Музика не на паузі: як змінилися українські івенти під час повномасштабного вторгнення

Попри повномасштабну війну, українська музична сцена не зникла — вона трансформувалася, набувши нових, глибших сенсів. Івенти стали не просто розвагою, а простором для єднання, рефлексії та культурного спротиву. За понад три роки індустрія випрацювала нові формати, етичні принципи й підходи до безпеки.

Напередодні запуску нового потоку освітньої програми «Майстерня» про ці зміни розповіли експерти з різних ланок індустрії: Гарік Пледов — засновник фестивалю «Брудний пес» і лейблу Polygon, Алекс Перера — бренд-менеджер «Jägermeister Україна», а також Андрій Янковський — представник асоціації київської клубної сцени UNIGHT і співзасновник бару «Хвильовий».

«До повномасштабного вторгнення переважав гедоністичний підхід — вечірки були переважно про розвагу, без глибоких сенсів, — пояснює Гарік Пледов. — Сьогодні й артисти, і публіка свідоміше ставляться до культури. Денний формат, увага до історій, бекграунду артистів та їхніх творів сформували більш віддану й обізнану аудиторію».

Проте з часом цей запит трансформувався. Через рік повномасштабної війни маятник хитнувся в інший бік. «Тенденція трохи змінилася — аудиторія шукала спокою, зріс інтерес до експериментальної музики й ембієнту», — зазначає Пледов, додаючи, що попри ці коливання, Київ загалом зберіг свою мультижанровість.

Найбільшим тектонічним зсувом стало ставлення до культурного продукту. Війна спровокувала сплеск зацікавленості в усьому українському. Це, як пояснює Гарік Пледов, позитивно вплинуло на якість і розвиток локальної сцени: «Різко зросла увага до української музики й автентичності — як усередині країни, так і за її межами».

Водночас російська й російськомовна музика практично зникла з репертуарів: частково через законодавчі обмеження, але передусім — через етичні міркування. Організатори запровадили етичний аудит як стандарт запрошення: публічна позиція щодо війни, відсутність співпраці з індустрією країни-агресора, минулі колаборації та виступи. Якщо позиція артиста нечітка або суперечлива, рішенням стає відмова від участі — інколи заплановані сети скасовують саме з цих причин.

Але івенти не втратили своєї функції «втечі від реальності», хоча сама її природа змінилася. За словами Пледова, події залишаються способом відволіктися від воєнних реалій, знайти однодумців, з якими можна розділити не лише радість, а й біль чи страх.

Зовнішня загроза змусила гравців ринку об’єднатися. Конкуренцію значною мірою замінили співпраця й підтримка — організатори, власники закладів і промогрупи працюють над спільною метою збереження культурного ландшафту. «Одним із результатів цієї зміни стала поява UNIGHT — проєкту для підтримки розвитку музичної індустрії та клубної культури в Україні. Він об’єднав багатьох гравців сцени, що до 2022 року здавалося малоймовірним», — розповідає Гарік Пледов.

Паралельно змінився формат подій. Денний таймінг підштовхнув до експериментів: наприклад, умовний музичний фестиваль тепер може поєднувати кілька дисциплін, додаючи до основної програми театральні вистави, маркети локальних брендів чи навіть тенісні турніри. Водночас благодійний складник став обов’язковим — майже кожен івент в Україні має компонент збору коштів для підтримки ЗСУ.

Разом із кооперацією з’явилися спільні стандарти роботи — передусім безпекові: узгоджені протоколи, єдиний алгоритм під час тривоги, координація в дні жалоби.

Війна кардинально змінила операційні принципи індустрії. Події закінчуються до 22:00–23:00, щоб усі встигли повернутися додому до комендантської години. Клуби запровадили чіткі протоколи на випадок повітряної тривоги: звук приглушують або вимикають, а для гостей і персоналу розробили чіткий алгоритм дій.

«Гучність музики зменшують на 50% або вимикають повністю, на локаціях вивішені адреси найближчих укриттів — також дублюються в анонсах, — деталізує Гарік Пледов. — Через зростання кількості людей із ПТСР персонал проходить інструктаж щодо дій у кризових ситуаціях. Охорона працює в посиленому режимі». Окремий вимір безпеки — психологічний: менеджери допомагають командам тримати тонус, організовують можливості перепочити, неформальні зустрічі та діляться контактами перевірених терапевтів.

