Незважаючи на ренесанс української культури та переповнені зали Національної опери, український балет досі потребує промоції та пояснень.
На сцені балетних вистав глядачі можуть краще пізнати мистецтво через мову танцю у виконанні артистів балету, зірок українських та світових театрів. Але найбільше про балет розповідають його залаштунки, а також відомі і не відомі широкому загалу імена балетмейстерів та хореографів. Один із них — Анатолій Шекера, балетмейстер-постановник, головний хореограф Національної опери України у період з 1994 до 2000 років.
«Балет — найвища форма вираження хореографічного мистецтва. Він народжується тричі. Вперше — коли виникає певна концепція його життя, і він народжується у лібрето. Вдруге — коли композитор, надихнувшись сценарієм, створює музично-драматургічну версію. Втретє — коли, поєднавши сценарну та музичну драматургію, хореограф разом з акторами втілює це у танці, а художник-декоратор — у сценографічних рішеннях», — Анатолій Шекера.
Анатолій Шекера
Анатолій Шекера був одним із головних балетмейстерів Національної опери, який підніс творче реноме українського балету на світовий рівень. За 30 років професійної карʼєри в ролі балетмейстера він поставив понад 40 балетів, які органічно поєднували балетну класику та його власні новаторські ідеї. Увага до деталей драматургії, уміння перенести кожну ноту в танець, знання партитур, лібрето, епохи та часу, про які він розповідав глядачам, зробили Шекеру видатним уже за життя та на багато років вперед.
«Я хочу, щоб наш балет був не колективом окремих зірок, а колективом-зіркою, колективом, об’єднаним внутрішньою дисципліною ансамблю однодумців, у якому можуть формуватися все нові й нові творчі індивідуальності», — такою була філософія та внутрішня мотивація балетмейстера.
Саме завдяки розумінню цінності кожного артиста він першим змінив ставлення до кордебалету (колектив артистів, що беруть участь у масових танцювальних номерах основної дії постановки, — ред.), який завжди був антуражем і традиційним тлом для дії балетної вистави. Так Анатолій Шекера зміг створити масштабний епічний балетний театр та цікаві композиції кордебалетних номерів, повертаючи на сцену мову танцю, а не пантоміми, яка була модною тенденцією 50-х років. Уже до моменту репетицій у нього, одного з небагатьох балетмейстерів, була чітка візія балету, яку він розкладав на танець.
Балет «Болеро» Національної опери України
Усі артисти балету водночас любили та боялися його. Любили за вміння майстерно розкривати індивідуальність та характер акторів, розмежовувати чоловічий та жіночий танці. Зокрема, артистки балету завжди хотіли танцювати соло в його партіях — бо в кожній із них завжди відчували себе жіночними та величними. Боялися ж за строгість та неймовірну дисципліну в балеті — у театрі, на гастролях, за лаштунками, на репетиціях. Але й поважали — бо він справді був професіоналом своєї справи.
А ще видатний балетмейстер завжди ставив собі запитання: про що вистава може розповісти глядачу? Які нові сенси та цінність вона може відкрити? Знайшовши відповідь, він знаходив свіжі рішення, співзвучність часу та наративи, близькі сучасному глядачеві.
Вистави «Болеро», «Лілея», «Легенда про кохання» стали справжнім утіленням його власної мистецької філософії, а довершує її остання постановка майстра — «Коппелія», зокрема у виконанні учнів та студентів Київського державного фахового хореографічного коледжу.
Вистави «Болеро», «Легенда про кохання», «Коппелія».
Зараз професійний шлях та напрацювання Анатолія продовжує зберігати та втілювати в життя його кохана дружина й муза — Елеонора Стебляк. Натхнення цього кохання, любов жінки і чоловіка знайшли відображення у красивих балетних дуетах Анатолія Шекери.
