У листопаді розпочнеться обмежений прокат еротичної мелодрами «Мрійники» режисера Бернардо Бертолуччі в межах осіннього сезону ретроспективної серії від кінокомпанії «Артхаус Трафік». Стрічка посідає 26 місце в переліку «53 найсексуальніших фільмів XXI століття» від IndieWire.
Уперше на великому екрані фільм побачили протягом Венеційського міжнародного кінофестивалю 2003 року. Він став передостанньою роботою визначного італійського режисера Бертолуччі — володаря двох премій «Оскар» і двох «Золотих глобусів», — відомого завдяки кінокартинам «Останній імператор», «Конформіст» і «Останнє танго в Парижі».
Події розгортаються в Парижі 1968 року. Молодий американець Метью під час протесту за звільнення засновника Сінематеки знайомиться з близнюками Тео та Ізабель. Нові друзі причаровують його й запрошують стати частиною їхнього романтизованого світу.
Стрічку було номіновано на премію «Ґоя» за найкращий європейський фільм, а також на «Срібну стрічку» Національного синдикату кіножурналістів Італії за найкращі режисуру, роботу постановника та монтаж. Її рейтинг на IMDb становить 7,1 з 10, а на Letterboxd — 3,6 з 5.
Зібрали відгуки кінокритиків про цей фільм.
У своїй рецензії для The Washington Post Майкл О’Салліван називає «Мрійників» фільмом про привабливість кіно, мрій та ідеалів і про те, як усі ці речі розбиваються об реальність.
На противагу, Ентоні Олівер Скотт для The New York Times пише, що для персонажів кіно є способом не втечі від реального світу, а радше точкою входу в нього. Критик також зауважив, що в «Мрійниках» відображено багато наївних ідеалістичних ідей, які Бернардо Бертолуччі відмовляється як висміювати, так і возвеличувати.

У рецензії кінокритик і лауреат Пулітцерівської премії Роджер Еберт занурюється в спогади про Париж 60-их і доводить, що в кінострічці гарно відтворено історичний контекст. Він також розповідає про популярні погляди тих часів, відтворені у фільмі, щодо ролі мистецтва та сексуальної розкутості в змінах соціуму й політики.
Станіслав Тарасенко в рецензії для «Свідомих» вказує, що у стрічці також осмислюють саму сутність протесту молоді й суперечності, закладені в нього. Він вважає картину антиреволюційною.
Рецензент також зазначає, що ідейний зміст фільму частково затьмарюється його епатажністю.

Своєю чергою культуролог Олег Яськів у «Просторі кіно» пише про високо мистецький підхід режисера до тілесності та знімання оголених акторів.
Красу кадрів стрічки Бернардо Бертолуччі також підкреслює Ентоні Олівер Скотт.
