Вистава «Доктор Серафікус» у Малому театрі
Режисер та автор інсценізації — Станіслав Весельський, актори: Марія Чуприненко, Христина Дейлик, Ігор Чебан, Ігор Бідненко
Країна — Україна
Прем’єра — 2 травня 2026
Про що вистава?
Доктор Василь Комаха — вчений, якого в однойменному романі В. Домонтовича ще називають Серафікусом і Комахою — живе у Києві 1920-х у власноруч збудованій капсулі самотності. Сюжет постановки змальовує дивакуватого Комаху у різних побутових ситуаціях: під час розмови з сусідкою чи зустрічі з другом. Оточення героя мінімальне: п’ятирічна дівчинка Ірця, художник Корвин й акторка Вер Ельснер. Троє людей, через яких проявляється все, чого Комаха або хоче, або боїться, або не вміє назвати — емоційна близькість, почуття, радощі та страхи.
У виставі Малого театру розповідь про чудернацького інтелектуала не лінійна — це серія театральних есеїв, де кожна сцена існує як окремий фрагмент.
Фотографка Дарина Лавренко
Як це зроблено?
Сценографія побудована на принципі к’яроскуро — різких контрастів світла і тіні, які формуються безпосередньо на сцені за допомогою рухомих світлових приладів. На практиці це означає, що прожектори та прилади слугують вікнами, дверима, фарами й іншими реальними предметами.
Корвин-художник у виставі буквально маніпулює світлом, тобто малює — і саме він у романі описує Серафікуса через образи, зображує його тінями і відблисками.
Локації у виставі змінюються без зміни декорацій: стіл стає кабінетом, книга — дверима, два персонажі в одній точці простору існують у різному часі.
Фотографка Дарина Лавренко
Звук у виставі теж можна вважати структурним елементом сценографії. Дощ відтворюють пшикалками прямо на сцені. Звуки природи частково відтворює аудиторія. Та й самі актори нерідко супроводжують певну дію характерним звуком — так завдяки їм у виставі відчиняються уявні двері чи звучить фонтан.
Чому варто подивитися?
«Доктор Серафікус» — вистава про самотність, яка не шукає співчуття. Василь Комаха не жертва і не дивак для потіхи — він людина, яка зробила зі своєї ізольованості систему, і тепер ця система працює проти нього. Його переконання — це його власний свідомий вибір, хоч іноді він і сам цього не помічає.
Виставу можна описати як можливість роздивитися такого дивного персонажа зблизька, ніби під мікроскопом. І це відчуття справді є: глядач бачить більше, ніж бачить сам герой. Камерний формат Малого театру підсилює ефект: тут немає дистанції між глядачем і Комахою.
Фотографка Дарина Лавренко
Кому буде цікаво?
Тим, хто читав роман В. Домонтовича або тільки хоче познайомитися із цим автором. Тим, кого цікавить, як театр може працювати з прозою, не переказуючи її. Вистава також зацікавить тих, хто хоче поекспериментувати з формою подачі чи відкрити для себе нову камерну сцену.
Трохи про роман, якщо ви вперше чуєте про «Доктора Серафікуса»
В. Домонтович — це псевдонім Віктора Петрова, літературознавця, філософа і, за різними версіями, агента радянських спецслужб. «Доктора Серафікуса» він написав у 1929 році — в момент, коли українська культура переживала короткий, але дуже яскравий спалах: «Розстріляне відродження», покоління письменників і митців, яке встигло зробити багато, перш ніж його знищили фізично або змусили замовчати.
«Доктор Серафікус» — це інтелектуальний роман у традиції європейського модернізму: з рефлексією замість дії, з персонажем, якого цікавіше аналізувати, ніж любити, з Києвом 1920-х як живим тлом, а не просто місцем дії.
Комаха-Серафікус — архетип інтелектуала, який так глибоко пішов у себе, що стосунки з людьми стали для нього майже антропологічним спостереженням. Роман не засуджує його і не виправдовує — просто показує зблизька, що буває, коли розум і почуття вирішують жити окремо.
