«Читай Форум» у Запоріжжі: як бібліотеки розвивають культуру читання у прифронтовому місті

Коли повсякденне життя міста зводиться до повітряних тривог, сирен і новин із фронту, культура ризикує відійти на другий план. Проте у Запоріжжі обрали інший сценарій, тож, гідно витримуючи прифронтову реальність, місто вже третій рік поспіль проводить власний масштабний літературний фестиваль — «Читай Форум». За цей період подія, що мала бути книжковим ярмарком, переросла в потужну екосистему, де бібліотеки, письменники, видавці та самі читачі й читачки творять простір довіри та діалогу.

Як змінювався «Читай Форум», чи справді він залучає людей до читання, яку роль у цьому відіграють бібліотеки та як війна впливає на проведення фестивалю — розбираємося в матеріалі.

Ідея створити новий книжковий фестиваль у Запоріжжі виникла у 2024 році. За словами директорки департаменту культури і туризму Запоріжжя Катерини Прокофʼєвої, одним із головних завдань було повернути місто на книжкову карту України. Раніше цю роль значною мірою виконувала «Книжкова толока» — фестиваль, який із 2015-го до 2020-го року був однією з найбільших книжкових подій Південного Сходу України. Однак після її завершення Запоріжжя фактично залишилося без великого літературного заходу.

Перший «Читай Форум» відбувся у жовтні 2024 року в межах міської Програми всебічного розвитку та функціонування української мови на 2024–2030 роки. Фестиваль тривав два дні та проходив на одній із локацій Центру культурних послуг Запоріжжя. За даними організаторів, тоді подія зібрала приблизно дві тисячі відвідувачів і відвідувачок, 20 спікерів і спікерок, 5 видавництв на книжковому ярмарку та охопила 37 заходів.

У програмі були презентації та автограф-сесії з дитячими письменниками Іваном Андрусяком і Сашком Дерманським, зустріч з Андрієм Кокотюхою, презентація антології військових письменників «Голоси», майстер-класи для дітей і дорослих, події із запорізькими авторами, а також виступ творчого об’єднання «МУР» з альбомом «Ти [Романтика]».

У 2025 році фестиваль уже вийшов за межі однієї локації. Його події розподілили між кількома культурними просторами міста. До того ж разом з географією зросла й аудиторія. За другий рік «Читай Форум» відвідали приблизно три тисячі людей, що майже на 50 % більше, ніж у 2024-му. Серед помітних подій були дискусія про інклюзивність у читанні за участю Катерини Міхаліциної, Тані Стус і Марії Діденко, майстерня креативного письма від Ірени Карпи та вистава «Холодна м’ята» за мотивами новел Григора Тютюнника від Малого театру.

Відвідувачі й відвідувачки також могли долучитися до воркшопу «Поетичне колажування», взяти участь у «Вікторині читацьких сенсів» чи послухати публічний запис подкасту з Володимиром Станчишиним та Анастасією Євдокимовою. Окремий блок програми був присвячений місцевим авторам. Поруч із літературними подіями працювали дитяча зона, майстер-класи та фудкорти.

За її словами, команда щороку змінює програму, додає нові формати та шукає можливості для взаємодії з локальними бізнесами й ініціативами. Така трансформація, на думку організаторів, важлива і з погляду популяризації читання, адже книжковий фестиваль, орієнтований лише на презентації та ярмарок, передусім працює з уже сформованою читацькою аудиторією. Натомість дискусії, творчі майстер-класи, дитячі програми, воркшопи та інші неформальні активності створюють додаткові точки входу для тих, хто не обов’язково прийшов би на літературну подію заради самої книжки.

