Синусоїда

Приїзд до літературної школи і всі подальші дні та активності тут несуть за собою велетенський спектр емоцій. Гіганти з Йотунгейму були б карликовими проти цих емоцій. Спектр їх найрізноманітніший. Та найцікавіше, що вони можуть, як хвиля, нахлинати за тих самих обставин, за того самого оточення. Піднесення і спустошення. Ти захоплюєшся людьми, які тут знаходяться, які тебе оточують. Вони всі неймовірно різні та цікаві: зі своїми успіхами та досягненнями, життєвими історіями, які інколи бувають доволі непрості, та з унікальною енергетикою. Вони змушують відчувати захоплення, піднесення та мотивацію творити. Ось і синусоїда досягла верхньої точки, свого піку. У цей момент вона плавно йде в піке, до свого супремуму. Спустошення від того, що на їх фоні, ти відчуваєш себе не таким. Не таким яскравим. Не таким креативним. Не таким успішним. Можливо навіть, тобі не місце тут. Середовище незмінне, воно єдине в часі та місці, але викликає таку сильну внутрішню хвилю.

І таких моментів безліч. Страх і невпевненість перед виступом обертається задоволенням та оплесками інших. Сумніви у власних ідеях для оповідання змінюються на віру в їх життєздатність та креативність після озвучення. Від мікромоментів та ситуацій — до глобальних та масштабних подій. Ця синусоїда завжди поряд і невпинно переслідує тебе весь час. Виникає іронічна надія: я ж не один відчуваю це, чи не так? Питання до соціуму, який тебе оточує тут і зараз та спричиняє цю хвилю. І ось парадокс. Питання перетворюється на бажання резонансу у спільноті. Щоб усі відчували щось схоже, а отже, не тільки позитивні емоції, а й негативні.

Та чи можна зазирнути в голови до інших і зрозуміти це? Ні. На таке здатні тільки всякі менталісти з коміксів. Це можна зробити тільки з собою, та ніяк з іншими. Хоча людина така істота, що не завжди здатна і себе збагнути, а тут ще й інших індивідів треба, з якими ти закритий на одному клаптику планети всього на п’ять повноцінних днів. Відповіді не отримати, хіба організовувати якесь дуже хитромудре опитування-анкету. Краще просто пофантазувати. Процес, який не потребує підкріплення ніякими фактами. Чи може людина, яка прямо заявила, що переживає перед власною презентацією, відчувати піднесення після її закінчення? Чи може людина, яка не мала жодної ідеї для представлення оповідання, відчувати захоплення іншими і страх власної нездатності таке згенерувати у своїй голову? Чи може людина відчувати зв’язок з іншою людиною, яка пройшла схожі проблеми й обставини в своєму житті та отримувати від нього як і захоплення та відчуття єднання, так в одному ж флаконі — і сум та занепокоєння, що в когось теж був такий досвід? Звучить, що на ці питання, як і на багато інших, які можна вигадати, відповідь швидше ствердна ніж заперечна. Можна пофантазувати, що ці синусоїди в кожного. Кожен з нас стикається з цим емоційним збуренням, з безжальним максимумом і мінімумом значень цієї функції.

То що ж це наше прокляття і благословення в цьому красивому, але замкненому просторі? Адже відчуваємо ми і хороше і погане за таких обставин. Така наша хитра пастка соціальних істот, з якої ніяк не виплутатись? 

Чи можемо ми таке провернути? Знайти наш модуль, який буде паличкою-виручалочкою в цій ситуації. Швидше, так, ніж ні, але це точно не буде так просто, як здається на перший погляд. Піти в аскетизм, сховатися від усього цього проклятого місця зі своїми людьми? Радикально. Дієво. Варіант, який міг виринати у голові кожного і не виглядати, як якесь божевілля. Та тоді втрачається весь сенс перебування тут, свідоме обмеження від цілої купи можливостей, які нам надаються. Ще й за наші гроші. Та й соціалізацію ніхто не відміняв. Ми кайфуємо й отримуємо задоволення від цього. Це наша потреба. Отже, аскетизм не спрацює. Що ж тоді? Наполеглива внутрішня праця, робота над кожною емоцією та заглушення і відкидання непотрібного негативу, який генерує наша бідна голівонька. Так ми і будуємо оцей свій «модуль». У кожного він власний, унікальний та індивідуальний. Тому що такі ми люди. Не знайдемо ідентичного собі в цьому світі, населеного мільярдами нашого ж виду. У кожного це свій тернистий та непростий шлях, який ми проходимо з дня у день, щоб негативних значень синусоїди було якнайменше. Як співають класики — гурт «Курган і Агрегат»: