Не надто фанатичні бійці. Рецензія на роман Ґлена Кука «Чорна Рота»

авторка Олеся Стужук - 13.11.2025 в Книжки

Твори Ґлена Кука відомі в Україні з кінця XX століття. Одна біда — українські поціновувачі фантастики їх читали іноземною мовою, мовою окупанта. Нарешті ця ситуація змінилася: в артвидавництві Nebo BookLab Publishing побачив світ перший роман серії «Чорна Рота» (The Black Company), власне, «Чорна Рота», у перекладі Наталі Гайдай. Ґлен Кук — відомий американський письменник, автор багатьох культових творів, серед яких окреме місце посідає серія «Чорна Рота», написана протягом 1984–2000 років. За жанровим визначенням «Чорна Рота» — це темне фентезі (dark fantasy), однак якщо точніше, рецензований мною роман, як і вся серія, належать до конкретного різновиду темного фентезі — ґримдарку (grimdark).

Зараз трішки уточнень про жанровий антураж роману. Щодо темного фентезі, то мені найбільше подобається тлумачення Браяна Стейблфорда, який стверджував, що у творах цього піджанру намагаються сумістити елементи жахів зі стандартними фентезійними формулами. А в ґримдарку (це вже не Стейблфорд) до цих складових додаються риси антиутопії, насильницькі й аморальні ситуації. Загалом — веселі твори, і Ґлен Кук є одним із перших авторів цих літературних явищ.

Світ «Чорної Роти» (передісторія)

Найперше слід відзначити, що саме героїзм тут відсутній, бо моральні межі, межі між поняттями Добра й Зла — розмито. Та й, власне, а як може бути інакше?

Передісторією до пригод у романі стали події, що трапилися за кілька століть до. Чаклуни Поневолювач і Пані створили власну Імперію за допомогою десяти поневолених темною магією найсильніших чарівників. Однак в Імперії відбулося повстання на чолі з Білою Трояндою, якій вдалося перемогти негідників — чорних магів, але не вбити, а лише поховати заживо в Курганній Землі. Минули століття, і жахи правління Поневолювача й Пані було забуто, навпаки, з’явилися секти воскресителів, а чарівник Боманц — випадково — досягнув цілі сектантів. Однак Пані залишила Поневолювача у Кургані, заблокувавши йому вихід у світ.

Поки Пані відроджувала Імперію (тепер уже виключно свою), Поневолювач інтригував і через своїх прихильників проводив чорні ритуали із жертвами, намагаючись визволитися й відвоювати у Пані своє.

Загалом, і правління Пані не було «медом» — Імперію струсали періодичні повстання. Вірні Пані воїнські загони не могли з ними впоратися. Постало питання про те, що слід звертатися до найманців, одними з яких і стала Чорна Рота, що врізається у війну, прибувши із заморського вільного міста Берил.

Світ Чорної Роти

Бачила у відгуках читачів, що важко второпати одразу, про що йдеться, доводиться довго й вдумливо вчитуватися, аж поки стає зрозумілою принаймні фабула, бо щоб осягнути сюжет, потрібно знати принаймні передісторію, а передісторія стає зрозумілою, коли ви усвідомлюєте, що світ першої книжки — це своєрідні Аннали Чорної Роти, що пишуться з перших років існування загону. Точніше, світ першої книжки — це частина Анналів, написана Воркотуном.

У світі Чорної Роти Аннали водночас є і способом взаємозв’язку між подіями та персонажами (архітектонікою), і засобом для розкриття внутрішнього світу персонажів.

Як я вже зазначала, не шукайте в романі епічності, тобто того, що нам добре знайоме за творами Дж. Р. Р. Толкіна, Джоан Ролінґ та інших. Незважаючи на те, що у світі відбувається велика битва за владу (навіть не так — за ВЛАДУ) над усім світом, Чорна Рота живе власним життям. Так, вони комунікують із навколишнім оточенням, із Пані, Душокрадом, офіцерами армії Пані та іншими, відвідують безліч міст і місць, однак у центрі оповіді — побут найманців, міжособові взаємини (конфлікти, під’юджування тощо), поранення, лікування — усе перемежоване короткими спостереженнями й роздумами, або й констатацією фактів Воркотуна. Про внутрішній світ найманців ми дізнаємося через описувані дії, а найчастіше — через діалоги.