У 2026 році «Читай Форум» відбувається з 28 по 30 серпня під темою «Ідентичність у дії» та слоганом «Знаємо своє. Творимо нове». Серед учасників — Любов Якимчук, Тамара Горіха Зерня, Дара Корній, Люко Дашвар, Катерина Калитко, Світлана Поваляєва, Остап Українець, Вахтанг Кебуладзе та інші письменники й митці. На гостей події також чекають воркшопи з письменницької майстерності від Litosvita й зустрічі із запорізькими поетами, прозаїками та культурними діячами, зокрема Валентиною Вісленко, Олесем Барлігом і Валентином Терлецьким. Сам фестиваль також залишиться розподіленим між кількома культурними просторами міста: події відбудуться у ЦКП «Орбіта», ЦКП «Хортицький» та сучасному бібліотечному просторі. Докладніше ознайомитися з програмою можна тут.

Організатори наголошують: «Читай Форум» не варто сприймати як окремий захід, який з’являється на кілька днів раз на рік.

На її думку, книгозбірні Запоріжжя давно вийшли за межі традиційної моделі «прийти — взяти книжку — повернути книжку». Вони організовують зустрічі, дитячі програми, книжкові клуби, презентації та дискусії.

«Сучасна бібліотека — це не місце, де просять говорити тихіше, а простір, де місту дають можливість говорити», — наголошує заступниця директора міської публічної бібліотечної системи по роботі з дітьми Юлія Шевцова.

Фестиваль, відповідно, має зробити цю роботу помітнішою для значно ширшої аудиторії. Людина може прийти на «Читай Форум» заради зустрічі з письменником, дитячої події чи майстер-класу, але водночас познайомитися з бібліотечним простором і його можливостями. Для тих, хто давно не відвідував бібліотеки або взагалі не сприймав їх як місця для культурного дозвілля, фестиваль може стати точкою першого контакту.

Для книжкового фестивалю кількість відвідувачів і відвідувачок — лише перший показник успіху. Значно важливіше, що відбувається після завершення події.

У Запоріжжі організатори та бібліотекарі вже бачать позитивний ефект. За словами директорки міської публічної бібліотечної системи Неллі Крамаренко, після проведення «Читай Форуму» книгозбірні фіксують зростання кількості нових користувачів. Сотні містян оформлюють єдиний електронний читацький квиток, а книжки авторів, яких люди бачили наживо, мають більший попит. Презентовані під час форуму видання читачі й читачки також бронюють через бібліотечний сервіс «E-книга».

Водночас такий результат неможливо забезпечити одним фестивалем. Щоб разовий інтерес перетворився на читацьку звичку, потрібна інфраструктура, до якої людина може повернутися після завершення події. І саме бібліотеки є тим доступним культурним простором.

За два роки змінилася й сама філософія фестивалю. Якщо перший «Читай Форум» значною мірою будували навколо книжкових презентацій, авторських зустрічей і ярмарку, то надалі організатори почали додавати дедалі більше форматів.

Логіка тут проста: щоб зацікавити людину читанням, не обов’язково починати з книжки. Для дітей працюють зустрічі з письменниками та інтерактивні майстер-класи. Для підлітків — слеми, воркшопи й менш формальні розмови. Дорослу аудиторію, за спостереженнями бібліотекарів, більше залучають публічні дискусії, презентації, театр та авторські зустрічі. Саме тому сучасний книжковий фестиваль дедалі більше нагадує міський культурний простір.

У прифронтовому місті мешканці й мешканки щодня змушені думати про безпеку, обстріли, роботу критичної інфраструктури та базові потреби. За таких умов культура легко може опинитися серед другорядних питань. Водночас саме постійне життя в режимі тривог і очікування створює ризик, що міський простір поступово звузиться до виживання. Організатори «Читай Форуму» вважають, що цього не можна допустити.

За словами Євгена Тонкошкурика, мешканцям потрібні місця, де вони можуть зустрітися, поспілкуватися, поговорити про важливе, послухати письменників, купити книжку дитині й просто відчути себе частиною спільноти. У цьому сенсі культурна подія — не втеча від реальності, радше спосіб зберегти саме міське життя.

Свою роль у цьому бачать і бібліотеки. Неллі Крамаренко також говорить про фестиваль як про можливість «відвойовувати нормальне життя». І книгозбірня в такому підході — це вже не просто місце, де зберігають і видають книжки, а простір підтримки й пошуку сенсів.

