наприклад, майстри зі східних і південних областей України виконують витинанки аплікаційного типу, тобто виріб не з суцільного паперу і до нього можуть додавати різні кольорові теж витинанкові елементи. Також популярними стають іграшки, де з різних матеріалів (паперопластики або дерева) вирізають узори. Навіть звичайні сніжинки — це теж витинанка.
Сьогодні про витинанка стає популярною, а все почалося з 60-х років минулого століття, коли ольклористка Марія Руденко зі своїм колегою Олександром Салюком почали відроджувати це древнє мистецтво. Уже в 1993 році в Могилеві-Подільському відбувся перший фестиваль — Всеукраїнське свято витинанки. Майстри, котрі відвідали захід, залишили колекцію, яку ми потім демонстрували в нашому Центрі народної творчості. Згодом виникла ідея розвивати цей напрям, і так з’явився Музей української витинанки при Центрі народної творчості в Могилеві-Подільському. Саме з витинанок майстрів ми зібрали колекцію, яка тепер містить півтори тисячі зразків зі всіх областей України і з 11 країн світу. Наступного року, у вересні 2024 плануємо влаштувати вже дев’ятий фестиваль витинанки.
При музеї ми організовуємо майстер-класи для дорослих, дітей, бо витинанка — це спосіб навчитися новому, провести дозвілля, організувати ретрит. Для того, щоб людина могла вирізати, їй потрібно з чогось почати. Вона може взятися за прості елементи. Класичні узори — це вазон, дерево, гілка. У музеї ми також пропонуємо свої шаблони, створені на основі наших витинанок.
Щоби створити свою витинанку, можна надихатися прикладами з різних регіонів України. Наприклад, для Подністров’я притаманний мілкий рослинний орнамент. Для південних і східних областей — тваринні, зооморфні. Витинанки з центру України більш приземлені й вагомі. А для західних областей притаманні геометричні орнаменти.
Можна також надихатися роботами інших. На фестиваль у Могилів-Подільський приїжджає зазвичай по 50 майстрів і майстринь, усі вони унікальні. Наприклад, Дар’я Альошкіна робить монументальні, великі витинанки, оскільки сама вона скульпторка, а Оксана Цимбалюк робить мініатюрні витинанки на 2-3 сантиметри.