Ще одним важливим засобом демонстрації внутрішнього розвитку персонажів є читання Анналів усією Ротою. Адже бійці вірять, що той, кого вписано в Аннали, прожив недаремно. Крім того, показовим є випадок із Вороном. Коли той, забравши Любоньку, утік, нікого не попередивши, то Воркотун, нагадуючи про те, що Чорна Рота — родина, апелює до Анналів.

Тож не шукайте в тексті розлогих описів, рефлексій, речень на кілька сторінок — натомість матимете короткі речення, багато діалогів, обмаль географічних описів, бо це надає тексту динамічності.

Подібний стиль викладу сильно відрізняє Ґлена Кука від інших фантастів, що працюють у піджанрі темного фентезі, а ще змушує читача до співучасті в осягненні світу разом із персонажами.

Персонажі

Як і кожна ватага найманців, Чорна Рота багата на вояків із різними біографіями. Загалом це не дивно й для нашої реальності, тож тут Ґлен Кук не відійшов від реалістичного канону.

Якщо звернутися до основи кампанії, побачимо таке. 

Командний склад. Капітан (The Captain): командир Роти, професійний військовий; як підозрює Воркотун, через особисте він полишив чудову кар’єру й подався у мандри, а потім прибився до найманців, точніше, до Чорної Роти. Воркотун (Croaker): так прозивається через песимістичні бурчання і висловлювання; лікар, а також літописець Чорної Роти, через це є офіцером. Лейтенант (The Lieutenant): заступник Капітана, колишній моряк, розуміється на облогах. Ельмо (Elmo): сержант.

Чарівники. Том-Том (Tom-Tom) й Одноокий (One-Eye), брати; Том-Том прозваний так через те, що нерозлучний із барабаном; щодо Одноокого, то тут цікавіше: із його висловлювання розпочинається роман, і його ж характеризує одна стала цікава художня деталь (або прикметна риса) — він ходить у старому й брудному капелюсі, який має певні чарівні властивості, тож чарівний капелюх з’явився задовго до циклу про Гаррі Поттера. Мовчун (Silent): весь час мовчить, хоча й не німий, — через те, що дав таку обітницю. Врешті Мовчун заговорить, але через що, прочитайте самі. Крім того, він серед чарівників найближчий до темної магії. Ґоблін (Goblin): Кук його описує подібним до цих міфічних створінь.

Рядовий. Ворон (Raven): колись був дворянином в Імперії, барон Корвус. 

Ще хочу окремо зупинитися на двох персонажках: Пані й Білій Троянді.

Як я писала вище, ці персонажки — антагоністки. Зникла Пані — зникла й Біла Троянда. А тоді, коли Пані відродилася, має з’явитись і Біла Троянда. Тим паче, що про це свідчать передбачення і пророцтва, яких не бракує у тексті.

Пані (The Lady). Контроверсійна персонажка. Існує точка зору, що Пані — такий собі медіатор між добром і злом. Загалом, із цим можна погодитися, якщо взяти до уваги те, що людство до того жило в Імперії Поневолювача, а потім — у кризовий період розпаду Імперії. (Тож у цьому світі воєн за владу просто не було альтернативи.) Протягом роману Поневолювач намагається повернути своє. Тільки таким чином — при виборі між Поневолювачем і Пані — вона видається меншим злом.

Пані — маніпуляторка, жорстка й жорстока, авторитарна, підступна, помислива. Водночас, знайомлячись із нею, Воркотун доходить висновку, що Пані вразлива.

Складається враження, що боротьба за владу — це для Пані єдина можливість вижити, бо її оточення охоче інтригує проти неї, зраджує, чоловік (колишній чоловік? Ці питання, до речі, в романі не прояснено — коли чинний чоловік стає колишнім. Бо суперництво між Пані й Поневолювачем не схоже на шлюбні стосунки) прагне повернути владу собі. Для мене лишилося відкритим питання: чи варто втопити світ у крові, щоб втриматися при владі, а потім сіпатися весь час, утримуючи її?