У дні національної жалоби програми коригують або скасовують: UNIGHT оперативно інформує учасників і рекомендує прибирати розважальні елементи. Водночас окремі клуби, як на Кирилівській, 41, постійно наголошують — у сетах не варто використовувати треки із сиренами, адже це травматично для відвідувачів і персоналу.

Головний виклик — економічна непередбачуваність. Знижена купівельна спроможність змінила поведінку: рішення про квиток часто ухвалюють в останню мить, іноді зранку в день події, а обстріли напередодні здатні звести до мінімуму відвідуваність. До цього додається фінансова тінь денного формату: коротший час роботи барів — одного з ключових джерел доходу — підвищує ризики для економіки подій і стабільності команд. «Це створює ризики під час планування, яке завжди відбувається заздалегідь, — пояснює Пледов. — Головна складність — непередбачуваність: ніхто не може бути впевнений на 100%, що подія відбудеться».

Карта української музичної активності кардинально змінилася. Регіони переживають складні часи — постійні обстріли або близькість до фронту спричинили міграцію молоді. Багато артистів із менших міст втрачають активність або переїжджають до Києва чи Львова, хтось виїжджає за кордон. «Музичний характер Києва став міксом стилів з усіх регіонів, але водночас деякі локальні сцени втрачають унікальність», — констатує Гарік Пледов.

«Підтримка регіональних сцен — пріоритет для багатьох ініціатив. Але щоб культура розвивалася на місцях, потрібні не лише артисти, а й підготовлені менеджери, технічні команди, продакшн», — говорить Алекс Перера.

Кадровий дефіцит у культурі відчувається щодня — частина людей виїхала, частина на фронті. Індустрія потребує спеціалістів «на вчора», причому з дуже практичними компетенціями: робота з бюджетом і ризиками, комунікація з командою й артистами, логістика в умовах війни, безпекові протоколи, відповідальна взаємодія з аудиторією та етикою.

«Навіть у воєнних умовах навчальні й нетворкінгові формати залишаються дуже потрібними, — пояснює Алекс Перера. — Часто це мікс офлайну й онлайну — так можемо зібрати людей із різних міст, навіть там, де офлайн події проводити складно. Відчуття спільноти, підтримка й обмін досвідом — рушійна сила для розвитку, особливо в івент-індустрії».

Другий сезон посилили продуманою структурою. «Перший сезон був унікальним і став європейською best practice. У другому сезоні програма розроблена спільно з методологом, у якій кожен із двох напрямів поділений на три модулі зі своїм куратором», — деталізує Алекс Перера. Акцент роблять на практичній користі, яку можна застосувати негайно — інструментах, які працюють уже завтра в клубі, на фестивалі чи в місцевій ініціативі. Водночас студентам важливо чути не тільки успішні історії, а й помилки діячів індустрії — вчитися на чужому досвіді.

Попри адаптацію та стійкість, українська музична індустрія стоїть перед глобальними викликами, які виходять за межі воєнного контексту. «Найбільша тенденція зараз — це криза індустрії, — констатує Андрій Янковський. — Середній вік відвідувача зростає з кожним роком, бо молодь усе менше ходить на вечірки й на концерти». 

Цей глобальний тренд експерти пояснюють кількома причинами: від економічних, пов’язаних із високою вартістю дозвілля, до соціокультурних — конкуренції з боку цифрових розваг та переходу соціалізації в онлайн. «Тому найбільше питання зараз, не тільки в Україні, але й у світі, — як залучити нову аудиторію та зберегти надбання сцени, майданчики та проєкти», — говорить Янковський.

Водночас експерти впевнені в міжнародній конкурентності українських подій. За словами Янковського, українські івенти вийшли на один рівень із найкращими світовими зразками: «Українські події за якістю не поступаються топовим європейським чи світовим івентам, але привозити артистів стає все складніше, а до нас їхати не кожен наважиться». Ключовими чинниками для інтеграції у світовий контекст залишаються завершення війни, повернення спеціалістів із фронту, відновлення мобільності артистів і туристичних потоків.

Освітні ініціативи, які стали критичними під час війни, зберігають стратегічне значення і для післявоєнного періоду. «Навчання — це про передачу досвіду насамперед. Раніше такого процесу майже не було, але в останні роки це змінилося, — пояснює Янковський. — Із завершенням війни ринок буде відновлюватися, і потреба в людях точно не зникне».

Другий сезон освітньої програми «Майстерня» від UNIGHT і Jägermeister стартує незабаром. Подати заявку й дізнатися деталі можна за посиланням, а з запитаннями — звернутися у соцмережі «Майстерні» або на електронну пошту.