Водночас проведення фестивалю під час широкомасштабної війни не означає спроби створити ілюзію мирного життя. Культурна подія в прифронтовому місті відбувається всередині війни, з її обмеженнями й ризиками. Питання безпеки нікуди не зникає, воно лише перестає бути єдиним критерієм, за яким визначається, чи має місто право на звичайне життя. Організатори фестивалю переконані, що можливість читати книжки, зустрічатися з авторами, приходити до бібліотеки, говорити про культуру й майбутнє не скасовує війни, але вона показує, що Запоріжжя не «поставили на паузу». І, можливо, саме в цьому полягає одна з найважливіших функцій культури у прифронтовому місті — нагадувати, заради чого це життя потрібно зберігати.

Водночас романтизувати проведення фестивалю в прифронтовому місті не варто. Масова культурна подія означає скупчення людей, приїзд гостей з інших міст, необхідність забезпечити транспорт, роботу локацій та чіткі алгоритми дій у разі повітряної тривоги. 

За словами Микити Ломаки, кожна фестивальна локація передбачає можливість оперативно перемістити відвідувачів і відвідувачок у безпечне місце в разі повітряної тривоги. «Звичайно ми розуміємо всі безпекові ризики й не нехтуємо ними», — додає фахівець. Основні події проводять у просторах, облаштованих як укриття, тому програму фестивалю свідомо розподіляють між кількома локаціями.

Як додає Юлія Шевцова, цього року, наприклад, 20 потенційних учасників і учасниць відмовилися від участі через безпекову ситуацію або її погіршення. Водночас понад 50 гостей погодилися приїхати до Запоріжжя.

Крім того, у 2026 році організатори зіткнулися з проблемами логістики. Через обстріли залізничної інфраструктури та затримки поїздів частину гостей доведеться зустрічати трансферами з Дніпра. Окремого планування потребує й доставка книжок: наклади видавництв привозять заздалегідь, щоб вони встигли прибути на ярмарок попри можливі затримки.

При цьому організатори проводять чітку межу між готовністю працювати в умовах війни та готовністю ризикувати заради проведення заходу.

У 2026 році «Читай Форум» відбудеться під темою «Ідентичність в дії», що відображає, як за роки проведення фестиваль перетворився з події, зосередженої передусім на книжках і зустрічах із авторами, до ширшого культурного майданчика, де через літературу говорять про місто, його історію, сучасність і майбутнє. За словами організаторів, вибір теми пов’язаний із Програмою з утвердження української національної та громадянської ідентичності до 2030 року («Нові сенси Запоріжжя»).

Комунікаційна PR-менеджерка фестивалю Юлія Молдован пояснює цьогорічну концепцію формулою «Знаємо своє. Творимо нове». Адже, на її думку, ідентичність проявляється насамперед у щоденних рішеннях: читати українське, говорити своєю мовою, знати власну історію, переосмислювати минуле та створювати нове.

Саме можливість говорити про Запоріжжя ширше за його воєнний контекст і є одним із завдань фестивалю. «Ідентичність для мене починається з історій, які ми про себе знаємо і розповідаємо. А книжки — один із найсильніших способів ці історії передавати», — додає Катерина Прокофʼєва.

За її словами, історію Запоріжжя можна розповідати через різні її шари: Хортицю і Великий Луг, козацтво і менонітську спадщину, інженерну історію, досвід війни та життя сучасних мешканців. Разом вони формують значно складніший образ міста, ніж той, що зазвичай потрапляє у новинні заголовки.

Водночас міська ідентичність не є раз і назавжди сформованою: вона змінюється разом із суспільством й доповнюється новим досвідом. Тому книжка може бути інструментом для розмови про те, яким Запоріжжя було, яким є зараз і яким хоче бути після війни.

Юлія Молдован також пов’язує читання з можливістю повертати власну історію, мову та пам’ять, а водночас — критично переосмислювати нав’язані міфи.

При цьому «Читай Форум» не намагається відокремити культуру від воєнної реальності. А нагадує: поруч з історіями про обстріли та руйнування є й інші — передусім про людей, їхні мрії, сподівання та плани на майбутнє.