Біла Троянда. Власне, у романі «Чорна Рота» це — пророчий символ. Інформація про її появу є однією зі спонук, що змушує найманців замислитися над своєю роллю у цій бійні за владу.

Й останнє спостереження. Люди, втрапляючи в горнило війни за владу над світом (з різних причин), втрачають власні імена як частину себе. Натомість отримують назвиська, позивні, символічні назви.

Культурний контекст

Прикметно, що цей текст в Україні з’явився під час повномасштабного вторгнення. Але не шукайте суголосності між тією війною, що триває у реальності, і романною. Є значуща відмінність. Тут, у рецензії, я неодноразово наголошувала, що описувана Ґленом Куком війна є війною за владу, а наша війна має два боки: з боку агресора це війна за владу, з боку українців — це війна за незалежність і свободу.

Однак поява такого довгоочікуваного твору, як роман Ґлена Кука «Чорна Рота», на українському книжковому ринку порадує не тільки поціновувачів фантастики загалом і поціновувачів темного фентезі й ґримдарку зокрема, а й стане пригоді українській письменницькій спільноті — щоб побачити, що фантастику можна писати й так. Адже й про війну можна писати так.

Також відзначу естетичний складник власне книжки й роботу мистецької команди, дотичної до оформлення українського видання, оскільки воно позиціоноване як літературно-художнє. До цього естетичного складника доклалися ілюстратор обкладинки Юрій Копанський, ілюстратор Богдан Грищук, головна дизайнерка Антоніна Миколенко й артдиректорка Ганна Болотна. 

Обкладинку й внутрішні ілюстрації виконано в одному стилі. А з внутрішніми ілюстраціями ти ніби почуваєшся дитиною: перш ніж читати, мусиш передивитися усі картинки. Окремо хочу подякувати за мапу в такому чудовому виконанні.

І наостанок відзначу позалітературне життя «Чорної Роти».

У 2017 році з’явилася інформація про те, що в розробці перебуває серіал за мотивами «Чорної Роти», однак нічого про завершення зйомок і вихід на екран я (на момент написання рецензії) не знайшла. Сподіваюся, що його таки завершать. А 2024 року одразу два видавництва оголосили про роботу з «Чорною Ротою». Але якщо видавництво Arc Dream Publishing тільки задекларувало свої плани розпочати роботу над рольовою грою за мотивами серіалу, то видавництво Green Ronin Publishing таку гру опублікувало.

Запитання для обговорення книжки

  1. Які персонажі / персонажки або персонаж / персонажка вам найбільше сподобалися у книжці Ґлена Кука й чому?
  2. Що ви думаєте про Пані? Ким вона є у цій книжці: просто найоптимальнішим вибором чи, як сказано в анотації, вона «стоїть між людством і злом»?
  3. Чи подобається вам стиль Ґлена Кука? Обґрунтуйте свою відповідь, будь ласка.
  4. Чи знали ви про передісторію світу «Чорної Роти» до прочитання цієї книжки? 
  5. Чи можна війну назвати окремою персонажкою у цьому романі?
  6. Чи подобається вам оформлення цієї книжки? Чи потрібні ілюстрації для дорослого фентезі?
  7. Чи правильно зробив Воркотун, відмовившись від пропозиції Ворона тікати разом із ним?
  8. Чи зверталися ви до мапи, читаючи «Чорну Роту»? Якщо так, то наскільки це допомагало краще зрозуміти світ твору?
  9. Чого вам не вистачало (або не вистачило) в тексті роману?
  10. Наскільки добре ви зрозуміли характер Мовчуна? Як думаєте, коли Мовчун заговорить, що він промовить? (Ця подія буде однією із ключових у серії «Чорна Рота».)

Аудіоверсію рецензії можна прослухати на наших подкаст-платформах: Spotify, Apple Podcasts, YouTube, Soundcloud.

Ілюстрації — unplash.com, nebopublishing.com.ua

Підготовлено за сприяння державної установи «Український інститут книги» за кошти державного бюджету України. Авторська думка може не збігатися з офіційною позицією державної установи «Український інститут книги».

авторка
Олеся Стужук